Поняття безробітного і його правове становище

Перехід держави до ринкових відносин спричинив в економіці виникнення ринку праці, де робоча сила визнана специфічним то­варом. На ринку праці зазвичай відбувається конкуренція робочої сили, яку витримують ті, у кого вищий рівень кваліфікації, профе­сійної підготовки. Значна частина населення, особливо та, яка не має професійної підготовки взагалі, або володіє тими професіями і спеціальностями, що не користуються попитом на ринку праці, не може знайти собі роботу, що в свою чергу призводить до безро­біття. Безробіття - це наявність значної кількості населення, яке не знаходить застосування своєї праці. Як зазначалося раніше, основ­ною причиною безробіття в Україні стали негативні явища в еко­номіці, що призвели до різкого спаду у виробництві та пов'язаного з цим масового вивільнення «зайвих» працівників.

Правовий статус безробітного в нашій країні вперше був визна­чений Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року. Відповідно до ст. 2 цього Закону безробітними визна­ються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсут­ність роботи не мають заробітку або інших передбачених законо­давством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходя­щої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу

Працездатним вважається вік від 16 до 60 років, у чоловіків-державних службовців – від 16 до 62 років.

Підходящою роботою в цьому випадку вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою робо­тою, з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відпо­відної області за минулий квартал. При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує по­передньої професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви більше одного року - робота, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру).

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професі­єю (спеціальністю) після закінчення періоду виплати допомоги по безробіттю підходящою може вважатися робота, що потребує змі­ни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей громадяни­на, колишнього досвіду і доступних для нього засобів навчання. За рішенням місцевих Рад можуть встановлюватися й інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.

Рішення про надання громадянам статусу безробітного з одно­часним призначенням допомоги по безробіттю приймається дер­жавною службою зайнятості за особистими заявами цих громадян з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем про­живання як таких, що шукають роботу, в разі, якщо протягом семи днів з дня такої реєстрації громадянинові не було запропоновано службою зайнятості підходящої роботи.

Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю громадянин повинен наступного дня після встанов­леного строку підбору підходящої роботи особисто подати до державної служби зайнятості крім письмової заяви про надання статусу безробітного також заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Рішення про надання громадянам статусу безробітних оформ­люються наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку, з яким громадянин повинен озна­йомитись під розписку.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були ви­вільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, ре­організацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, уста­нови, організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл у разі від­мови їх від проходження професійної підготовки або від оплачу­ваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом шести міся­ців надаються консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку вони можуть зареєструватися повтор­но у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України. Громадяни, визнані безробітними залежно від обставин втрати роботи та підстав реєстрації в державній службі зайнятості як та­ких, що шукають роботу, мають право на допомогу по безробіттю на загальних підставах і пільгових умовах.

Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах, допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації у дер­жавній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб предпенсійного віку (після досягнення 58 років), у тому числі вивільненим з підприємств, установ і організацій на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банк­рутства або перепрофілювання підприємства, установи, організа­ції, скорочення чисельності або штату працівників), тривалість виплати допомоги по безробіттю становить до 720 календарних днів. При цьому зазначений вік визначається на момент надання грома­дянину статусу безробітного державною службою зайнятості. Громадяни, які бажають відновити трудову діяльність після трива­лої (більше шести місяців) перерви, та громадяни, які вперше шу­кають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

Громадянами, які вперше шукають роботу, вважаються особи, які на момент реєстрації в державній службі зайнятості ніколи не працювали на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, або у фізичної особи в тому числі випускники професійно-технічних і вищих навчальних закладів (очні форми навчання), та військовослужбовці строкової служби, звільнені з дійсної військової служби.

Громадяни, які зареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані в установле­ному порядку безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю. При цьому гарантується її виплата у розмірі:

а) не менше 50% від середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що скла­лася в народному господарстві відповідної галузі за минулий мі­сяць і не нижче встановленого законодавством розміру мінімаль­ної заробітної плати, якщо цей громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 кален­дарних тижнів;

б) не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше шести мі­сяців) перерви.

Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорга­нізацією, перепрофілюванням підприємств, скороченням чисель­ності або штату працівників і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації протягом семи кален­дарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу відпо­відно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» надається допомога по безробіттю на пільгових умовах у розмірі 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи потя­гом 60 календарних днів, 75% - протягом 90 календарних днів і 50% - протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної галузі за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати. Якщо вище­зазначені громадяни без поважних причин своєчасно не зареєстру­валися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, вони втрачають пільги, передбачені п. 1 ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на загальних підставах відповідно до статей 28 і 29 зазначеного Закону.

На період професійного перенавчання з відривом від виробни­цтва за працівниками, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в організації виробництва, зберігається на новому місці роботи се­редня заробітна плата за попереднім місцем роботи. Цій категорії працівників також надається право виходу на пенсію до встанов­леного законодавством строку за умови, якщо на день вивільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України до досягнення пенсійного віку залишилось не більше півтора року.

Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безро­біттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріаль­ну допомогу по безробіттю у розмірі до 75% установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомі­сячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Громадянам, які досягли 18-річного віку, зареєстровані як без­робітні у державній службі зайнятості за місцем проживання, отримують допомогу по безробіттю і не можуть бути працевлаш­товані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, може надаватися за рахунок державного фонду сприяння зайнято­сті населення безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю.

При організації за сприяння державної служби зайнятості і міс­цевих органів виконавчої влади сезонних робіт для підвищення ефективності виробництва трудонедостатніх регіонів та приско­рення їх економічного розвитку переважне право на участь у таких роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі за­йнятості як безробітні.

З метою сприяння безробітним у поновленні їх трудової діяль­ності законодавством можуть бути передбачені й інші пільги, га­рантії і компенсації.

Соціальний захист безробітного

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р., соціальне страхування на випадок безробіття -- це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахо­ваних осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Право громадян на соціальний захист у випадку безробіття з незалежних від них причин є конституційним правом громадян (ст. 46 Конституції України).

Страхування на випадок безробіття здійснюється на таких принципах: надання державних гарантій реалізації застрахова­ними особами своїх прав; обов'язковості страхування на випа­док безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю; цільового використання коштів страхування на випадок безробіття; солідарності та субсидування; паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, пред. ставників застрахованих осіб та роботодавців та ін.

Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застраховані особи — наймані працівники, а у випадках, пе­редбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випа­док безробіття. Особа набуває статусу застрахованої з дня укла­дення трудового договору.

Не підлягають страхуванню працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово пра­цюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжна­родними договорами України, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України.

За загальним правилом, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Разом з тим Закон також надає право на забезпечення за соціальним страхування на випадок безробіття й незастрахованим особам — військовослужбовцям Збройних Сил України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ, військ Ци­вільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пен­сію, та особам, які вперше шукають роботу, іншим незастрахова-ним особам у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.

Страхувальниками є роботодавці та самі застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р., на страхування на випадок безробіття у 2012 р. сплачують і роботодавці, і наймані працівники.

Страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соці­ального страхування України на випадок безробіття (далі -Фонд).

Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок — подія, через яку застраховані особи втратили заро­бітну плату або інші передбачені законодавством України дохо­ди внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають ро­боту. Закон встановлює, що слід розуміти під "втратою роботи з незалежних від особи обставин". До таких обставин належать: припинення трудового договору за пунктами 1, 2, 3 статті 36; за статтею 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов ко­лективного договору чи трудового договору); статтею 39; стат­тею 40 (пункти 1, 2, 5, 6) КЗпП України.

Окрім того, страховим випадком також вважається обставина, за якою застраховані особи опинилися в стані часткового без­робіття. Під таким безробіттям розуміється втрата працівни­ками частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасо­вого скорочення нормальної чи встановленої відповідно до за­конодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скорочення її розмірів у зв'яз­ку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання тру­дових відносин з причин економічного, технологічного та струк­турного характеру. Часткове безробіття може виникати внаслі­док таких обставин: простою на підприємстві або в цеху, дільниці з замкнутим циклом виробництва, що має невідворотний та тим­часовий характер і триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця; простою протягом місяця, що охопив не менше 30 відсотків чи­сельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Перелік причин тимчасового припинення виробництва встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади — Міністерством праці та соціальної політики за пого­дженням з правлінням Фонду.

Закон передбачає такі види грошового забезпечення за соціаль­ним страхуванням на випадок безробіття:

• допомога по безробіт­тю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробіт­ним підприємницької діяльності; допомога по частковому без­робіттю;

• матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

• ма­теріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допо­мога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

• допомога на поховання у разі смерті безробіт­ного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Безробітним також надаються такі соціальні послуги: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнта­ція; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створен­ня додаткових робочих місць для працевлаштування безробіт­них та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов'я­зані з працевлаштуванням.

За загальним правилом застраховані особи, визнані у встанов­леному порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що пере­дували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по без­робіттю залежно від страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачу­вала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем, або була звільнена відповідно до Закону від спла­ти страхових внесків, або отримувала виплати за окремими ви­дами загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня, крім пенсій усіх видів.

Для певного кола осіб допомога призначається без урахуван­ня тривалості страхового стажу. До таких належать особи, ви­знані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 мі­сяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяль­ність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 КЗпП України.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєст­рації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може зеревищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пен­сію) — 720 календарних днів.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу) особи, визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціаль­ним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів /країни від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Залежно від страхового стажу розмір допомоги визначається:

до 2 років — 50 %; від 2 до 6 років — 55; від 6 до 10 років — 60; понад 10 років --70 %. Залежно від тривалості безробіття до­помога по безробіттю визначається у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 %; протягом наступ­них 90 календарних днів — 80; у подальшому — 70 %.

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, при­значається відповідно до наведеного вище порядку і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Фонд общеобязательного государственного социального страхования на случай безработицы установил на 2012 год минимальные размеры выплат по безработице.

Согласно тексту постановления правления фонда (№297 от 16 декабря 2011 года), размещенного на официальном парламентском портале, с 1 января т.г. устанавливается минимальный размер помощи по безработице в размере 544 грн. для таких категорий:

лиц, которые в течение 12 месяцев, которые предшествовали началу безработицы, работали меньше 26 календарных недель (такие лица имеют право на помощь по безработице без учета страхового стажа);

лиц, с которыми расторгнут трудовой договор в случае: систематического невыполнении работником своих обязательств без уважительных причин (в случае если к нему уже применялись меры дисциплинарного взыскания); прогула без уважительных причин; появления на работе в нетрезвом состоянии; кражи работником имущества собственника, установленной судом.

Минимальная выплата по безработице в размере 825 грн. с 1 января 2012 г. предусмотрена для застрахованных лиц, которые в течение 12 месяцев, которые предшествовали безработице, работали на условиях полного или неполного рабочего дня не меньше 26 календарных недель. Данная сумма может быть пересмотрена в течение года, исходя из экономической ситуации, развития рынка труда и динамики роста зарплаты.

Важливим положенням Закону є те, що мінімальний розмір Допомоги по безробіттю не може бути меншим прожиткового мінімуму. Проте до стабілізації економічного становища в Украї­ні Цей мінімум у 2002 р. встановлено у 16 % прожиткового міні­муму для працездатної особи.

Право на допомогу по частковому безробіттю мають застрахо­вані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої станов­лять 20 і більше відсотків робочого часу.

Безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, призначається матеріальна допомога по безробіттю, за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом. Така допомога надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 % прожиткового мінімуму, але не менше ніж 16 % прожит­кового мінімуму для працездатної особи.

Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у таких випадках: працевлаштування безробітного; поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; отримання права на пенсію відповідно до законо­давства України тощо.

Застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття; на судовий захист своїх прав.

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обста­вини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застра­хованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страху­вання України на випадок безробіття створюється для управлін­ня страхуванням на випадок безробіття, провадження збирання та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомер-ційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпе­чення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Усі застраховані особи є членами Фонду. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Представниками застрахованих осіб визнаються профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники). Представниками роботодавців є об'єднан­ня та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники). Представниками держави є представники центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабі­нетом Міністрів України, Документи нормативного характеру, які стосуються прав і обов'язків страхувальників та застрахо­ваних осіб, підлягають державній реєстрації в порядку, встанов­леному для реєстрації нормативно-правових актів органів вико­навчої влади. Функції виконавчої дирекції покладено на Дер­жавний центр зайнятості, а її робочих органів — на центр зай­нятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Сева­стопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада з представників держави, застрахованих осіб і роботодавців, яка діє на громадських засадах.

Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіт­тя здійснює спеціально уповноважений центральний орган ви­конавчої влади — Міністерство праці та соціальної політики України, яке має право: скасовувати незаконне рішення з наступ­ним відшкодуванням збитків за рахунок страхувальника або страховика, які допустили порушення; вимагати скликання по­зачергового засідання правління Фонду або самостійно склика­ти та провести засідання правління Фонду; розпуску наглядо­вої ради у разі допущення порушень, передбачених положенням про наглядову раду; з ініціативи органу державного нагляду може призначатися проведення аудиторської перевірки діяль­ності Фонду.

Джерелами формування коштів Фонду є такі: страхові вне­ски страхувальників -- роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами; асигнування державного бюджету та інші надходження. Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верхов­ною Радою України відповідно для роботодавців та застрахова­них осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та непов­ну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в до­ход Фонду зі страхувальника у безспірному порядку. Строк дав­ності у разі стягнення страхових внесків, пені та вжиття фінан­сових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Спори, що виникають із правовідносин щодо соціального стра­хування на випадок безробіття, вирішуються в судовому порядку.