1.2.5. Загальні положення безпечної діяльності підприємства

Основними економічними аспектами забезпечення безпеки комерційної діяльності підприємства є заходи по збереженню комерційної таємниці, страхуванню ділових операцій і підбір персоналу.

Комерційна таємниця в розумінні законодавця – це така інформація, що може при її використанні конкурентами нанести підприємству-власнику інформації прямий чи непрямий збиток.

Виходячи зі сказаного, власники і менеджери підприємства повинні визначати і вчасно доводити до відома всіх співробітників, що мають до цього відношення, перелік зведень, розголошення яких у кожній (усній чи письмовій) формі може завдати шкоди інтересам даного підприємства.

При розробці такого переліку, зазвичай, включають: інформацію про фінансовий стан підприємства (конкретні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості, наявність вільних коштів, склад пакетів довгострокових фінансових вкладень – акції, облігації, векселя); витрати виробництва і рентабельність продукції; застосованих нових технологіях і нововведеннях (патенти, ліцензії, ноу-хау).

Керівники підприємства завжди повинні враховувати, що в ряді документів, що входять до складу обов'язкової бухгалтерської і статистичної звітності, містяться дані, які відносяться підприємством до інформації, що не підлягає розголошенню. Однак закон категорично забороняє органам державної статистики, фінансових і податкових служб розголошення таких даних, якщо це може принести збиток підприємству.

Наявність даних, що є предметом комерційної таємниці або захищені авторськими правами, не є перешкодою для їхнього використання будь-якими фізичними чи юридичними особами за умови висновку відповідної угоди у формі акта передачі чи договору про продаж ліцензії на право використання.

Безпека умов комерційної діяльності підприємства може бути істотно підвищена при розумному використанні різних послуг, пропонованих страховими компаніями.

Чинне законодавство про страхову діяльність дозволяє страховим компаніям (страхувальникам) приймати на себе відповідальність за покриття збитків, що виникли в страховиків при настанні страхових подій. Джерелом страхових відшкодувань (виплат) є суми страхової премії, що сплачуються страхувальником за договором страхування (вони можуть сплачуватися одноразово або на умовах розстрочки платежів).

Договір страхування повинний містити сукупність положень, що визначають сутність страхових подій, порядок і терміни виплати страхових відшкодувань, страхових премій і т.п. У договорі страхування можуть бути зазначені і випадки, коли, незважаючи на формальне настання страхового випадку, не виникає матеріальної відповідальності страховика.

Об'єктами страхування по чинному законодавству можуть бути: нерухоме майно (будинку, спорудження), транспортні засоби, запаси сировини і матеріалів, вантажі, розміщені на транспортних засобах, посіви і врожай сільськогосподарських культур, і інші види майна, що відносяться до об'єктів майнового страхування. Крім того, об'єктами страхування можуть бути кошти в розрахунках: страхування ризиків неповернення або несвоєчасного повернення кредитів, страхування зовнішньоторговельних розрахунків і т.п.

Об'єктами особистого страхування є фізичні особи, причому можливе страхування на випадок смерті, повній чи частковій утраті працездатності, страхування життя дітей і ін.

Перелік послуг, наданих різними страховими компаніями, як вітчизняними, так і міжнародними, досить великий і безупинно розширюється. Тому підприємець, перш ніж зупинити свій вибір на тій чи іншій страховій компанії, повинен докладно ознайомитися не тільки з переліком пропонованих послуг, але і з порядком та розмірами сплати страхових премій, відшкодування втрат страхувальнику при виникненні страхових випадків і інших особливостей змісту договорів страхування.

Корисно також знати склад засновників страхової компанії, розміри її реально оплаченого статутного капіталу і резервних фондів й реальний стан платіжного балансу компанії на останню дату. Відсутність у відкритому друці публікації балансів страхових і інших акціонерних компаній є достатньою підставою для прояву особливої обережності у взаєминах з ними.