4.Дослідження документа…

"Визначення і класифікація документа з погляду теорії соціальної інформаційної комунікації" — присвячений розгляду поняття "документ" з теоретичних позицій, основу яких складає теорія соціальної інформаційної комунікації. Приналежність документа до системи соціальних інформаційних комунікацій відмічали багато дослідників (А. Сускі, М. Новакова, Г. Г. Воробйов, А. В. Соколов та ін), але комунікаційна природа документа досліджена ще недостатньо.

       Інформаційно-комунікаційний підхід полягає в тому, що певне явище чи процес розглядаються з погляду теорії інформаційної комунікації, згідно з якою система комунікації складається з таких елементів: джерело інформації, передавач, канал, одержувач, кінцева мета інформації. По відношенню до соціальної комунікації більше застосовують тричленний поділ системи: комунікант, канал зв'язку, реципієнт.

       У дисертації уточнюється перелік видів комунікації  і доводиться, шо недоречно протиставляти види, виділені за різними ознаками, наприклад, усну, документальну і електронну.

       Властивості документальної комунікації визначаються тим, що каналом передачі повідомлення в ній є документ. Повідомлення (інформація) формується у свідомості комуніканта і фіксується ним на речовинному носії, відділеному як від комуніканта, так і від реципієнта. Фіксованість повідомлення на матеріальному (речовинному) носії забезпечує можливість передавання повідомлення як у просторі, так і в часі.

       Поряд з трактуванням документа як каналу комунікації, по якому передається повідомлення, існує інший підхід, коли сам документ розглядається як комунікат (те, що передається у процесі комунікації). У цьому випадку каналами комунікації вважають суспільні інститути, що забезпечують збирання, збереження, пошук та організацію використання документів. Такий підхід не суперечить означеному вище, він лише свідчить про можливість різноманітних підходів до визначення місця документа в системі соціальної інформаційної комунікації.

       Розгляд документа як елемента системи соціальних комунікацій дозволяє прояснити і поняття "інформація", що використовується при характеристиці документа. Інформація — це наукова абстракція, яка є результатом інформаційно-комунікаційного підходу до явищ дійсності.  Говорити про документ можна лише з урахуванням діалектичних взаємин між інформацією і знанням; свідомістю у вигляді думок, ідей, емоцій, вольових спонукань людини і її "зовнішнім" вираженням у формі документальних повідомлень.

Представлення документа й інформації у світлі теорії комунікації дозволяє з'ясувати сутність документа і знайти методологічний засіб для аналізу його функцій і властивостей. Праць, спеціально присвячених вивченню функцій документа, не так вже багато (М. П. Ілюшенко, Б. С. Ілізаров, С. Г. Кулешов та ін.), але на характеристиці функцій часто будувалися дефініції документа. У дисертації функції документа виводяться з аналізу його місця в системі соціальних комунікацій.

       Основна функція документа — соціально-комунікаційно-інформаційна — полягає в тому, що він є каналом соціальної інформаційної комунікації. Дану функцію можна розглядати і як сполучення комунікаційної функції (документ є засобом (каналом) комунікації) та інформаційної (документ є засобом (каналом) передачі інформації). Виділяти як окрему "соціальну функцію" документа (М. П. Ілюшенко) недоречно, тому що всі функції документа — соціальні, оскільки він є засобом саме соціальної комунікації.

       Відмінності документа від інших засобів (каналів) соціальної інформаційної комунікації показують його функції, обумовлені матеріальною формою документа: фіксування (закріплення) інформації на речовинному (субстанціальному) носії, відчуженому від людини; збереження інформації, тобто її передавання в часі в незмінному вигляді, або забезпечення діахронної комунікації.

       Функції документа більш часткового характеру обумовлені призначенням комунікації, тобто кінцевою метою передачі інформації. Це, по-перше, пізнавальна функція (документ є засобом передачі знань; результатом пізнання — відображенням об'єктивної дійсності; засобом завершення процесу пізнання об'єктивної дійсності і початком, джерелом процесу передачі знань з індивідуальної в суспільну свідомість).

       Наступна істотна функція документа — функція свідчення, доказу, підтвердження яких-небудь фактів (відомостей). Найбільш яскраво ця функція виявляється в документах, які відносяться до значень Документ VIII, Документ VII, Документ VI, де вона є чільною і одержує назву правової або юридичної функції. Але функція свідчення притаманна всім документам в тім або іншому ступені.

       Одна з найважливіших цілей, що їх виконують документи в системі соціальної комунікації — служити "зовнішньою пам'яттю" людини і людства в цілому. Це — меморіальна функція документа.

       Культурна функція документа полягає у збереженні культури як усього, створеного людським розумом і працею. У більш вузькому значенні культурна функція документа — це збереження духовної культури; у ще вужчому — збереження культури художньої, пов'язаної з художньо-образним відображенням дійсності. Різновидами (або підфункціями) культурної функції документа є виховна, рекреативна і гедоністична. Вони властиві не всім документам, а певним їхнім видам.

       До числа загальних функцій документа належить також управлінська (або регулятивна).

       Перелічені функції притаманні всім документам, але виявляються по-різному в різних видах документа. Крім того, існують функції, характерні для конкретних груп і видів документів, які виявляються при їх типологічному аналізі.

       З переліченими загальними функціями пов'язані властивості документа: знаковість і семантичність; відображення (втілення) розумової діяльності людини; відображення об'єктивної дійсності; дискретність і безперервність; збереження як змісту, так і матеріальної форми документа при його "споживанні"; можливість охарактеризувати будь-який документ за формулою Ласвелла ("хто, що, по якому каналу, кому, з яким ефектом повідомляє"); діяльнісний характер.

       Важливе значення надається визначенню видів документа. Дихотомічний поділ поняття Документ І не дає уявлення про види документа, тому що на кожному рівні поділу за документ визнається тільки один результат поділу. Видова класифікація документа можлива на кожному рівні, за різними ознаками. У дисертації пропонується класифікація документа на рівні Документа IV, як найбільш уживаного в документаційно-інформаційній науці поняття. Багатоаспектна фасетно-блочна класифікація Документа IV складається з чотирьох блоків: А. За особливостями носія інформації, Б. За особливостями знакових засобів фіксації і передачі інформації, В. За обставинами існування документа у зовнішньому середовищі, Г. За інформаційною складовою. У кожному блоці використовується декілька ознак, за якими виділяються види документа. Кожний документ може бути охарактеризований за різними ознаками і відповідно визначений його вид. Видова класифікація Документа IV охарактеризована в дисертації як з погляду визначення ознак класифікації, так і з погляду визначення і термінологічного позначення певних видів документа.