6.1.2. Коригування наборів даних (6.2)
Коригування вже створеного файла може вестися у трьох напрямках: видалення окремих записів, зміна значень деяких полів у всіх або деяких записах файла, дозапис файла. В усіх випадках необхідно ввести коригуючу інформацію для пошуку відповідних записів та нові значення полів, якщо вони є. Ця інформація повинна бути заздалегідь підготовленою та вводитись з клавіатури, причому, якщо поле, що є ознакою для пошуку запису, коригується, то можлива подальша обробка файла, наприклад упорядкування. Алгоритм коригування файла зображено на рис. 6.4.
Приклад 2. Відкоригувати файл KADR, створений у попередньому прикладі, таким чином:
— видалити запис із табельним номером 2708;
— замінити зарплату Іванову А. С. на 350 грн.;
— додати новий запис:
00125
02
5601
Петрова Г. А.
1965
...
Ж
Нехай до коригуючої інформації належать: поле ознаки коригування р:
1 — додавання нового запису;
2 — вилучення запису;
3 — коригування полів.
Для ознак 2 та 3 вказується ім’я поля пошуку запису, для ознаки 3 — ще й ім’я поля, значення якого змінюється (або декількох полів).
Отже, коригуючий набір інформації складатиметься з трьох записів:
2 TABNOMK 2708
3 FIOK Іванов А.С. ОKLK 350
1 00125 025601 ПЕТРОВА Г.А. 1965 Ж . . .
Алгоритм коригування файла KADR у прикладі 2 зображено на рис. 6.5:
Рис. 6.5. Приклад алгоритму коригування файла (6.2)
6.1.3. Сортування наборів даних (6.3)
Що стосується сортування та впорядкування записів файлу за значеннями певних окремих полів або груп полів, то тут, як правило, використовуються стандартні процедури, що реалізують різні методи сортування файлів.
Перейдемо до обробки інформації. Взагалі кажучи, термін «обробка» передбачає зміну того, на що спрямована дія — оброблення. Але тільки якщо це не стосується інформації. Тут під «обробкою» розуміють отримання нової інформації з використанням тієї, що вже існує (зібрана і зберігається), без зменшення і пошкодження її.
Задачі обробки інформації формулюються у вигляді запиту на отримання інформації, з якої утворюється вихідний документ певної форми.
Перш ніж розробляти алгоритм обробки запиту, необхідно проаналізувати, які дані містить вихідний документ, які з них можна передати з вхідного файла (файлів), а які треба розрахувати в процесі перегляду записів вхідного файла.
Крім того, треба визначити, чи достатньо даних вхідних файлів для формування вихідного документа за запитом, тобто чи є коректною постановка задачі обробки запиту.
Вміст та форма представлення результату обробки запиту визначаються у самому запиті у вигляді документа або сформульовані словесно, і тоді треба вміти самостійно розробляти форму вихідного документа чи структуру запису вихідного файла.
Після такого аналізу можна складати алгоритм обробки запиту з використанням усіх необхідних файлів.
6.1.4. Розрахунки підсумків на основі окремого запису (6.4)
Такі розрахунки можуть вестися для кожного запису файла або для окремих записів, які вибираються за деякими ознаками.
Загальний алгоритм розрахунку підсумків за окремими записами зображено на рис. 6.6.
Приклад 3. Підготувати та надрукувати за запитом список працюючих жінок з інформацією про вік, сімейний стан, оклад та кількість дітей.
Проведено аналіз запиту. Оскільки це список, то рядки його треба нумерувати, тобто першою у таблиці йтиме колонка порядкових номерів. Наступною буде колонка прізвищ, які вибираються за даними про стать працівника. Ці дані у вхідному файлі є. Вік можна обчислити, якщо ввести значення поточного року та відняти рік народження. Усі інші дані про сімейний стан, оклад та кількість дітей можна перенести з вхідного файла. Отже, вихідний документ має назву «Список працюючих жінок» та шапку:
Рис. 6.6. Алгоритм розрахунку підсумків за окремими записами (6.4)