§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками

Предикативні частини цих складносурядних речень поєдну­ються в одне ціле за допомогою протиставних сполучників а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате, так, а також скла­деними сполучниками не тільки... а й, не лише... але й.

Усі складносурядні речення з протиставними сполучника­ми мають своєрідну структуру: вони можуть бути лише двочлен­ними, двокомпонентними, тобто складатися тільки з двох пре­дикативних одиниць. З погляду граматичної семантики склад­носурядні речення з протиставними сполучниками характе­ризуються тим, що в них виражені протиставні відношення, тобто вказується на протиставлення подій, про які йдеться в кожній предикативній частині, на їх відмінність чи невідпо­відність.

За особливостями будови й основним граматичним значен­ням усі складносурядні речення з протиставними сполучника­ми поділяються на дві групи: 1) протиставні; 2) зіставні. У про­тиставних складносурядних реченнях виражаються різні види власне протиставних відношень, зокрема протиставно-обмежу­вальні, протиставно-компенсувальні тощо, які ґрунтуються на протиставленні подій, про які йдеться в різних предикативних частинах речень цього різновиду. Предикативні частини цих речень поєднуються за допомогою сполучників а, але, та (у значенні але), однак, проте, зате, так: Літа ніколи не поверта­ються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ (М. С); Далеко ще до світла, а вже батько будить вставати (М. К.); Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Г.) Самій не трудно збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Л. У.); Сивоусий грек та молодий наймит-дангалак, стрункий, довгоно­гий, вибилися з сил, налягали на весла, однак їм не вдалося розігна­ти човен на береговий пісок (М. К.); За річкою, в районі дамби, вдарила батарея якось по-весняному лунко, голосно і зовсім не страшно, проте Гуменний здригнувся (О. Г.); Все це, здавалось, було готове в мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило

173

біганини... (С. В.); На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Л. У.); Прохожі стрічалися рідко, зате під ворітьми, на лавах, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі гомін-кірумуни (М. К.); А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Ш.).

Іноді в складносурядних реченнях для вираження протистав­них відношень використовується спарений сполучник але зате: Сіл і присілків більше, хат по селах більше, але зате по хатах убожество більше і нужда більша (І. Ф.); Чоботи та армійська ватянка стали одягом цілого народу, але зате які багаті ми з вами у чомусь незмірно важливішому (О. Г.). У таких випадках складносурядні речення мають не тільки обмежувальне значен­ня, а й набувають відтінку компенсації, як у реченнях з одним сполучником зате. Власне протиставні відношення можуть ус­кладнюватися також відтінком допустовості: Тебе зачинили за грати, а твоє слово ходить по світу (М. К.). У зіставних склад­носурядних реченнях, у яких зіставляється зміст обох предика­тивних частин, зіставні відношення передаються за допомогою сполучників а, не тільки... а й, не лише... а й, не тільки... але й, не лише... але й. Зміст обох предикативних частин складносу­рядного речення у таких випадках взаємно доповнюється: Па­лали в гущавині квіти гранати, А в серці мойому палали пісні (Л. У.); Прийшли злидні до злиднів, а з них виросла біда (М. К.); Не тільки той поет, що засіває віршами папір, але той, що має в душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (М. С); Та не тільки згадані у цьому вірші романи «Бур 'ян», «Мати», «Артем Гармаш», а й інші твори Андрія Васильовича Головка стали улюбленими для читачів (К. X.).

Як уже зазначалося, складносурядні речення останнього типу (зі сполучниками не тільки... але й та ін.) за своїм значенням близькі до складносурядних речень з єднальними сполучниками, що виражають єднально-перелічувальні відношення (див. § 69).

§ 73- Складносурядні речення з розділовими сполучниками

У складносурядних реченнях, предикативні частини яких по­єднані розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, виражаються розділові відно­шення несумісності, взаємовиключення, а також відношення чергування. Залежно від цих відношень їх поділяють на два різновиди: 1) речення взаємовиключення; 2) речення чер­гування. Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключні дії або явища, зазвичай двочленні, двокомпо-

174

нентні, хоча серед них, зокрема речень з повторюваними спо­лучниками, зустрічаються й багатокомпонентні. Предикатив­ні частини таких речень поєднуються за допомогою сполуч­ників або, чи, а чи, або... або, чи... чи, а також чи то... чи то: Хіба що-небудь трісне і в ту ж мить затихне, або зірветься запізніла рибка і, різко відсахнувшись від човна, щезне в сутінках (Г. Т.); Не раз, як тільки лист од вітру зашумить, Чи блиснуть проти сонця ярі квіти, Вона зненацька в думці забринить (М. Р.); Чи така вже нас родила мати, Чи до серця вам вкотився грім (А. М.); Так зараз і нашле: або свиня бублики похвата, або со­бака олію вип'є, або п'яний поточиться і коробку переверне... (Г. К.-О.); Так завжди: чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає дружню руку, Чи любая розмова з ким ведеться, Чи поцілунок на устах озветься (Л. У.); Чи то мені здається, чи то справді свист тихне (М. К.); Чи то в житті не бачили її, Чи то забули наші менестрелі (А. М.). Як видно з прикладів, роз­ділові сполучники чи... чи, або... або можуть повторюватися не два, а три і більше разів. У таких випадках на значення несу­місності нашаровуються значення чергування: Це або місяць вирина з облака, або вільний вітер пронесеться лукою, або мороз ударить (М. В.).

У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками другого різновиду, в яких події, про які йдеться в їх предика­тивних частинах, існують у різних часових планах, тобто чер­гуються, або якщо треба вказати на послідовну зміну цих подій, широко використовується повторюваний сполучник то... то, який може повторюватися і кілька разів: То шумів зелений лист, то в вікні мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем ли­лись пісні (Л. У.); То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо не­мазане скрипить (М. Р.); То заблищить у небі яскраво одинока зірка, то засвітяться контури сизуватої хмари (А. Ш.). Своєрід­ну роль виконують повторювані сполучники не то... не то, чи то... чи то, які, виражаючи семантичні відношення чергуван­ня, послідовності між предикативними частинами складного речення, мають значення непевності, сумніву, вагання в тому, що з перелічених тверджень є справжнім, а що ні; до цього ж додається ще й відтінок питальності. Наприклад: Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах про­валля (М. К.); Не то блискавки пронизували небо, не то спалахи електрозварки освітлювали обрій (А. Ш.); Чи то праця задавила молодую силу, Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Ш.); Чи то настане нічка темна, Чи то веселий день шумить (Л. Г.); Чи то снилось мені, чи то справді було — Наді мною ялини зеле­не крило (М. Н.).

175

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ