
- •Паризька мирна конференція.
- •1. Наміри головних держав-переможниць на конференції.
- •Основні положення Версальського договору
- •Основні положення Сен-Жерменського мирного договору з Австрією (1919 р.)
- •Основні положення Тріанонського мирного договору з Угорщиною (1920 р.)
- •Основні положення Севрського мирного договору з Туреччиною (1920 р.)
- •Лозаннський договір з Туреччиною (1923 р.)
Основні положення Версальського договору
Політичні обмеження Німеччини |
|
|
|
Економічні обмеження |
|
Територіальні обмеження |
|
Військові обмеження |
|
■ 3. Утворення Ліги Націй. Перші 26 з 400 статей Версальського договору започатковували Лігу Націй - міжнародну міжурядову організацію. Створення Ліги Націй В.Вільсон вважав ключовою проблемою конференції. За Статутом Ліги Націй, який був складовою Версальського договору і який підписали 44 держави, її засновниками вважалися країни, що брали участь у війні проти Німеччини (таких було 31), а також новоутворені держави (13).
Оскільки Конгрес США, де переважали республіканці - прихильники політики ізоляціонізму, відмовився ратифікувати Версальський договір, то США не стали членом Ліги Націй. Це стало особистою трагедією В. Вільсона, унаслідок якої він невдовзі відійшов від політики і помер. Ліга ж, штаб-квартира якої розташовувалась у Женеві (Швейцарія), формально проіснувала до квітня 1946 р., хоча фактично припинила діяльність 1939 р. напередодні Другої світової війни.
Ліга Націй не мала офіційного прапора та емблеми. У 1939-1940 рр. використовувалася неофіційна емблема п'ятикутної форми, що символізувала п'ять континентів і п'ять рас. Офіційними мовами були англійська, французька й іспанська (з 1920 р.). Була пропозиція доповнити цей перелік мовою есперанто, але проти цього заперечила Франція.
Ж. Клемансо наполягав на створенні армії Ліги Націй, проте американська і британська делегації рішуче виступили проти цього. Натомість США змушені були відмовитися від ідеї Міжнародного арбітражу і Світового міжнародного суду. 14 лютого 1919 р. В. Вільсон представив Статут Ліги Націй, який журналісти відразу нарекли «Євангелієм XX століття».
У світі створення Ліги одні сприйняли з надією і сподіванням, що вона не допустить нової війни, інші ж вважали її плодом ідеалізму її творців, найперше - В. Вільсона. Від самого початку існування Ліги було проблематичним. Так, багато неєвропейських учасників конференції були не задоволені з того, що в Раді Ліги Націй домінували європейські країни: Британія, Франція й Італія. Уже на першому засіданні Асамблеї неєвропейці, особливо делегати від Аргентини, піддали організацію жорсткій критиці, називаючи її «європейським клубом». Вони виступали за демократичну Лігу, за те, щоб Рада обиралася всіма країнами на Асамблеї. Ці ідеї були відкинуті, й аргентинська делегація залишила конференцію. Також неєвропейські країни закидали, що в Лізі домінують білошкірі представники. Японці відверто заявили, що розцінюють таке становище як прояв расової дискримінації. Проте американці та британці відкинули і ці звинувачення.
■ 4. Мирні договори з Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною. Паризька мирна конференція не звелася до обговорення лише долі Німеччини. «Велика трійця» також ухвалила важливі рішення щодо майбутнього Австро-Угорщини, Болгарії й Турецької Османської імперії. Усі ці держави опинилися в таборі переможених. Долю їхніх територій було вирішено укладенням упродовж 1919-1923 рр. низки договорів. Ці договори виносилися на розгляд Ліги Націй як організації, покликаної врегульовувати проблеми між державами в повоєнному світі. Переможені держави спочатку повинні були сплатити репарації.