1.2. Характеристика кліматичних умов

По природному районуванню територія лісгоспу відноситься до лісостепової зони. Клімат району має помірно-континентальний характер з досить значною вологістю. М’який, з частими потепліннями зимою і теплим літом (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2.

Кліматичні показники

№ п\п	Найменування показників	Одиниці вимірювання	Показники	Дата
1	Температура повітря: середньорічна абсолютна (max) абсолютна (min)	градус	+6,7 +39 -36
2	Кількість опадів за рік	мм	510
3	Тривалість вегетаційного періоду	днів	170
4	Останні заморозки навесні			13 травня
5	Перші заморозки восени			15 вересня

Продовження (табл. 1.2.)

6	Середня дата замерзання річок			15 грудня
7	Середня дата початку повені			16 травня
8	Сніговий покрив: потужність час появи час танення	см	20 - 25	26 грудня 6 квітня
9	Глибина промерзання ґрунту	см	50
10	Напрямок переважаючих вітрів: зима весна літо осінь	румб	Зх Зх,ПнЗх,ПнСх ПнЗх Зх,ПнЗх
11	Відносна вологість ґрунту	%	67

Кліматичні фактори, які негативно впливають на ріст і розвиток деревини: зимою – промерзання ґрунту на глибину 100 – 130 см, вітри 15 – 20 м/с, ожеледиця; весною – пізні весняні заморозки. Однак, в зв’язку з рідкою повторюваністю таких факторів, їх негативний вплив незначний.

Взагалі ж кліматичні умови лісгоспу сприятливі для росту і розвитку сосни, ялини, дуба черешчатого, ясеня, берези, клена, липи, граба, осики, та інших деревних порід. Основною деревною породою є дуб. Друге місце займає ясен.

1.3. Ґрунтові умови.

По природному районуванню територія лісгоспу відноситься до лісостепової зони. Клімат району має помірно-континентальний характер з досить значною вологістю, м'який, з частими потепліннями зимою і теплим літом.

Територія Білоцерківського лісового господарства знаходиться на Придніпровському підвищенні, котре має загальний схил на південний схід до ріки Дніпро. Вона розгалужена річковими долинами річок Рось, Раставиці, Роськи, Сквирки і Кам’янки.

Рельєф території досить одноманітний. Північній частині лісгоспу (Сквирське, Білоцерківське, Томилівське і Сухоліське лісництва) характерний відносно рівний рельєф.

Південна частина (Володарське, Кашперівське, Черепинське й Ставищанське лісництва) відрізняється більш хвилястим рельєфом.

Негативно впливають на ріст та розвиток лісових насаджень пізні весняні і ранні осінні заморозки. В середньому за вегетаційний період випадає 510 мм опадів.

Нерівномірність температурних умов і опадів призводить до черговості морозів та відлиг в зимовий період, що часто спричиняє вижимання сходів, а влітку – до посух. Розподіл снігового покриву нерівномірний, оскільки він залежить від рельєфу, сили вітру, а також від наявності рослинності. На відкритих місцях висота снігового покриву до 40 см., а в насадженнях до 20 см. В малосніжні зими глибина промерзання ґрунту досягає 130 см, а середня глибина промерзання 50 см.

Взагалі ж кліматичні умови лісгоспу сприятливі для росту і розвитку сосни, ялини, дуба черешчатого, ясеня, берези, клена, липи, граба, осики та інших деревних порід. Основною деревною породою є дуб. Друге місце займає ясень.

За ґрунтовими умовами територія лісгоспу можна розділити умовно на 2 частини :

До першої частини відносяться ліси Томилівського та Сухоліського лісництв, котрі розміщені на лівому березі річки Рось. Тут в основному переважають дерново-слабопідзолисті супіскові ґрунти. В занижених місцях, біля річки Рось, незначні площі займають перегнійно-глеєві, торф’янисті і мульно-глеєві ґрунти. Переважаючими насадженнями тут є соснові і дубові.

До другої частини відносяться всі решта лісництв, а також частину Томилівського і Сухоліського лісництв. Тут переважають опідзолені чорноземи і темно-сірі лісові ґрунти легко- і середньосуглинисті. Ці ґрунти є найбільш плодовитими в лісгоспі і зайняті переважно насадженнями дуба черешчатого, граба, ясеня звичайного. В понижених місцезнаходженнях – перегнійно-глеєві суглинисті ґрунти, де найбільш сприятливі умови для розвитку вільхи чорної. Помітно виражених ерозійних процесів на території лісгоспу не виявлено.