
- •Тема лекції: м’язова система людини та її вікові особливості
- •1. Біологічне значення м’язів (функції м’язової системи)
- •2. Види м’язової тканини
- •Види м’язової тканини
- •3. Анатомічна будова і форма скелетних м’язів
- •Активна пасивна частина частина
- •Черевце сухожилля
- •Основні положення моделі ковзаючих ниток
- •Форма м’язів
- •4. Групи м’язів людського тіла
- •М’язи голови
- •М’язи тулуба
- •М’язи таза
- •М’язи нижньої кінцівки
- •5. Тонус та робота м’язів
- •Робота м’яза
- •Динамічна статична
- •6. Фізичні якості м’язів та втома при м’язовій роботі Фізичні якості м'язів
- •7.Вікові особливості м’язового апарату, розвиток рухів у дітей
- •Постава та її порушення, профілактика захворювання
- •Профілактика плоскостопості
- •Контрольні запитання
- •Перелік літератури
3. Анатомічна будова і форма скелетних м’язів
Скелетний м’яз складається з голівки, черевця (тіла) і хвоста. М’язи вкриті сполучнотканинною оболонкою – фасцією. Скелетні м’язи складаються з м’язових волокон d=0,01-0,1 мм. Обидва кінці м’язу переходять у сполучну тканину – сухожилля. Сухожиллями м’язи прикріплюються до окістя у місцях горбистості кісток.
М’яз
↓ ↓
Активна пасивна частина частина
↓ ↓
Черевце сухожилля
↓ ↓
м’язові м’язові
волокна пучки
Смугастість м’язових волокон пов’язана з тим, що вони складаються з 2-х видів скоротливих білків – актину і міозину. Товста нитка складається з білку міозину, а тонка нитка - з білку актину.
В міофібрилах розрізняють: А-зону – темні смуги, які здійснюють подвійне світлозаломлення, властивість анізотропії; І –зону – світлі смуги, не дають подвійного світлозаломлення, тобто ізотропні.
В області І-зони проходить темна вузька полоса – Z-диск. Проміжок між двома Z-дисками називається саркомером.
Саркомер - елементарна скорочувальна одиниця м’язової клітини; впорядкована система товстих і тонких ниточок.
Під час скорочення м’язу тонкі нитки в'їзджають між товстими. Відбувається відносне ковзання ниток без зміни їх дожини. Цей процес відбувається за допомогою спеціальних поперечних містків з активними центрами. Іони Са²+ активують містки і відкривають ділянки їх прикріплення до актину. В результаті містки міозину прикріплюються до актинових ниток, розщеплюються молекули АТФ і змінюється конформація містків. Це веде до генерування сили, ковзанню актину відносно товстої нитки міозину до центру саркомера, що і викликає скорочення м’язу. Після закінчення активації місточок розмикається і саркомер повертається в вихідний стан. Кожен цикл змикання-розмикання супроводжується однією молекулою АТФ. Ця структура і послідовність процесів називається моделлю ковзаючих ниток.
Модель ковзаючих ниток сформулював англійський вчений Х. Хакслі. Суттєвий вклад в розробку теорії ковзаючих ниток вніс В.І. Дещеревський.
Основні положення моделі ковзаючих ниток
Довжини ниток актину і міозину в ході скорочення не змінюються.
Зміна довжини саркомера при скороченні – результат зміщення ниток актину і міозину.
Поперечні містки, що відходять від міозину, можуть приєднуватися до центрів актину.
Замкнені містки підлягають структурній зміні, при якій вони розвивають зусилля, після чого виникає їх розмикання.
Скорочення і розслаблення м’язу полягає в нарощуванні і поступовій зміні числа містків.
Кожен цикл пов'язаний з гідролізом однієї молекули АТФ.
Акти змикання і розмикання містків відбуваються незалежно один від одного.
Іони Са²+ у м’язовому волокні відграють роль медіатора в електрохімічних процесах збудження та скорочення.