1. Соціально-економічна сутність податків та їх подвійний характер

Податки - необхідна ланка економічних відносин у суспільстві. Вони є основним джерелом доходної частини бюджетів усіх рівнів та ефективним інструментом державного регулювання соціально-економічних відносин.

Сутність податків як економічної чи фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов’язковими внесками в бюджети,які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою та платниками податків з приводу створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, які необхідні державі для виконання своїх функцій.

Соціально-суспільний зміст податків виявляється в перерозподілі національного доходу, у тому, що вони є частиною єдиного процесу відтворення,специфічною формою виробничих відносин. Матеріальною основою податків є грошові кошти, мобілізовані державою у платників податків.

Соціально-економічна сутність податків, їх внутрішній зміст і суспільне призначення розкриваються через їх функції.

Таким чином, податок - це

· учасник перерозподільчих процесів ВВП / НД;

· найважливіший інструмент впливу на економічну діяльність господарюючих суб'єктів;

· специфічна форма виробничих відносин;

· поєднання основних функцій - фіскальної, регулюючої, соціальної, контрольної та стимулюючою.

2. Функції податків та їх характеристика

Розглядаючи сучасну систему оподатковування, можна зробити висновок про те, що на даному етапі податки виконують наступні основні функції: фіскальну, перерозподільчу, регулюючу, соціальну, економічну, контрольну та стимулюючу .

Фіскальна функція є основною функцією оподатковування, за допомогою якої реалізується головне призначення податків: формування і мобілізація фінансових ресурсів держави, а також акумулювання в бюджеті засобів для виконання загальнодержавних чи цільових державних програм.

Основна ознака цієї функції — її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

Регулююча функція – здатність впливати на поведінку платників, що не залежить від волі держави; здатність впливати на економічну поведінку платників є наслідком факту вилучення частини їхніх доходів.

Перерозподільча функція —– інструмент розподілу та перерозподілу доходу.

Контрольна функція — забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

Економічна – здатність податків впливати на економічні процеси і темпи та пропозиції розширеного відтворення, сукупний попит, інформацію.

Соціальна функція – здатність податків впливати на гостроту соц.. суперечностей у суспільстві за допомогою їх перерозподілу через бюджети та позабюджетні фонди.

Стимулююча функція — створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності.

3. Елементи податку та їх характеристика

В основі побудови механізму стягнення податків лежать елементи податків, такі, як : суб’єкт, об’єкт, ставка, одиниця оподаткування, база оподаткування, джерело сплати і квота.

Суб’єкт або платник податку - це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Критеріями вибору платника є швидкість надходження податку, наявність можливостей контролю за своєчасністю і повнотою його сплати, відсутність шляхів ухилення від оподаткування. В окремих випадках між платником і державою може знаходитись уповноважена особа, яка утримує податок і перераховує його до бюджету.

Об’єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується: які операції, які товари, які доходи, яка власність, тощо. Об”єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обіку, мати безпосереднє відношення до платника.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта. Фізичний вимір досить точно відображає об”єкт оподаткування, наприклад оцінка земельної ділянки для сплати податку на землю проводиться в гектарах, сотих гектара, тощо. Грошовий вимір може бути безпосереднім - при оцінці доходів (одиницею оподаткування в даному випадку виступає грошова одиниця) і опосередкованим – при оцінці кількісних показників у грошовій формі (наприклад, при оцінці земельної ділянки в грошовому виразі).

База оподаткування - це розмір об”єкта оподаткування в грошовому чи фізичному вимірі. Якщо одиницею оподаткування виступає грошова одиниця, то база оподаткування буде виражена у вартісних обсягах (обсяг доходів громадян, вартісний обсяг продажів, тощо). Якщо ж одиницею оподаткування є фізичний вимір об”єкта оподаткування, то в цьому випадку базою оподаткування виступатиме добуток одиниці оподаткування на кількість таких одиниць. Саме до бази оподаткування застосовуються ставки для визначення суми податку.

Ставка - це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій ставки можуть бути універсальні (єдині) або диференційовані. Універсальні або єдині ставки передбачають створення рівних умов для всіх платників податків. Дифференціація податкових ставок може проводитись щодо розміру або виду об”єкта оподаткування (наприклад, різні підакцизні товари оподатковуються акцизним збором за різними ставками), та щодо статусу і місцезнаходження платників.

За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні.

Джерело сплати - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може співпадати з об”єктом оподаткування (оподаткування доходу громадян прибутковим податком) або не співпадати (сплата податку на транспортний засіб, який не використовується для одержання доходів).

Квота - це частка податку в доходах платника. В практиці оподаткування податкові квоти не встановлюються, а лише використовуються для аналізу характеристик рівня оподаткування.

Норма оподаткування – відношення податкових надходжень до податкової бази.

Податкова пільга – законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового пресу.

Існує чотири види податкових пільг:

- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;

- повне або часткове звільнення від сплати податку певного виду діяльності або об’єкта оподаткування;

- пониження ставок оподаткування і використання нульвої ставки;

- зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту.