Питання для самостійної роботи:

1. Яке різноманіття визначень філософії права наявне в традиції?

2. Чому предмет філософії права визначався в традиції по-різному?

3. Як досягнути загальноприйнятого визначення філософії права?

4. Як розвіяти сумніви в доцільності існування філософії права як особливої науки?

5. Що розуміється в науці під природним правом і позитивним правом?

6. Значення філософії права в підготовці майбутніх юристів.

Методичні вказівки і рекомендації:

1. Перш за все необхідно звернути увагу на те, що в історії філософсько-правової думки іс­нували різні підходи до визначення філософії права та її предмета. Так, наприклад, Г. Гегель вважав її філософ­ською наукою про право, що має своїм предметом ідею права. Російський філософ С. Франк писав, що «філософія пра­ва по основному її змісті є пізнанням суспільного ідеалу, з'ясуванням того, яким має бути благий, розумний, справедливий, "нормаль­ний" лад суспільства».

У сучасній філософії права її предмет також визна­чається по-різному. Від найширших визначень, як, наприк­лад, у відомого російського філософа права В. Нерсесянца: "Філософія права займається дослідженням змісту права, його сутності і поняття, його основ і місця у світі, його цінності і значення, його ролі в житті людини, сус­пільства і держави, у долях народів і людства", до найвужчих, як, зокрема, в одного з провідних італійських філосо­фів права Н. Боббіо, який вважає, що єдиною проблемою філософії права, яка, власне, і становить її предмет, є справедливість.

2. Таке різноманіття підходів до предмета філософії пра­ва цілком закономірно, адже його визначення припускає виявлення ставлення дослідника як до філософії, так і до права. Можна припустити, що підходів до предмета філо­софії права стільки, скільки існує філософських систем, а виявлення предмета філософії права неможливо без чітко­го визначення позиції дослідника до самого феномена права, тобто того, що, власне, і має бути досліджено.

3. Якщо загальна філософія є вченням про гранич­ні підстави людського буття, то, відповідно, філософія права може бути визначена як вчення про граничні підста­ви права як одного із способів людського буття. Викорис­товуючи підхід І. Канта, який вважав, що предмет загаль­ної філософії як науки можна визначити шляхом відповіді на питання: 1) що я можу знати? 2) що я повинен робити? 3) на що я можу сподіватися? 4) що таке людина?, предмет філософії права за аналогією можна визначити за допомо­гою постановки таких питань: 1) що я можу знати про право? 2) що я повинен робити відповідно до вимог права і чому? 3) на що я можу сподіватися у разі додержання чи порушення цих вимог? У свою чергу всі вони можуть бути зведені до одного узагальнюючого питання: що таке пра­вова людина чи що являє собою право як спосіб людського буття? Відповіді на поставлені питання і дадуть змогу з'ясувати природу такого феномена, як право, і предмет філософської дисципліни, яка його досліджує.

4. Існує кілька обґрунтувань необхідності існування фі­лософії права, серед яких ми розглянемо лише два: істо­ричне й актуальне. Історичне обґрунтування необхідності існування філософії права здійснюється на тому неспрос­товному факті, що ці проблеми завжди хвилювали люд­ство протягом всього його існування. У свою чергу актуальне обґрунтування філософії права базується на виявленні такого аспекту, такої сторони пра­ва, пізнання якої можливо тільки за допомогою філософ­ського підходу.

5. Особливу увагу слід звернути на те, що під позитивним правом мається на увазі чинна система правових норм, відносин і судових рішень, під природним правом, як правило, − ідеальні першооснови права. По­няття "природне право" виражає глибинну сутність права, а його "ідеальність" виявляється в тому, що воно, по-пер­ше, існує у свідомості (правосвідомості) як його установка (хоч і виявляється у формах поведінки), а по-друге, є ідеа­лом, тобто очищеною від випадків формою належного у відносинах між людьми.

Право як сфера людської діяльності тісно пов'язано з філософією. Такі фундаментальні проблеми права, як справедливість, сво­бода і рівність, провина і відповідальність та інші, є водно­час найважливішими філософськими проблемами, а вирі­шення їх заглиблюється своїми коренями в розв'язання основних філософських питань про сутність людини і сенс її життя, в онтологічну структуру світу та способи його пізнання. Право, таким чином, за своїм духом "філософіч­не", воно виражає "філософію на практиці", що відповідно припускає і "філософію в теорії", роль якої і виконує фі­лософія права.

6. Філософія права необхідна фахівцеві для практичної діяльності, отримання знань і навиків по оптимізації правовідносин, вироблення уміння формувати правосвідомість, виявлення умов і чинників вдосконалення правової дійсності.

Цілком очевидно, що уміння усвідомити високий гуманістичний сенс своєї діяльності, філософськи обґрунтувати свою теоретичну позицію і ухвалюване практичне рішення є ознакою високого професіоналізму і громадянської чесності юриста. Таке обґрунтування, особливо в області практичних рішень, не завжди усвідомлюється, проте воно в значній мірі визначається домінуючими установками світогляду юристів, на формування якого покликана робити вплив філософія права. Спроби вирішувати фундаментальні теоретичні проблеми юриспруденції без філософського обґрунтування приводять, як правило, до їх релятивізації або догматизації.

Таким чином, необхідність вивчення студентами юридичних вузів філософсько-правових знань визначається, перш за все, потребами їх майбутньої спеціальності. Вивчення філософії права значною мірою сприяє фундаменталізації освіти майбутніх юристів, їх розвитку як самостійно мислячих, політично незаангажованих громадян.