Питання для самоконтролю.

1. Дайте характеристику ринку і його господарських суб'єктів.

2. Покажіть схематично кругообіг ресурсів, продуктів і доходу.

3. Які ознаки дозволяють вважати той чи інший суб'єкт, що хазяює, юридичною особою?

4. У чому відмінність акціонерних товариств відкритого і закритого типу, а також товариств з обмеженою і повною відповідальністю?

5. Яке підприємство визнається холдинговою компанією?

6. У чому суть створення фінансово-промислових груп?

7. Які види ресурсів необхідні підприємству для його функціонування?

8. Як визначається валова і товарна продукція?

9. Охарактеризуйте основні умови діяльності підприємства.

10. Сформулюйте основні етапи створення підприємства.

11. Основні відомості, що містяться в статуті підприємства.

12. Як здійснюється задоволення вимог кредиторів?

I.2. Підприємство і зовнішнє середовище

1.2.1. Підприємство і держава

Держава визначає (установлює) правові норми (основні „правила”) функціонування підприємства. Вона є найважливішим елементом зовнішнього середовища.

Власне кажучи, підприємство знаходиться у певному регламентованому законодавчому середовищі на даний момент часу. Стан законодавства часто характеризується не тільки його складністю, але і рухливістю, а іноді і невизначеністю. Підприємство зобов'язане дотримуватись не тільки державних законів, але і вимог органів державного регулювання. Ці органи забезпечують примусове виконання законів у відповідних сферах своєї компетенції, а також впроваджують власні вимоги. Державні органи – це, як правило, бюджетні організації, що реалізують функції державного керування країною і регулювання економіки на різних рівнях.

У будь-якій державі діє безліч законодавчих і нормативних актів, інструкцій, положень і т.п. Проводячи політику в області економіки, держава певним чином впливає на діяльність підприємства.

Так, кожне підприємство має певний правовий статус, встановлений господарським законодавством. В нашій країні базовим є Цивільний Кодекс і ряд інших.

У кодексах встановлюються загальні юридичні норми і вимоги, що у разі потреби надалі конкретизуються в окремих законах, деталізуючих і уточнюючих зафіксовані в кодексах положення (Цивільний і Цивільно-процесуальний Кодекси, Кодекс Законів про Працю, Митний Кодекс та інші).

Іноді в умовах становлення, динамічного розвитку і недостатньої стабільності існуючої об'єктивної ситуації, потреби господарської практики приводять до необхідності оперативної законотворчості. Виникаючі поточні потреби регулювання питань, зв'язаних з життєдіяльністю суб'єктів права, спонукають, в таких випадках, до розробки і прийняття законодавчими органами держави окремих законів, в яких визначається комплекс нормативних положень, необхідних у даних конкретних умовах, або законів, що носять характер положень, діючих протягом тільки визначеного періоду часу (наприклад, Закон про державний бюджет країни на даний рік, що підлягає щорічному затвердженню).

Для підприємця необхідно знати, що найбільш загальні положення, регулюючі майнові взаємини між юридичними особами, юридичними і фізичними особами і, нарешті, між фізичними особами, регламентовані Цивільним Кодексом України, а порядок дозволу виникаючих суперечок у судових інстанціях – Цивільно-процесуальним Кодексом.

Ряд конкретних положень, що визначають права і відповідальність суб'єктів права в області майнових взаємин, розкривається в системі законів – про власність, підприємства і підприємницьку діяльність, землю і земельні відносини, про банки і банківську систему, податкову систему, податкову службу і податкову поліцію, регулювання зовнішньоекономічної діяльності і митну службу, біржі і біржову діяльність та інше.

Ускладнений механізм розробки та прийняття законів законодавчими органами (Верховною Радою) доповнюється оперативним регулюванням питань, що виникають у ході господарської діяльності суб'єктів права, шляхом прийняття Президентом указів, частина з яких підлягає наступному розгляду і затвердженню Верховною Радою, а частина (найбільш оперативного характеру) вводиться в дію без наступного затвердження законодавчими органами.

Закони України й укази Президента з господарських і господарсько-правових питань у необхідних випадках доповнюються і конкретизуються, в рамках своєї компетенції, постановами Уряду України. Крім них до числа так званих „підзаконних” актів відносяться накази, постанови й інструкції міністерств, державних комітетів, а також аналогічні документи вищих судових і арбітражних органів.

Особливо слід зазначити наявність елементів екологічного законодавства, основна задача якого – створити умови діяльності підприємств, що гарантували б мінімальну можливість нанесення будь-якого збитку навколишньому середовищу і населенню в районі діяльності підприємств.

На жаль, екологічне законодавство в даний час далеке від досконалості і не вирішує багатьох дуже актуальних проблем безпеки населення і природного середовища.

Уся сукупність законів і підзаконних актів з господарських питань і створює сектор правової інфраструктури, в якій функціонують комерційні підприємства, метою якого є правове (юридичне) забезпечення їхньої діяльності.

Крім правового сектора в складі інфраструктурних підрозділів, що забезпечують діяльність комерційних підприємств, найважливішу роль грають сектори фінансового забезпечення, податкової системи, регулювання зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення матеріальними ресурсами (біржовий сектор) та ін. Розгляду основ діяльності названих секторів і присвячені наступні параграфи даного розділу.