
- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
§ 15. Підмет і форми його вираження
Підмет — це головний член речення, що пов'язаний координацією з присудком і означає предмет, ознака якого виражається присудком. Предметне значення підмета розуміється дуже широко: воно може означати особу, живий чи неживий предмет, явище, абстрактне поняття, що виступає носієм ознаки (дію, стан, якість), позначуваної присудком.
Підмет може бути виражений будь-якою частиною мови, а також словосполученням. За своєю структурою (будовою) підмет буває простий і складений. Простий підмет виражається одним словом, а складений — словосполученням.
Простий підмет може бути виражений:
формою називного відмінка іменника або особового за йменника. Наприклад: Сяють зірниці. Спустилася ніч (П. Г.); Не раз ми ходили в дорогу (П. Г.); Ніхто не міряв серця глибочінь (А. М.): Дехто ще зоставсь у гаю (Л. У.): Все поспішало додому, всяке шукало собі захисту (П. М.);
субстантивованим прикметником і дієприкметником: Навіть старі хвалили Гущу (М. К.); Уже поволі стало забувать- ОА Все пережите, пройдене, старе (К. Г.); Саме звідтпїГнасува- лося оте найстрашніше, темне, вируюче (О. Г.);
числівником: Двоє ідуть (М. К.); Знову замовкли обоє
(П.М.);
інфінітивом: Найлюбішою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи (П. М.);
будь-якою невідмінюваною частиною мови, вжитою у значенні іменника (субстантивовано): Дорогою із-під землі
51
донеслося до його Грщькове «ку-ку» (П. М.); «Ура» теж було - оєю(О.Т.);
6) будь-якою формою відмінюваного слова, вжитого в значенні іменника: Несите «мусиш» повело Сашка служити крукам клятим (М. Р.); «Рівняйсь». — прокотилося лунко (В. В.).
Складеним називається підмет, утворений з двох або кількох повнозначних слів.
У ролі складеного підмета можуть виступати такі синтаксично або лексично нерозкладні словосполучення:
1) складні географічні й астрономічні назви (Донецький кряж, Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях, Південна Америка), назви установ (Верховна Рада України), стійкі словосполучення (сільське господарство), складні (повні) назви осіб (Драй-Хмара Михайло Панасович — український Поет і літературо-
веиь. Належав до літературної групи «неокласиків». —
сполучення іменника або займенника у формі називного відмінка з іменником в орудному відмінку з прийменником з: Меланка з Гафійкою йдуть курною дорогою (М. К.); Одне гада ли^ ми з тобою, шукали одного шляху (ТІ. Г.); Тут молодиия з дівчинкою сиділи й одпочивали. Мати з ними порались у хаті, готовили вечерю (І. Н.-Л.). Це так званий соціативний (скла дений) підмет. Однак треба мати на увазі, що такі словоспо лучення вважаються єдиним цілим (виступаючи підметом) тільки тоді, коли присудок стоїть у множині і відноситься не до однієї особи або предмета, а зразу до обох. Якщо ж присудок стоїть в однині, то підметом виступає тільки перше слово цьо го словосполучення. Наприклад, у реченні Маргіт сиділа на березі з дитиною на руках (О. Г.) підмет Маргіт, а з дитиною — додаток;
сполучення іменника, що має значення сукупності, з імен ником у родовому відмінку: Гурт хлопців підійшов до столу (О. Г.); Велика зграя журавлів кружляла невисоко і плавно над землею (М. Р.);
сполучення числівників з іменником у називному або ро довому відмінку: Два штучних будинки зі скляними стелями стояли один біля другого, дивуючи очі своєю красою (П. М.); Не великії пщиліта марно пролетіли (Т. Ш.); Тихо листом край пе чери два дубки шептали (С. Р.);
сполучення прислівників з іменником у родовому від мінку: Попід стіною за столом сиділо кілька чоловіків (М. К.); Чимало літ перевернулось, води чимало утекло (Т. Ш.);
сполучення іменника, числівника або займенника у формі називного відмінка й іменника (або займенника) в родовому відмінку з прийменником з (із): / кожний з нас те знав, що слави
52
нам не буде (І. Ф.); Ніхто з людей не створював землі, ніхто з людей і не повинен привласнювати землю (М. С);
7) ціле речення, виділене інтонацією: Минуло «Бути чи не бути?», над синню буйного Славути про це вирує Дніпрельстан (В. Сос).