
- •Дидактичних матеріалів до розділу:
- •Тестові завдання №1 по темі: «Поняття про еволюцію. Гіпотеза еволюції ж.-б. Ламарка. Успіхи біології в першій половині хіх сторіччя як передумова подальшого розвитку еволюційного вчення»
- •Тестові завдання №2 по темі: «Основні положення еволюційної гіпотези Чарльза Дарвіна»
- •Завдання №3 по темі: «Розвиток дарвінізму в другій половині хіх— на початку хх сторіччя»
- •Завдання №4 по темі: «Популяція як одиниця еволюції. Елементарні фактори еволюції»
- •Тестові завдання №5 по темі: «Мікроеволюція. Види природного добору та його творча роль. Вид і його критерії»
- •Завдання №6 по темі: «Видоутворення»
- •Тестові завдання №7 по темі: «Макроеволюція»
- •Тестові завдання №8 по темі: «Біогеоценоз як середовище еволюції»
- •Завдання № 9 по темі : «Сучасні уявлення про фактори еволюції»
- •Тестові завдання №10: «Темпи еволюції»
- •Завдання №12 по темі: «Біогеографія та еволюція»
К О М П Л Е К Т
Дидактичних матеріалів до розділу:
«Е В О Л Ю Ц І Й Н Е В Ч Е Н Н Я»
В и г о т о в и л а:
Зінченко Валентина Володимирівна,
викладач Зіньківського професійного
аграрного ліцею
Комплект дидактичних матеріалів призначений для поурочного контролю знань під час вивчення розділу загальної біології «Еволюційне вчення» у 11 класі. Завдання до кожної теми складено у відповідності до підручника «Загальна біологія, 10-11 клас» М.Є. Кучеренка і Ю.Г. Вервеса. Ці дидактичні матеріали можна використати або на етапі закріплення і систематизації знань або під час перевірки домашнього завдання. Кожне завдання містить парну кількість тестів чи запитань, тому їх можна розділити на два варіанти: І варіант — парні запитання, ІІ варіант — непарні. (правильні відповіді до тестових завдань виділено курсивом, а «пропущені слова» — жирним шрифтом).
Також дані тестові завдання можна перевести у формат програми «ТЕСТ –АСПЕКТ» та використовувати їх для поурочного контролю знань під час проведення уроку біології у комп’ютерному класі.
Тестові завдання №1 по темі: «Поняття про еволюцію. Гіпотеза еволюції ж.-б. Ламарка. Успіхи біології в першій половині хіх сторіччя як передумова подальшого розвитку еволюційного вчення»
1. Утворення органічних речовин з неорганічних доводить:
а) еволюційну гіпотезу Ж.-Б. Ламарка;
б) ідеї креаціонізму;
в) хімічну єдність живої і неживої природи.
2. Обґрунтував уявлення про окрему «область життя» на Землі (пізніше названу біосферою):
а) К. Лінней;
б) Ж. Кюв’є;
в) Ж.-Б. Ламарк.
3. Послідовники креаціонізму:
а) дотримуються релігійних поглядів на походження життя;
б) дотримуються еволюційних поглядів на походження життя;
в) вважають, що життя на Землю було занесено з космосу.
4. Внутрішнє прагнення організмів до прогресу як фактор еволюції розглядав:
а) К. Лінней;
б) Ж. Кюв’є ;
в) Ж.-Б. Ламарк.
5. Одним із засновників палеонтології був:
а) М. Шлейден;
б) Ж. Кюв’є;
в) К. Бер.
6. Розвитку науково обґрунтованих ідей про спільність походження всіх живих істот на Землі сприяло:
а)відкриття клітинної теорії;
б) виникнення креаціонізму;
в) немає правильної відповіді.
7. Вперше запропонував термін «біологія»:
а) Ж. Кюв’є;
б) К. Лінней;
в) Ж.-Б. Ламарк.
8. Згідно еволюційної гіпотези Ж.–Б. Ламарка причина закріплення нових ознак — це:
а) вправляння органів;
б) боротьба за існування;
в) мутації.
9. Першою спробою науково пояснити та обґрунтувати історичний розвиток живої матерії була еволюційна гіпотеза:
а) Ч. Дарвіна;
б) Ж.–Б. Ламарка;
в) С. Четверикова.
10. Вчений, який для пояснення послідовних змін певних флор і фаун у минулому Землі запропонував гіпотезу катастроф:
а) Ж. Кюв’є;
б) Ч. Дарвін;
в) Ж.-Б. Ламарк.
11. Процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування – це:
а) еволюційне вчення;
б) еволюція;
в) модифікаційна мінливість.
12. Еволюційне вчення – це наука про:
а) геохімічну діяльність живих організмів;
б) шляхи історичного розвитку певних систематичних груп;
в) чинники, механізми, загальні закономірності та наслідки еволюції.
13. Закономірності розповсюдження на земній кулі різних видів живих істот та їхніх угруповань вивчає наука:
а) систематика;
б) біоніка;
в) біогеографія.
14. Єдиний вчений за всю історію біології (до Дарвіна), який вважав, що людиноподібні мавпи є безпосередніми предками людини, — це:
а) Ж.-Б. Ламарк;
б) Ж. Кюв’є;
в) Ю. Лебіх.