§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними

Займенниково-співвідносними називаються такі складно­підрядні речення нерозчленованої структури, в яких підрядна частина відноситься до співвідносного (вказівного) слова го­ловної частини, розкриваючи й пояснюючи його значення.

У шкільних підручниках і деяких посібниках для вищих на­вчальних закладів переважна більшість займенниково-співвід­носних складнопідрядних речень розглядається як окремий різновид означальних, що називаються займенниково-озна­чальними, протиставляючись при цьому власне означальним реченням; частина з них виокремлюється в різновид складно­підрядних речень з підрядними обставинними (складнопідрядні речення з підрядними ступеня і способу дії).

Співвідносні (вказівні) слова, функцію яких виконують пе­реважно вказівні займенники та прислівники займенникового походження, як відомо, лексично неповноцінні, невизначені й потребують розкриття їх значення, у зв'язку з чим головна час­тина складнопідрядних речень цього різновиду набуває відпо­відного значення тільки у поєднанні з підрядною. Пор. при­клади: Хто сіє хліб, хто ставить дім, Хто створює поему, Той буде предком дорогим Нащадкові своєму (М. Р.); В кім юная душа, той не старіє з горя (П. Т.); Все, що здобуте кров'ю й потом, У нашій славі ожило (А. М.); Труби мінометів уже розпеклися

186

так, що не можна було торкнутися рукою (О. Г.). У першому з наведених речень співвідносне (вказівне) слово той, що вико­нує в головній частині роль підмета, надто загальне й потре­бує конкретизації, розкриття його значення, що й здійснюєть­ся за допомогою трьох однорідних підрядних частин, поєдна­них з головною сполучним словом хто; подібне маємо й у дру­гому та третьому реченнях, у яких у ролі співвідносного слова головної частини виступають займенники той, все, що кон­кретизуються підрядними частинами, поєднаними з головни­ми за допомогою сполучних слів в кім, що; у четвертому речен­ні співвідносне слово-прислівник так, що виконує в головній частині функцію обставинного слова, конкретизується, уточ­нюється частиною, приєднаною до головної за допомогою спо­лучника що.

У ролі співвідносних слів у займенниково-співвідносних складнопідрядних реченнях зазвичай виступають займенники та прислівники займенникового походження: 1) вказівні (най­частіше) той, такий, стільки, так, там, туди, звідти; 2) деякі означальні весь, всякий, кожний, будь-який, всюди, скрізь; 3) за­перечні ніхто, ніщо, ніде; 4) неозначені дехто, дещо, хтось, щось, десь; 5) окремі займенникові словосполучення не хто інший, не що інше та ін. Співвідносні слова можуть виступати у функції різних членів речення: 1) підмета: Стільки квітів в полях осіян­них, Скільки співів у серці моїм (В. Сос); Те, що пройшло, навіки одшуміло (А. М.); 2) присудка: Гора така, що з неї спускалися цілий день (О. Г.); Він такий, що в неозорім полі уночі обійде хур­товину (Л. У.); 3) додатка: Іван продав усе, що мав (В. Стеф.); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Г.); 4) обставини способу дії: Хай суд іде так, як велять йому наро­ди (Ю. Я.); Все намагається стати так, щоб я звернув увагу на його кепку (О. К.); Дівчина була зодягнена так, ніби оце тільки повернулася з далекої країни (О. Г.); 5) обставини місця: Пілоти дивились донизу, туди, де димом курилась дорога орди (М. Б.); Де трактори пройшли із краю в край, там колосисте золото буяє (В. Сос); Піти туди, куди серце кличе й обов'язок (М. К.).

Предикативні частини займенниково-співвідносних склад­нопідрядних речень пов'язуються в одне ціле за допомогою сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, скільки, наскільки, сполучників що, щоб, наче, ніби тощо, яким у головній частині відповідають співвідносні слова, внаслідок чого й виникає співвідношення вказівних (співвідносних) слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яке найчастіше виступає у вигляді таких моделей: 1) той, та, те — що; 2) такий, так, стільки, настільки —як, наче, мов, не­наче; 3) такий, стільки, настільки — що, щоб та ін.

187

* За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини за­йменниково-співвідносних складнопідрядних речень можуть бути:

1. підметовими: Щасливий той, хто бачив мрію (Д. П.); В пісні те лише живе, що життя дало (І. Ф.);

2. присудковими: Які діла, така й нагорода (Л. У.); Не тії тепер люди, що перше (М. К.);

3. додатковими: Тим загибелі нема, кому світять ідеали (П. Г.); Живим вогником горіли очі в тих, хто сидів на партах (Ю. 3.);

4. обставинними способу дії, міри й ступеня: Власним щас­ тям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (Л. П.); А пришилося таки так, що й про неї люди згадали (П. М.); Не так серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Ш.); Так все сталося несподівано і просто, немов тільки вчора розсталися (М. К.); Та так брика, та так басує, що аж на все село гуде (Л. Г.); Стільки дали, скільки треба (П. М.);

5. обставинними місця: Де воля родиться, там загиба зневі­ ра (Д. П.); Там, куди приганяли корів, було болотяно (С. В.); Ой, не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.).