Як підприємству розрахувати ліміт залишку готівки у касі

Відповідно до пунктів 5.2 -- 5.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637, зі змінами і доповненнями, ліміт залишку готівки у касі встановлюється підприємствами самостійно на підставі розрахунку відповідного середньоденного показника (надходження готівки до каси або її видачі з каси, за рішенням керівника підприємства).

Згідно з додатком 8 до Положення, розрахунок ліміту залишку готівки у касі складається таким чином.

1. Визначається сума готівкової виручки, фактично отриманої за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують строку встановлення (перегляду) ліміту каси.

При цьому слід врахувати, що згідно з п. 1.2 Положення до готівкової виручки у цьому разі належать кошти, отримані від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, та позареалізаційні надходження. До останніх належать усі надходження, що їх може очікувати підприємство. Зокрема, до позареалізаційних надходжень належать:

-- надходження від продажу іншого майна: основних фондів, нематеріальних активів, продукції допоміжного та обслуговуючого виробництв;

-- платежі за надане в оренду майно, роялті;

-- кошти, отримані від погашення дебіторської заборгованості, зокрема і за позиками, наданими підприємством;

-- безоплатно одержані кошти;

-- відшкодування матеріальних збитків;

-- внески до статутного капіталу;

-- дохід (проценти) від володіння корпоративними правами;

-- повернення невикористаних підзвітних сум.

2. Розраховуються середньоденні надходження за цей період (для цього визначену вище тримісячну готівкову виручку, яка надійшла до каси підприємства, ділять на кількість робочих днів підприємства за три місяця).

3. Встановлюється сума, виплачена готівкою з каси за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують строку встановлення (перегляду) ліміту каси. До таких виплат належать готівкові виплати на різні потреби, а також на відрядження (крім виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів), зокрема:

-- виплачені на відрядження;

-- видані під звіт для придбання будь-якого майна чи оплати робіт та послуг;

-- внесені на поточний рахунок;

-- видані позики;

-- витрачені на інші потреби.

4. Підраховується середньоденна видача готівки за тримісячний період (при цьому ділять показник, визначений у попередньому пункті, на кількість робочих днів підприємства в обраному періоді).

5. Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом дня — 10 тисяч грн

Відповідно до п. 2.3 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637, граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлено у розмірі 10000 грн відповідно до Постанови Правління НБУ від 09.02.2005 р. №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку». Платежі понад зазначену граничну суму проводяться тільки у безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями.

Застосування санкцій у цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб’єктів господарювання. Проте дійовість цього впливу залежить від кількох обставин. По-перше, це визначення джерела сплати штрафів. Нині всі штрафи, пені сплачуються суб’єктами господарювання за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. Отже, штрафи безпосередньо впливають на формування чистого прибутку підприємств, їхніх фінансових ресурсів.

По-друге, це встановлення розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та наявність чіткого переліку тих порушень, за які застосовуються відповідні штрафи. Розмір штрафів має бути достатнім для створення відповідальності суб’єктів господарювання. Водночас вони не повинні бути надмірно високими.

По-третє, це обов’язковість застосування штрафних санкцій, а отже, стягнення штрафів. Щодо банківських і фінансових санкцій, то вони, як правило, застосовуються в обов’язковому порядку. Що ж до санкцій, які визначені за порушення господарських договорів підприємствами, то їх застосування не завжди вважають обов’яз­ковим. Суб’єкти господарювання можуть не застосовувати штрафні санкції у взаємовідносинах між собою. Це зумовлено тим, що отримані підприємством штрафи збільшують суму оподатковуваного прибутку.

11