Рекомендована література

1. Історія України. Під ред. Зайцева. - Львів, 1996, 2000.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1996.

4. Смолій В. Історія України. – К., 2000.

5. Крип'якевич I. П. Галицько-Волинське князівство. - К., 1984.

6. Насонов А. Н. Монголы и Русь (История татарской политики на Руси. - М.Л., 1940.

7. Шабульдо ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. - К., 1987.

Семінарське заняття № 5

Українські землі у складі Речі Посполитої у другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст.

План

1. Люблінська унія 1569 року та її наслідки.

2. Соціально-економічний розвиток України. Магдебурзьке право.

3. Зародження та розвиток українського козацтва.

4. Культурний розвиток українських земель.

Методичні рекомендації

Розглядаючи запропоновані питання, варто звернути увагу на останні спроби аристократії під проводом М.Глинського домогтися створення власної держави на українських землях наприкінці XV — на початку XVI ст. Становище на українських територіях напередодні створення Речі Посполитої. Економічний розвиток українських територій в складі нового державного утворення. Посилення феодально-кріпосницького гніту на Україні викликало хвилю антифеодальної боротьби, найпоширенішою формою якої стали втечі селян.

Підготовка, проведення і значення Люблінської унії 1569 р. в історії України. Українсько-кримські відносини середини ХVІ ст. Населення українських земель окресленого періоду: зміни в його соціальній структурі, поява козацтва. Важливо знати, що перші документальні відомості про козаків відносяться до 80-90-х рр. ХV ст. Отже, козацтво виникло в другій половині цього століття. Треба чітко окреслити територію, на якій вперше з’явилися козацькі слободи і хутори. Це – велика смуга на українському пограниччі від середньої течії Дніпра аж до Дністра. Тут козаки займалися землеробством, рибальством, мисливством, степовим бджільництвом тощо. Тут же вільні поселенці створили нову суспільну організацію – козацьку громаду.

Оселившись на нових місцях, козаки вели жорстоку боротьбу за своє існування з татарськими, а також литовськими, польськими і українськими феодалами. Останні захопили частину козацьких земель на Поділлі та Київщині. Під їх натиском козаки змушені були відступати далі на південний схід. У перші десятиріччя ХVІ ст. козацьке населення особливо зростає в районі Черкас і Канева. Незабаром і в цій місцевості осідають феодали і починають різними шляхами поневолювати козацькі маси. Частина козаків почала відходити в район дніпровських порогів і південніше їх, куди й раніше вони періодично прибували на промисли.

Повсякденна загроза з боку татар і турків, а також литовських, польських і українських феодалів примусила козаків будувати на Запоріжжі дерев’яні укріплення – “городці” або “січі”. У 40-х рр. ХVІ ст. виникла Запорізька Січ, тобто козацька організація, в яку об’єдналися окремі, самостійні доти, дрібні січі. Тільки об’єднання в одну козацьку громаду –“товариство” з одним центральним органом управління – кошем могло забезпечити козацтву існування за порогами. Одним з перших місць перебування центру Запорізької Січі був острів Томаківка. Поступово склався своєрідний адміністративний та військовий устрій Запорізької Січі. Необхідно знати його структуру, функції та особливості.

При ознайомленні з матеріалами про реєстрове козацтво, слід визначити, які цілі ставили правлячі кола Литви і Польщі при його організації; перші набори реєстрових козаків; їх обов’язки і привілеї; внутрішній устрій реєстрового війська; територія його розселення; соціальний склад реєстрових козаків; причини, що обумовили перехід частини реєстровців на бік борців проти кріпацтва та іноземних поневолювачів.

Важливою складовою теми козацтва є його участь у боротьбі з іноземними загарбниками та у розгортанні боротьби народних мас проти феодально – кріпосницького гніту. Особливу увагу слід приділити участі козаків у турецько – татарських походах, які значно активізувалися на початку ХVІІ ст. і пов’язані з ім’ям П.Конашевича – Сагайдачного. Окремою сторінкою антифеодальної боротьби народних мас кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. є селянсько – козацькі повстання К.Косинського, С.Наливайка, М.Жмайла, Т.Федоровича, І.Сулими, П.Бута, К.Скидана, Д.Гуні. Треба добре знати причини повстань, їх хід, керівників та наслідки, одним з яких була проголошена польським урядом у 1638 році Ординація війська Запорізького реєстрового, яка позбавила реєстровців багатьох привілей. Визначаючи значення селянсько – козацьких повстань, варто відмітити, що вони послаблювали шляхетську Польщу та її панування в Україні, допомогли набути народним масам досвіду збройної боротьби, послабили феодальний гніт, прискорювали визрівання самосвідомості українського народу.

Кристалізація нової національної свідомості. Зміни в національній мові. Реформаційний рух і конфесійна боротьба. Національно-культурне піднесення. Братства.