5. Співвідношення права і закону

Існують різні точки зору на співвідношення права і закону .

Одна з них зводиться до тотожності права і закону. Основний аргумент її прихильників: право здобуває життєвість, лише стаючи законом, отже, поза законом право бути не може.

Інша точка зору полягає в твердженні, що право не можна зводити лише до норм, оскільки воно включає і природне право, що не обов'язково фіксується в законах.

Третя точка зору наполягає на тому, що, оскільки право – це продукт суспільства, а закон – продукт держави, право не буває неправим, тоді як закон може бути і правим, і неправим, і залежить, перш за все, від державної влади.

Розмежування права і закону має глибокий гуманістичний сенс, оскільки дозволяє констатувати, що право як зміст закону виступає критерієм його якості. Завдяки праву ми маємо можливість відрізняти закони правові від неправових, справедливі від несправедливих, гуманні від антигуманних.

Основою і джерелом юридичного закону служить право. І саме тому дія закону має загальний характер, поширюється на кожного.

Право виступає «духом» закону, його глибинною суттю. Саме право, за допомогою закону, сприяє встановленню і охороні правопорядку. Ще І.А.  Ільїн відзначав, що через правопорядок здійснюється «взаємне духовне визнання» права і закону Ильин И.А. Пути России. М., 2007. С. 215..

Історичний досвід людства підтверджує: дієвість закону покоїться на авторитеті права, а авторитет права – на законі, що діє.

Право реалізується через юридичні закони і державну владу. Так, наприклад, основні принципи правової держави – «панування закону у всіх сферах суспільного життя» і «зв'язаність законом самої держави і його органів» – означають, що є держава, яка санкціонується правом, а також є право, яке існує тільки в законах, що мають, у свою чергу, правовий характер. Держава через державну владу, яка носить публічно-правовий характер, за допомогою юридичних законів створює правові умови для своїх громадян, забезпечує правопорядок в суспільстві.

Від розстановки дозволеності і заборон вирішальним чином залежить порядок, характер, інтенсивність правового регулювання. Без зміни в цій області неможливо побудувати правову державу, де буде поєднана сила права з силою закону.

Питання для самостійної роботи:

1. Які існують три форми права?

2. Що таке ідея права як форма буття права?

3. Що таке закон (право­ві норми, позитивне право) як форма буття права?

4. Що таке правове життя як форма буття права?

Методичні вказівки і рекомендації:

1.Які існують три форми права?

Аналіз правової реальності дає можливість виділити в ньому такі форми буття права, що у сукупності виража­ють динаміку правової реальності:

а) світ ідей: ідея права;

б) світ знакових форм: правові норми і закони;

в) світ взаємодій між соціальними суб'єктами (правове життя).

Це розчленування традиційне й у цілому аналогічно (хоч і не цілком тотожне) розподілу на такі форми чи рівні буття права, як правосвідомість, правові норми і правовід­носини. Єдність цих рівнів і являє собою такий об'єкт, як право. Кожному з цих рівнів відповідає найрозвиненіший опис у відповідних філософсько-правових концепціях. Так, наприклад, ідея права знаходить своє вираження у класичних теоріях природного права, особливо деонтологічного (суб'єктивістського) напряму, правові норми і за­кони — в аналітичній юриспруденції (правовому позити­візмі). Що ж стосується третього рівня — рівня взаємодії між соціальними суб'єктами, то це світ соціальної предметності, у якому право переходить у світ соціальної реальності. Цей світ бере участь у формуванні права, у наді­ленні права матеріальним змістом.