7.Вікові особливості м’язового апарату, розвиток рухів у дітей

Розвиток мускулатури починається на 3-му тижні. На 20 тижні міотрубки перетворюються на м'язові волокна. Скорочення реєструється після формування міофібрил (5 тиждень) і виразно проявляються на 10-15 тижнях. Скорочення м'язів в цей період сприяє правильному формуванню кістяка дитини. Рухова активність плоду проявляється або в короткочасних поштовхах, або у потужних розгинальних рухах, які залучають до роботи всі групи м'язів. 

У новонародженої дитини спостерігаються хаотичні рухи кінцівок, тулуба і голови. На рухову активність впливає утворення тимчасових зв’язків рухового аналізатора з іншими аналізаторами. У немовлят розвиваються насамперед м’язи живота, пізніше – жувальні. В кінці 1-го року життя і в зв’язку з прямоходінням помітно ростуть м’язи спини і кінцівок. Наростання тонусу потиличних м’язів діє змогу дитині у віці 1,5-2 місяці піднімати голову; в 2,5-3 місяці спостерігається розвиток руху руки до предмета; в 4-місяці – повертання із спини на бік; в 5 місяця – на живіт і з живота на спину. У віці від 3 до 6 місяців дитина готується до повзання. Від 6-8 місяців завдяки розвиткові м’язів тулуба і таза дитина починає сідати, стояти, опускатися. Маса м’язів наростає, коли дитина починає ходити.

На кінець 1-го року життя дитина починає ходити, але кроки короткі і положення тіла нестійке. До 3-4 років d м’язів зростає в 2-3 рази. У віці 4-5 років у зв’язку з розвитком м’язових груп і удосконаленням координації рухів дітям доступні складніші рухові акти: біг, стрибання, катання на ковзанах.

У працях Інституту фізіології дітей і підлітків АПН показано, що вже з перших років життя рухи дитини набувають істотного значення у функціонуванні мови. Доведено, що фізичне виховання позначається на розвитку таких процесів мислення, увага і пам'ять!

Найістотніші зміни рухової функції відбуваються у молодшому шкільному віці – 8-12 років, оскільки руховий аналізатор морфологічно дозріває. Поперечний ріст м’язових волокон триває до 20-25 років і залежить від рівня рухової активності і тренованості. Розвиток самих м’язів і їх ріст триває до 25 -30 років.

Молодші школярі мають низькі показники м’язової сили. Силові і статичні вправи швидко спричиняють у них втому. Діти цього віку більш пристосовані до короткочасних швидкісно-силових динамічних вправ. Інтенсивний приріст м’язової сили у хлопчиків припадає на 14-17 років, а у дівчаток – на 10 -12 років.

Швидкість виконання рухів в дітей 13-14 років наближається до рівня дорослого.

Витривалість до динамічної роботи ще невелика в 7-12 років. Витривалість до статичних зусиль зростає поступово в 8 -17 років. У дітей 11 – 14 років найвитриваліші литкові м’язи.

У 7-11 років інтенсивно розвивається швидкість рухів (частота і час реакції).

Молодші школярі мають всі передумови для розвитку такої якості як гнучкість. Високий приріст гнучкості в 7- 10 років, а в 13- 15 років цей показник досягає максимуму.

Урок фізичного виховання компенсує в середньому 11% добової норми кількості рухів. Ранкова гімнастика вдома, фізкультура, фізхвилинки під час уроків, рухливі ігри на перервах, прогулянки з рухливими іграми після уроків дають змогу дітям 7 … 11 років виявляти до 60% потрібного для них добового обсягу рухів.

Різнобічна м’язова діяльність підвищує працездатність організму, при цьому зменшуються енергетичні витрати організму на виконання роботи. При систематичному виконані фізичних вправ і навантажень формується досконаліший механізм дихальних рухів, збільшується глибина дихання, підвищується використання кисню тканинами організму. Розвиток м’язів триває до 25 – 30 років.