4. Необоротні активи та їх економічна характеристика

Необоротні активи - це сукупність активів підприємства, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. До необоротних активів належать основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, довгострокові фінансові інвестиції.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Очікуваний строк корисного використання (експлуатації) цих активів більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) і вартістю більше однієї тисячі гривень без ПДВ, яка поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Склад основних засобів досить різноманітний, їх класифікують за такими ознаками:

а) за функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють здійсненню цього процесу (будинки, споруди, силові машини та обладнання тощо, які функціонують у сфері матеріального виробництва), та невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві і які використовуються у невиробничій сфері;

б) за використанням основні засоби поділяються на діючі (які використовуються у господарстві), недіючі (які не використовуються у цей період у зв'язку з консервацією) та запасні (устаткування, що знаходяться у резерві і призначені для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або перебувають на ремонті);

в) за ознакою належності: власні й орендовані;

г) за натурально-речовим складом основні виробничі засоби діляться на такі групи: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий господарський інвентар, робоча й продуктивна худоба, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби;

д) відповідно до закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з відповідними доповненнями для нарахування амортизаційних відрахувань, основні засоби поділяються на чотири групи:

група 1- будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт і вузли до нього; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, пристрої і приладдя до них;

група 3 — сільськогосподарські машини та знаряддя, робоча худоба та інші основні засоби, не включені до 1,2,4 груп;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування і друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації. Ця група формується, починаючи з 1 січня 2003 року, але перегрупування об'єктів, раніше віднесених до групи 2, не проводиться.

Основні засобів мають три види оцінки їхнього грошового виразу: первісна, відновна і залишкова вартість. Первісна вартість — це сукупність витрат, пов'язаних з придбанням, супроводженням об'єктів основних засобів, включаючи купівельну ціну, ціну доставки, монтажу та інших витрат, пов'язаних із доведенням основних засобів до робочого стану (без ПДВ). Якщо це підприємство виготовляє основні засоби господарським способом, то їхньою первісною вартістю буде сума понесених витрат на виробництво та монтаж. Отже, первісна вартість основних засобів відображає їхню вартість на період придбання або створення.

Відновною вартістю основних засобів вважається сума витрат, які мають бути понесені для їх відтворення в даний момент. Необхідність відновної оцінки вартості основних засобів пов'язана із інфляційними процесами (знеціненням у номінальному виразі первісної вартості, номінальним здорожанням ремонтних робіт тощо). Враховуючи необхідність дооцінки основних засобів, запроваджено механізм індексації їхньої вартості. Підприємства усіх форм власності мають право (але не зобов'язані) застосовувати щорічну індексацію балансової вартості усіх основних засобів та нематеріальних активів на єдиний коефіцієнт індексації, яки визначається за формулою:

Кі = (і-10) / 100

де і — індекс інфляції в процентах року, за результатами якого проводиться індексація (тобто минулого року) + 100.

Якщо величина Кі не перевищує 1, індексація не проводиться. Тобто, коли інфляція перевищує 10% на рік (коли її індекс перевищує 110%), застосовують механізм індексації. Приклад: вартість основних засобів 10 тис. грн., річна інфляція 15%, то Кі,=(115 - 10) / 100 = 1,05. Отже, вартість основних засобів після індексації = 10 тис. грн. *1,05 = 10,5 тис. грн.

Різниця, що утворилась між проіндексованою вартістю основних засобів та їх вартістю до індексації називається капітальним доходом. В даному випадку капітальний дохід дорівнює 500 грн. (10,5 тис. - 10 тис). Варто відзначити, що сума капітального доходу підлягає оподаткуванню. Вона списується на збільшення валових доходів наступного року на поквартальній основі. В даному випадку сума капітального доходу у 500грн. збільшить валові доходи наступного року на 125 грн. у наступному кварталі. Застосовуючи індексацію, підприємтсво створює додатковий фінансовий ресурс у вигляді збільшення бази для нарахування амортизації, сума якої не оподатковується.

Залишкова вартість основних засобів - це їхня первісна або відновна вартість, зменшена на суму нарахованого зносу, тобто та частина вартості основних засобів, що перенесена на готовий продукт. Залишкова вартість є балансовою вартістю основних засобів.

Важливою складовою необоротних активів є нематеріальні активи. Це група немонетарних активів (усі активи, крім грошових коштів) підприємства, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду, більшого від одного року або операційного циклу (якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою чи надання в оренду іншим суб'єктам господарювання. Розрізняють такі групи нематеріальних активів:

а) права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

б) права користування майном (земельними ділянками, будівлями, спорудами, правом на оренду приміщень тощо);

в) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

г) права на об'єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

г) авторські та суміжні з ними права (права на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

д) гудвіл (умовна вартість ділових зв'язків фірми у формі престижу торгових марок, досвіду, нових технологій, панівна позиція на ринку тощо, або грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу);

є) інші нематеріальні активи (права на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Важливою складовою необоротних активів підприємств є довготермінові фінансові інвестиції. Довгострокові фінансові інвестиції — це активи, які підприємство утримує більше одного року з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу чи набуття інвестором інших вигод.

Довгострокові фінансові інвестиції включають вкладення з метою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу до певного сегмента ринку, створення інтегрованих корпоративних структур тощо. Об'єктами довгострокових фінансових інвестицій можуть бути цінні папери, які засвідчують право власності у формі акцій, цінні папери, що засвідчують відносини позички у формі облігації, ощадних та інвестиційних сертифікатів, векселів тощо, вкладення в статутний капітал інших підприємств та інші фінансові інвестиції.