2.4. Апологія релігійно-філософського лібералізму Миколою Бердяєвим

У руслі релігійно-ідеалістичної концепції висловлював свої філософсько-правові погляди російський мислитель Микола Бердяєв (1874—1948  рр.). М.А. Бердяєв вважав, що особа – це самоцінність і самоціль; немає нічого вищого за особу (окрім Бога), особа – це ідеал, і жоден закон до неї непридатний. Особа не може бути об'єктом, вона завжди суб'єкт, але існує у відкритій системі і прагне до об'єктивування. За Бердяєвим, об'єктивування йде по двох напрямах:

1) соціальному  – через визнання і підпорядкування особи нормам, що існують в суспільстві, і різним інститутам;

2) екзистенціальному – через духовне єднання з Богом в творчості.

Перше – це шлях рабства і нівеляції особи, що веде в царство Кесаря, друге  – шлях отримання особою свободи через самоподолання, і веде він до царства Духу. Бердяєв стверджував, що держава не може бути правовою в принципі, що цінність особи завжди вища за цінність держави. А величезне значення права визначається його призначенням гарантувати і охороняти мінімум свободи, захищати людину від тотального підпорядкування матеріальним умовам, від любові і ненависті іншої людини. Свобода і незалежність особи вимагають того, щоб в основу держави була покладена не тільки любов, але також примушення і право.

Питання для самостійної роботи:

1. У чому полягав лібералізм філософського-правових поглядів М. Драгоманова?

2. Які ідеї позитивізму та соціалізму виражені в філософського-правовій концепції І. Франка.

3. У чому специфіка позитивізму М. Грушевського?

Методичні вказівки і рекомендації для самостійної роботи:

1. У чому полягав лібералізм філософського-правових поглядів М. Драгоманова?

Михайло Драгоманов (1841—1895), розглядаючи питання про співвідношення особистості й держави, до­держувався індивідуалістичної позиції (примат особистос­ті над державою), був прихильником теорії природного права. Він вважав, що людина від народження має природ­ні права, найважливішим з яких є право на життя, на осо­бисту недоторканність. Головне призначення позитивного права він бачив у закріпленні прав людини і громадянина.

М. Драгоманов стояв на позиціях космополітизму, що припускав необхідною умовою пошук всесвітньої правди, загальної для всіх національностей. Не заперечуючи цінності нації, він бачив її не в "національному дусі і харак­тері", а в тому, що нація є формою духовної солідарності між людьми, формою певної культурної індивідуальності, формою, що має бути заповнена інтернаціональним зміс­том. Ідеал "бездержавності" робив його байдужним до пи­тань національно-політичної самостійності України.

2. Які ідеї позитивізму та соціалізму виражені в філософського-правовій концепції І. Франка?

У філософсько-правовій творчості Івана Франка (1856—1916) основний акцент зроблений на співвідношен­ні: особистість — колектив (вождь — маса; герой — на­товп). У своїх політичних поглядах І. Франко — соціаліст, що визначило його бачення суспільного ідеалу. Шлях до соціального устрою майбутнього, за його уявленням, — федерація громад на основі самоврядування, солідарності інтересів і культурної роботи. З цих самих позицій він трактує і право, критерієм якого є забезпечення соціаль­ної справедливості, захист людини праці. У питанні спів­відношення "особистість — нація" І. Франко — прихиль­ник пріоритету нації. Тому національну самостійність він розглядав як соціально-політичний ідеал, як повне, нічим не зв'язане і не обмежене життя і розвиток націй.

3.У чому специфіка позитивізму М. Грушевського?

У творчості Михайла Грушевського (1866—1936) пере­важає позитивістський підхід, помітний також вплив пог­лядів М. Драгоманова, теорії солідарності Е. Дюркгейма, психологічної концепції Вундта, філософії І. Канта. Історію суспільства він трактує як історію розвитку людського духу, насамперед, національного духу народу. Він відстоював ідеї національної державності, пріоритету прав людини стосовно права держави, пріоритету прав на­ції перед правами особистості, визнання людини як само­стійної цінності, обґрунтовував примат інтересів трудово­го народу в Україні.