Діяльність братств

Визначення

поняття

Братства – національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан у ХVІ–ХVІІІ ст., які відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національних і релігійних утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква.

Створення

та діяльність

80-ті роки XVI ст. – діяльність Львівського Успенського Ставропігійського братства, яке придбало друкарню, відкрило школу.

Кінець XVI – початок XVII ст. – виникнення братств у Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі. Близько 1615 р. – заснування Київського братства, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом П. Сагайдачним.

1817 р. – створення Луцького братства.

Існування у братств власних статутів. Братства виступали за право міських общин приймати участь в управлінні церковними справами, контролювати діяльність вищого духовенства; захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху; займалися просвітницькою діяльністю: створенням шкіл і типографій.

• Кінець XVI ст. – початок Контрреформації в Польщі – виступів католицької церкві проти своїх противників.

• Напрямки контрреформаційної діяльності:

1569 р. – початок діяльності в українських і білоруських землях Єзуїтського ордену, члени якого схиляли на бік католицької церкви різні верстви населення, навіть тих, хто вже стали протестантами.

3 1570-х років – початок формування мережі єзуїтських колегій – навчальних закладів на основі католицького віровчення, які давали високий рівень освіти й успішно конкурували з протестантськими школами. Поширення ідеї об'єднання (унії) православної й католицької церков, яка знаходить підтримку як серед католицького, так і серед православного духовенства

Причини виникнення

* Економічні (нестача власної орної землі, що зумовила народну колонізацію вільних земель Придніпров'я та Дикого поля – степів за Дніпровськими порогами);

* соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);

* політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити козацтво на варті південних кордонів та для захисту від татарської небезпеки);

* стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства);

* національно-релігійні (полонізація українського населення та наступ католицької церкви на права православної)

Гіпотези щодо походження терміна

* Хозарська: ототожнює козаків із давніми народами степу козарами, або хозарами. в Чорноклобуцька: козаки – нащадків чорних клобуків – тюркського-племені, яке в давньоруські часи жило в прикордонному зі степом Пороссі.

* Черкаська: виникнення козацтва є одним із наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (черкасів), які доти жили в Тмутаракані.

* Татарська: виводить козацький родовід із татарських поселень, що виникли за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта на Київщині, де шляхом злиття татар із місцевим населенням утворилася якісно нова верства – козацтво, в Автохтонна: козацтво як спільнота є спадкоємцем, логічним продовженням вічових громад Київської Русі, які за литовської доби не зникли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічевий устрій, у військові формування, підпорядковані великому литовському князю, в Волохіеська: пов'язує козаччину з існуванням у давньоруських автономних громадах так званих болохіеців, які після встановлення монгольського ярма добровільно прийняли протекторат Орди й вийшли з-під влади місцевих князів.

* Бродницька: витлумачує генетичний зв'язок козацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київської РУСІ – «бродниками», які жили в пониззі Дунаю.

Гіпотези щодо походження козацтва

* Угодницька: виникнення козацтва пов'язане з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, які прибували сюди на промисли за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю.

* Захисна: пояснює появу козацтва на південних кордонах необхідністю дати організовану відсіч наростаючій татарській загрозі.

* Соціальна: виникнення козацтва обґрунтовує як наслідок посилення економічного, політичного, національного та релігійного гніту, що підштовхувало селянство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію в нових місцях проживання.

* Жодна з теорій не може самостійно пояснити всю складність виникнення та формування козацтва, оскільки базується на якомусь одному чиннику з економічної, етнічної, воєнної чи соціальної сфер; водночас більшість із них містить раціональні зерна, синтез яких дає можливість наблизитися до правильної відповіді

Господарська діяльність козаків

* Активне освоєння нових земель (від Дністра до Сіверського Дінця), прокладання шляхів, спорудження мостів тощо.

* Закладення зимівників – запорізьких хуторів, які складалися з 2–3 хат для людей та різних господарських будівель – комор, клунь, стаєнь, хлівів, курників, льохів, пасік; іноді хутір мав млин, кузню тощо.

* Основні заняття – землеробство (ґрунтувалося на вільній праці на власній землі), скотарство, полювання, рибальство.

* Розвиток ремесел та торгівлі

Визначення поняття

Запорозька Січ – це суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, яка сформувалася наприкінці XV–у першій половині XVI ст. за дніпровськими порогами в районі острова Хортиця, Назва «січ» походить від слова «сікти» й позначає укріплення з дерева, хмизу, глини. Розташовувалися січі на дніпровських островах, їх укріплювали ровами та високими валами з дерев'яним частоколом. Фортеця мала великі башти з бійницями для гармат. Іноді до річки проривали підземний хід. На січі були склади, арсенали. У центрі розташовувався майдан із церквою, від нього відходили довгі будинки – курені, у яких жили січовики. Курінь водночас був і військовою одиницею, усього їх налічувалося 38. Чисельність самих козаків залежала від пори року, епідемій, перебігу воєнних подій. Умови вступу до січі були простими, але козаки мали нести військову службу. Перебування жінок на території січі заборонялося. Крім Хор-тицької, відомі січі Базав луцька, Томаківська, Микитинська, Чортомлицьха, Олешківська, Каменецька, Нова (Підпільненська)

Засновник

Дмитро Вишневенький (1516/1517–1563) – волинський шляхтич, магнат, князь роду Кори-бутовичів із династії Гедиміновичів, який 1553 р. на власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього збиралися козаки; ця фортеця мала стати форпостом у боротьбі з татарською агресією. У 1563 р. був виданий туркам Молдавією і страчений у Константинополі. В історію увійшов під іменем Байда

Система органів влади

Вищий орган влади – Січова Рада, до повноважень якої належали: оголошення війни й підписання миру, організація військових походів, покарання злочинців, розподіл угідь тощо; її рішення вважалися рішенням усього війська й були обов'язкові для виконання; проводилася 2–3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня.