Контракти: їх сутність, предмет та форми.
Різні типи контрактів щодо проведення робіт. Контракти щодо робіт можна загалом поділити на дві основні групи:
— комплексні контракти,
— контракти на виконання.
За Комплексним контрактом Генеральний підрядник відповідає за те, щоб замовник отримав фактичні результати, щодо яких домовилися сторони. За такими контрактами Генеральний підрядник у більшості випадків несе відповідальність за основну частину проектування.
За Контрактом на виконання Генеральний підрядник відповідає за роботи, що мають бути виконаними згідно з документами на будівництво, наданими замовником.
Для виконання робіт, насамперед будівельних, необхідно співпрацювати з широким колом професіоналів/спеціалістів. Ці напрямки діяльності часто надаються різними фірмами. Умови контрактів можуть відрізнятися залежно від того, яка фірма “грає головну роль” і яка фірма
бере на себе виконання конкретної роботи.
Найбільш поширеними різновидами контрактів є такі:
— розподілений контракт,
— загальний контракт,
— контракт на проектування і виконання робіт (“під ключ”)
Розподілений контракт. Розподілений контракт — це контракт, за яким кілька підрядників мають угоду з замовником, але не мають угод між собою. Використовуючи розподілений контракт, замовник укладає договори з проектувальниками, конструкторами та іншими підрядниками (консультантами) щодо проектування та підготовки документів на основі
більш'менш докладної програми. Результат роботи має бути представлений у формі креслень і пояснювальних документів.
За умови виконання розподіленого контракту замовник бере на себе значну відповідальність щодо управління і координації робіт на будівельному майданчику (інколи замовник згідно з контрактом доручає координацію робіт одному з підрядників, звичайно, безпосередньому виконавцю. У такому разі цей підрядник стає генеральним підрядником.
Загальний контракт. У разі виконання загального контракту замовник не відповідає за координацію і розподіл обов’язків, що є типовим для розподіленого контракту. Замовник має угоду тільки з одним підрядником — генеральним підрядником. Генеральний підрядник
укладає угоди з субпідрядниками за своїм власним вибором, що може погоджуватися з замовником, якщо останній передбачить таку вимогу у тендерній документації для проведення торгів з вибору генерального підрядника.
Як розподілений, так і загальний контракт є контрактом на виконання, тобто контрактом або частинами його, за якими замовник є відповідальним за проектування, а підрядник — за виконання.
Контракт на проектування і виконання робіт. Контракт напроектування і виконання робіт передбачає, що замовник укладає з підрядником угоду щодо проектування, а також виконання робіт.
Цей тип контракту може здійснюватися багатьма способами з різним ступенем участі сторін. Підрядник може бути залученим на різних етапах процесу проектування. Наприклад, замовник може залучити підрядника, коли вже прийнято рішення про будівництво.
Замовник також може залучити консультантів для виконання “попереднього” проекту і в цьому разі вплив підрядника на проект обмежується детальними рішеннями і вибором матеріалів. Останній тип угод інколи називається контрактом на контрольоване проектування і
виконання робіт.
У “повному” контракті на проектування і виконання робіт (комплексному контракті) замовник надає документ з описом свого бачення проблеми, у якому він висловлює ряд функціональних вимог та конкретних детальних технічних рішень.
Структура договору. Будь-який договір може бути умовно розділений
на чотири частини:
1) преамбулу (чи вступну частину),
2) предмет договору,
3) додаткові умови договору,
4) інші умови договору.
У таблиці 5.1 наведена структура типового договору.
Таблиця 5.1.
Структура типового договору
Рекомендації щодо складання договору. Зміст договорів буває різним, однак є ряд умов, які необхідно передбачити в будь_якому договорі, що укладається, у процесі здійснення підприємницької діяльності:
• при намірі укласти договір варто чітко знати, яку мету необхідно досягти при його реалізації, і уточнити найбільш важливі моменти, пов’язані з його оформленням, підписанням і виконанням.
Необхідно розглянути головні питання майбутньої роботи, а потім, переходячи від загального до окремого, розбити роботу на окремі етапи і продумати, що і як повинно бути зроблене на кожнім етапі, а також оцінити ризики;
• бажано, щоб проект майбутнього договору розробила зацікавлена організація, ніж одержати проект від контрагента, тому що при цьому можна уникнути всяких несподіванок, що можуть виходити від останнього, і за його зауваженнями простежити, у чому саме полягають його інтереси, на підставі чого можна запобігти включенню в договір небажаних умов;
• у випадку, якщо пропозиція про укладання договору надходить від невідомої організації, необхідно зібрати про неї якнайбільше інформації.
Зокрема, необхідно переконатися, що ця організація дійсно існує.
Для цього варто ознайомитися з її установчими документами (статутом, установчим договором) і свідченням про реєстрацію;
• рекомендується також звернути увагу на те, хто є її засновниками, який розмір її статутного фонду, місцезнаходження офісу (а не просто так звана юридична адреса), у якому банку обслуговується організація і яке її фінансове положення і комерційна репутація;
• як показує практика, нерідко несумлінні контрагенти, не бажаючи виконувати свої зобов’язання за договором і нести відповідальність, повідомляють про те, що особа, що підписала договір, не мала на те відповідних повноважень.
У зв’язку з цим під час підписання договору необхідно переконатися в тому, що представник контрагента має юридичне право і повноваження на підписання документа. Тому, вступаючи в переговори з представником комерційної організації про укладання договору, необхідно, насамперед, перевірити його реальні повноваження, коректно попросивши його представити відповідні документи.
Відсутність відповідних повноважень на підписання договору таким представником згодом може спричинити неможливість одержати оплати за поставлені товари чи домогтися повернення виплачених сум за товари, або товари будуть поставлені не в повному обсязі або з суттєвими недоліками.
Якщо представником контрагента виступає директор підприємства, що діє без доручення, необхідно ознайомитися з наказом про його призначення (це в основному стосується державних підприємств) або з протоколом зборів засновників підприємства (для комерційних організацій). У тому випадку, якщо представник діє за дорученням, варто перевірити, чи є на дорученні підпис керівника організації і її печатка, якого числа воно видане, термін його дії, обсяг повноважень за дорученням;
· при формулюванні умов договору не можна допускати двозначності, нечіткості фраз, тому що згодом у випадку суперечки за умовами виконання договору контрагент буде намагатися будь_яке неточне формулювання інтерпретувати на свою користь.
У процесі визначення умов про обставини, що звільняють від відповідальності (так званих “форс_мажорних застережень”), варто враховувати наслідки того чи іншого формулювання, що може привести до зниження чи підвищення майнової відповідальності сторони договору.
При включенні в договір застереження, що передбачає конкретний перелік обставин, настання яких звільняє від відповідальності при порушенні зобов’язання, арбітражні суди, як правило, приймають рішення про стягнення зі сторони договору збитків, які виявилися наслідком обставин, що знаходилися поза контролем, якщо вони не передбачені переліком, що містився в договорі;
· коли проект договору буде готовий, його необхідно ще раз переглянути для того, щоб виявити подвійний зміст якої_небудь фрази чи побачити яке_небудь упущення.
З огляду на те, що будь_який договір є правовим документом, його не можна складати без участі компетентних фахівців. Варто також пам’ятати, що до підписання договору його варто показати юристу для роз’яснення правових наслідків тих чи інших умов договору, пропозиції нових варіантів якого_небудь пункту і т.д. ;
· багато підприємницьких структур широко використовують різні форми договорів, зразки яких пропонуються сьогодні у різних сумнівних збірниках і рекомендаціях.
Поряд з дуже короткими договорами, що містять мінімум умов (предмет договору, що включає найменування і кількість товару, ціна з указівкою базису постачання, вимоги до якості, термін постачання, умови платежу), нерідко укладаються дуже докладні, багатосторінкові договори, що передбачають значне число додаткових умов.
Укладання коротких договорів вимагає від організації чіткого уявлення про те, чим будуть заповнюватися пробіли договору. Арбітражна практика показує, що про це, на жаль, часто забувають, і це приводить до нанесення збитків. У той же час аналіз багатосторінкових докладних договорів не завжди має до позитивних результатів.
По_перше, нерідко такі договори складаються за трафаретом, недостатньо враховуючий вид товару, що є предметом купівлі_продажу чи іншого виду угоди.
По_друге, договори приблизно однакового змісту складаються незалежно від того, з яким партнером вони укладаються. По_третє, прагнення передбачити в договорі умови на усі випадки, що можуть виникнути при його виконанні, ускладнює, з одного боку,
переговори при укладанні договору, а з іншого боку — приводить до обтяження договору великим числом загальних і часом не кращих положень.
У зв’язку з цим, з огляду на те, що договір — акт строго індивідуальний, а універсальної форми, здатної надійно убезпечити вас і ваш бізнес, просто не існує, складати його слід для кожного випадку окремо.
Укладання договору. Порядок укладання договору полягає в тому, що одна зі сторін направляє іншій свої пропозиції про укладання договору (оферту), а інша сторона, одержавши оферту, приймає пропозицію укласти договір (акцепт). Відповідно особа, що зробила пропозицію, є оферентом, а особа, що прийняла пропозицію, — акцептантом (адресатом).
Під офертою розуміють пропозицію про укладання договору, що відповідає ряду обов’язкових вимог.
Оферта може бути представлена листом, телеграмою, факсом, а також проектом договору, розробленим стороною, що пропонує укласти договір. Форма договору може визначатися за згодою сторін. У випадку, якщо сторонами досягнуто згоди про встановлену форму договору, цей договір буде вважатися укладеним лише після його посвідчення нотаріусом чи іншою уповноваженою посадовою особою.
Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах, ніж запропоновано в оферті, не є акцептом. Така відповідь визнається відмовою від акцепту й у той же час — новою офертою.
У випадку, коли в оферті визначений термін для акцепту, договір вважається укладеним, якщо акцепт отриманий особою, що направила оферту, у межах зазначеного в ній терміну.
При відсутності в оферті терміну для акцепту договір вважається укладеним, якщо акцепт отриманий особою, що направила оферту до закінчення терміну, установленого законом чи іншими правовими актами.
Якщо ж термін для акцепту не визначений ні самою офертою, ні законом або іншим правовим актом, то обов’язковою умовою, при якій договір буде вважатися укладеним, є одержання повідомлення про акцепт його оферти протягом нормально необхідного для цього часу. При цьому під нормально необхідним часом розуміють час, необхідний для проходження листа, телеграми або іншої кореспонденції в обидва кінці.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в необхідній у таких випадках формі досягнуто згоди за всіма суттєвими умовами договору.
Крім того, варто мати на увазі, що якщо в угоді беруть участь три торони і більш, то договірні відносини можуть бути оформлені шляхом ідписання всіма учасниками єдиного документа (наприклад, тристоронньої угоди) або шляхом підписання декількох обопільних умов з посиланням у тесті кожного з них на узгодженість з іншими договорами. Після підписання першого договору може з’явитися ціла серія договорів,
субдоговорів чи замовлень на закупівлю.
Виконання договору. З моменту укладання договору сторонни зобов’язані належним чином виконати встановлені в ньому зобов’язання відповідно до умов договору і вимогам закону, інших правових актів, а при відсутності таких умов і вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту. Винятки у відношенні зобов’язань, що виникають у зв’язку зі здійсненням сторонами підприємницької діяльності, складають лише випадки, прямо зазначені в законі чи договорі.
Виконання договору може бути покладено боржником на третю особу, за винятком випадків, коли боржник мусить особисто виконувати своє зобов’язання. У цьому випадку кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.
Однак варто мати на увазі, що у випадку невиконання або неналежного виконання договору третя особа, як правило, не несе відповідальності перед кредитором, що змушений звертатися з відповідними вимогами безпосередньо до боржника.
Дотримання терміну виконання зобов’язання за договором є найважливішим обов’язком боржника перед кредитором, і його порушення спричиняє негативні наслідки.
Термін виконання зобов’язання може бути встановлений двома способами:
• вказівкою на день, коли дане зобов’язання повинне бути виконане;
• визначенням періоду часу, протягом якого зобов’язання вважаються виконаними.
Можливість дострокового виконання зобов’язань допускається для цивільних договорів. Що стосується договорів, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, то їхнє дострокове виконання можливе лише в тому випадку, коли право боржника виконати зобов’язання до встановленого ним терміну передбачено законом, іншими правовими актами, умовами договору або випливає зі звичаїв ділового обороту чи суті зобов’язання.
Законним платіжним засобом на території України є гривня, у зв’язку з цим сторони в договорі повинні виразити грошове зобов’язання в гривневому еквіваленті.