2.1.3. Граф-схеми

Граф-схема — це представлення алгоритму у вигляді системи точок, кожна з яких визначає дію, та стрілок, які вказують перехід від однієї дії до іншої.

Розв’язання (рис. 2.1):

Рис. 2.1. Граф-схема алгоритму прикладу

2.1.4. Блок-схеми

При використанні цієї форми процес розв’язання поділяється на окремі етапи (або операції), які зображуються у вигляді спеціальних блоків, конфігурація яких вказує тип дій. Стрілки, що з’єднують, задають послідовність виконання цих дій. Конфігурація та розміщення блоків визначені відповідними стандартами ЄСПД (Єдиної системи програмної документації). Нагадаємо деякі з них, найбільш поширені, решту можна знайти у збірнику стандартів ЄСПД.

Якщо схема розривається або відбувається передача управління, то використовується символ _, в середині якого вказують номер блоку, до якого здійснюється перехід.

Якщо розв’язання задачі складається з декількох алгоритмів, що реалізують окремі процедури або функції, то в кожному алгоритмі використовується власна нумерація переходів:

Можна також використовувати блоки, які вказують тип носіїв інформації (вхідна, вихідна, проміжна), або відправника та отримувача інформації. Блок-схемна форма представлення алгоритму найбільш поширена, бо вона наочна і дозволяє представляти алгоритм з різним ступенем деталізації. Нумерувати блоки можна тільки ті, які пов’язані з передачею управління, з перевіркою умов. Розв’язання (рис. 2.2):

Рис. 2.2. Блок-схема алгоритму прикладу

2.1.5. Операторні схеми

Представлення алгоритмів за допомогою операторних схем наближається до програмного вигляду. Тобто всі перетворення інформації подають у вигляді послідовності припустимих операцій.

Розглянемо, наприклад, операторні схеми Ляпунова. Тут використовуються логічні схеми алгоритмів, якими називають вираз, складений з операторів, що слідують один за одним.

Розрізняють такі основні типи операторів:

1. Арифметичні оператори.

2. Оператори перевірки логічних умов.

3. Оператори переадресації.

4. Оператори переносу.

5. Оператори формування

á^і, à, â_і

Арифметичні оператори використовуються для запису арифметичних дій і позначаються великими літерами початку латинського алфавіту: А, В, С.

Оператори перевірки логічних умов визначають порядок дій алгоритму. Позначаються малими літерами, а умова записується у дужках поряд, наприклад: p (a > 0).

Оператори переадресації змінюють значення різних параметрів. Вони позначаються літерою F, а у дужках поряд вказують параметр. Величину, на яку змінюється параметр, задають у вигляді степеня. Наприклад: F¹(i) = F(i), F²(i), F^-1(i)... Тут параметр і змінюється відповідно на 1, 2, –1.

Оператори переносу замінюють значення одного параметра значенням іншого, наприклад: [a, b] параметр b замінюється на а.

Оператори формування присвоюють початкові значення параметрів, наприклад: {5ài}.

Оператори виконуються у тому порядку, у якому записані. Щоб змінити порядок їх виконання, використовують пари стрілок, які мають свої номери: áⁱ — звідки переходити; â_i — куди переходити за i-ю стрілкою.

Розв’язання:

Нехай D_i — обчислює величину c_i = a_i + b_i. Тоді алгоритм визначено такою операторною схемою:

{1ài}â₁D_iF(i) p (i>n) á¹ останов.