4. Види державної служби

В юридичній науці і чинному законодавстві досить важли­вим є питання про види державної служби. Необхідно відмі­тити, що на законодавчому рівні це питання не знайшло свого вирішення. В теорії адміністративного права з цього приводу існують різні точки зору. Більше того, немає єдиної думки з приводу того, про що саме йде мова: про «типи», «види», «форми» чи «рівні» державної служби. Саме такі різноманітні і різноаспектні поняття часто використовуються при характе­ристиці державної служби. Найчастіше використовується по­няття «види» державної служби, рідше — «типи» і «види». Так, В. Л. Коваленко пропонує застосувати принцип поділу всієї державної служби на два основних типи — цивільну службу і мілітаризовану службу і третій, додатковий, тип — спеціалізовану службу. У свою чергу типи державної служби поділяються ним на види.

Більше прихильників має точка зору, згідно з якою держав­на служба поділяється тільки на два види: цивільну і міліта­ризовану. Так, Ю. М. Старилов зазначає, що «...загальновиз­нано розподіляти державну службу на два види: цивільну (наприклад, служба в державних органах Російської Федера­ції та її суб'єктів, в адміністрації області) та мілітаризовану (наприклад, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, податкової міліції і т. д.) ... цивільна служба і міліта­ризована можуть включати в себе різні підвиди цих служб, що об'єктивно необхідні державі і створені нею для реалізації спеціальних функцій та особливої внутрішньогалузевої компе­тенції» О. П. Ноздрачьов виділяє такі три види державної служби: федеральна державна служба; державна служба суб'єктів Ро­сійської Федерації і спеціалізована державна служба.

Дещо іншою є точка зору Ю. П. Битяка та О. В. Петришина, які пропонують класифікувати державну службу відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади на: а) дер­жавну службу в органах законодавчої влади; б) державну службу в органах виконавчої влади; в) державну службу в органах судо­вої влади.

Заслуговує на увагу класифікація, запропонована в Концеп­ції реформи адміністративного права, згідно з якою слід зако­нодавчо закріпити такі види:

а) професійна державна служба, яка складається з:

• адміністративної державної служби (служба в державних органах, їхньому апараті, органах місцевого самоврядування);

• спеціалізованої державної служби (судові органи, органи прокуратури, внутрішніх справ, державної безпеки, мит­ ні, дипломатичні тощо);

• цивільної державної служби (медичні, наукові, навчальні та інші державні установи);

б) позапрофесійна державна служба, яка включає в себе наступні посади:

• державні політичні посади (Президент, міністри, народні депутати та ін.);

• посади патронатної служби (керівники прес-служби, радни­ки, помічники, консультанти);

• допоміжні (обслуговуючі) посади (референти, секретарі та ін.).

В. Б. Авер'янов вважає, що «...до інституту державної служби не слід включати діяльність осіб, які хоч і виконують найваж­ливіші державно-владні функції, але мають статус «політичних діячів», а не «державних службовців». До цих осіб належать Прем'єр-міністр України, члени Уряду України, голови місцевих державних адміністрацій, народні депутати України, обрані поса­дові особи парламенту, в тому числі Голова Верховної Ради України. Правовий статус цих осіб має бути детально регламен­тований в окремих законодавчих актах».

Аналіз різних точок зору щодо видів державної служби дає можливість стверджувати, що, оскільки саму державну службу в юридичній науці прийнято розуміти у широкому і вузькому аспектах, то і класифікувати її також можна виходячи з різних аспектів її розуміння. Види державної служби в широкому розумінні відповідають тій класифікації, яка запропонована В. Б. Авер'яновим і Концепцією реформи адміністративного пра­ва. У вузькому розумінні державної служби можна виділити наступні її види (деякі вчені називають їх типами державної служби):

а) цивільна державна служба (державні службовці дер­жавних органів та їхнього апарату);

б) мілітаризована державна служба (державні службов­ці збройних державних формувань, які мають військові або спеціальні звання);

в) спеціалізована державна служба (державні службов­ці органів виконавчої влади зі спеціальним статусом).

Якщо проаналізувати названі види державної служби, то в їхній структурі можна виділити підвиди, а саме: а) у цивілізованій державній службі:

• служба в Адміністрації Президента України та апараті органів, створюваних при Президентові України;

• служба в Апараті Верховної Ради України та секретаріа­тах комітетів Верховної Ради;

• служба в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та в апаратах урядових органів;

• служба в патронатних службах державних органів;

• служба в апаратах Національного банку України, його обласних (та прирівняних до них) відділеннях;

служба в апаратах міністерств та інших центральних ор­ганів виконавчої влади;

• служба в апаратах місцевих органів виконавчої влади;

• цивільна служба в апаратах органів прокуратури;

• цивільна служба в апаратах органів внутрішніх справ;

• цивільна служба в апаратах (штабах) військових формувань;

• несуддівська служба в апаратах судових органів;

• служба державних нотаріусів;

• служба державних судових виконавців;

• деякі інші види служб, визначені законом;

б) у спеціалізованій державній службі:

• державна дипломатична служба;

• державна санітарно-епідеміологічна служба;

• державна пожежна служба;

• державна контрольно-ревізійна служба;

• державна служба прокурорів;

• державна служба судів;

• державна митна служба;

• державна податкова служба;

• служба державних судово-медичних експертів;

• державна фельд'єгерська служба;

• деякі інші види служб, визначені законом;

в) у мілітаризованій службі:

• військова служба у Збройних Силах України (служба в усіх видах Збройних Сил України);

• служба в Прикордонних військах України;

• служба у Внутрішніх військах МВС України;

• служба в СБУ;

• служба в Державній службі охорони України;

• служба в органах виконання покарань;

• служба атестованих працівників органів внутрішніх справ;

• служба атестованих працівників військ центрального ор­гану виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;

деякі інші види служб, визначені законом.