Питання для індивідуальної роботи:

1. Назвіть сутнісні характеристики загального блага.

2. Назвіть правові характеристики загального блага.

3. Що означає термін «цінність»?

4. Яка природа цінностей в праві?

5. Яке місце займають цінності в структурі людської діяльності?

6. Які цінності є правовими, і чому?

7. Назвіть вищі цінності людини і дайте їх коротку характеристику.

8. Як співвідносяться поняття загальне благо, цінності і право?

Література

1. Алексеев С.С. Философия права. — М., 2000. — С. 77—99.

2. Анисимов С.Ф. Духовные ценности: производство и потребление. — М., 1988.

3. Боэций. «Утешение философией» и другие трактаты. — М., 1990.

4. Здравомыслов А.Г. Потребности, интересы, ценности. — М., 1986.

5. Кузнецов А.С. Человек: потребности и ценности. — Свердловск. 1992.

6. Франк В. Человек в поисках смысла. — М., 1990.

7. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт фило­софского осмысления. — Харьков: Право, 2002.

8. Хеффе О. Политика, право, справедливость. Осно­воположения критической философии права и государ­ства. — М.: Гнозис, 1994.

9. Кістяківський Б.О. Вибране. – К., 1996.

10. Франк С. А. Духовные основы общества. М.: Рес­публика, 1992.

11. Г.Радбрух. Философия права. М.: “Международные отношения”, 2004.

12. Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека. – К.: Наукова думка. 1994.

13. Бергман П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. — М., 1995.

14. Мальцев Г.В. Права личности: юридическая норма и социальная действительность. — М., 2000.

15. Франк С.Л. Реальность и Человек. — М., 2002.

16. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. — М., 1995.

17. Хеффе О. Политика, право, справедливость. — М., 1994.

т. 9. Право і влада. Право і правопорядок.

Правова культура

Мета: виявити, які існують взаємовідношення права і влади, права і правопорядку. Зрозуміти специфіку політико-правових інститутів та їх роль у здійсненні права. Усвідомити сутність філософських проблем права і влади в суспільстві, що трансформується. Визначити специфіку правової культури.

Основні поняття: держава, громадянське суспільство, закон, законність, джерела права.

План лекції:

1.Політико-правові інститути та їхня роль у здійсненні права.

2.Філософські проблеми права і влади в суспільстві, що трансформується.

Семінар 9.

Філософські проблеми права і влади.

1. Право і влада

2. Право і правопорядок.

Методичні рекомендації до семінару:

1.Право і влада

Взаємозв'язок права і влади опосередкує волею. Людство постійно зверталося до проблеми волі. Починаючи з Аристотеля і закінчуючи Ф.  Ніцше поняття волі було в центрі уваги філософських, етичних, правових досліджень См.: Аристотель: соч.: в 4-х т. М., 1984. Т. 4. Предмет. указ.; Вала Л. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. М., 1989. С. 269; Кант И. Критика практического разума. СПб., 1995. С. 100, 106—107, 159; Гегель Г. Философия права. М., 1990. С. 80; Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. М., 1992. С. 141; Ницше Ф. Воля к власти. Харьков. 2005. С. 5.. Влада  це буття волі. Вона, влада, здатна надавати певну дію на діяльність і поведінку людей за допомогою таких засобів, як воля, право, насильство.

Влада і воля нерозривно взаємозв'язані.

З одного боку, воля лежить у фундаменті влади як особливий тип поведінки суб'єктів, заснований на наказі, тиску. Воля визначає здатність влади підпорядковувати собі, мобілізувати ресурси суспільства для досягнення поставлених володарюючим суб'єктом цілей, ухвалювати рішення, залагоджувати конфліктні ситуації. Іншими словами, воля  це підстава влади як насильства, придушення свободи і незалежності соціальних суб'єктів.

З іншого боку, влада є воля, що реалізовується через закони держави, накази, укази, ухвали і що супроводжується загрозою санкції у разі непокори. Влада виявляється як здатність волі підпорядкувати того, над ким здійснюється влада. Влада зводить свою волю в закон і тим самим затверджує себе. Волевиявлення влади завжди носить груповий, класовий або клановий характер і не співпадає з волевиявленням населення. Для того, щоб реалізувати волевиявлення більшості (але не всього!) населення, необхідний закон.

Закон   це єдиний вираз і закріплення потреб і інтересів суспільства, перетворення волі всього народу на загальнообов'язковий регулятор суспільних відносин і зведення її в ранг правив, що розповсюджуються на всі суб'єкти життєдіяльності суспільства. Закон реалізується через владу.

Влада   це воля, здійснювана в нормах, правилах, заборонах, розпорядженнях. Через закон вона встановлює права і обов'язки суб'єктів суспільних відносин, формує і підтримує певний правопорядок, гарантує захищеність громадян суспільства від порушення свобод і інших законних прав.

Примушення (примус)   одна з властивостей будь-якої влади, але тільки державна влада володіє монополією на примушення за допомогою права і апарату примушення.

Насильство   придушення волі одного суб'єкта іншим всупереч бажанню першого. Правом на примушення і насильство володіє державна влада, це одна з функцій держави.

Для реалізації цієї функції влада може використовувати як засоби переконання, так і примушення. Якщо не приносять належного ефекту засобу переконання, то держава для наведення громадського порядку застосовує засоби правового примушення.

Примушення може приймати різні форми. Основними серед них є психічне і фізичне примушення. Психічне примушення несе в собі загрозу застосування сили і виконання покарання і має по суті попереджувальний характер. Фізичне примушення діє вже як безпосереднє застосування фізичної сили, що накладає на людину ті або інші обмеження у волевиявленні, пересуванні, свободі вибору місцезнаходження і так далі Фізичне примушення спирається на такі специфічні знаряддя і засоби влади, як судове, адміністративне, політичне переслідування, а також озброєну організацію держави (озброєні сили, поліцію, внутрішні війська, національну гвардію, тюремні і виправні установи і так далі).

Співвідношення влади і права є ключовою проблемою у філософії права. Право і влада знаходяться в суперечливій єдності.

З одного боку, «право не може існувати без влади», оскільки тільки державна влада за своєю природою здатна забезпечити строгу і своєчасну реалізацію правових норм і принципів за допомогою своїх правоохоронних установ і інститутів. З іншого боку, «влада є антиподом має» рацію, тобто ворожа йому.

Витоки цієї ворожості влади праву криються в глибокій суперечності влади, в тому, що, будучи необхідним і конструктивним елементом організації життя людей, управління суспільством, влада в той же час володіє такими іманентними якостями, які в процесі твердження і зміцнення влади можуть перетворювати її на самодостатню, авторитарну силу. Ця владна сила здатна ущемляти право, перетворювати його на «служницю» влади, фактично створюючи тим самим «неправову» реальність.