9. Елементи податку

Елементи податків

Кожний податок має обов`язкові елементи. До них відносяться:

• суб`єкт податку або платник — особа, на яку законом покладено обов`язок сплачувати податок;

• об`єкт податку — доход або майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, прибуток, майно, цінні папери і т.п.);

• джерело податку — дохід, за рахунок якого сплачується податок;

• ставка податку — розмір податку, який припадає на одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі і т.п.). У практиці оподаткування розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні ставки податків.

10. Способи стягнення податків

Способи сплати податків. У світовій практиці існують кілька спо­собів і методів стягнення податків: кадастровий, біля джерела, авансовий, кінцевий за результатом, при визначенні доходу, при використанні майна. Порядок розрахунку та сплати податків виз­начається відповідними законами та методичними рекомендація­ми до цих законів. Конкретний спосіб сплати податку визначаєть­ся чинним законодавством.

• Кадастровий спосіб. Передбачає використання кадастрів, тобто реєстрів, які складаються з переліку найтиповіших об'єктів (до­ходи, земля) і класифікуються за зовнішніми ознаками. Це дає можливість визначити середню дохідність об'єкта обкладання. До зовнішніх ознак належать, наприклад, при сплаті земельно­го податку — розмір ділянки, кількість живності, віддаленість від транспортних шляхів, ринків збуту тощо; при промисловому податку — потужність підприємства, кількість верстатів, чи­сельність працівників; середня дохідність об'єкта може значно відхилятися від дійсної.

• Біля джерела. При цьому способі сплата податку здійснюється безпосередньо при виплаті доходу платнику. Так, наприклад, відбувається сплата прибуткового податку з громадян України. Податок стягується безпосередньо підприємством (тобто юри­дичною або фізичною особою при видачі найманому працівни­кові його заробітної плати або іншого доходу). Це ж стосується і сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування та страху­вання на випадок безробіття. Сплата податку до отримання до­ходу працівником виключає можливість ухиляння від сплати податку, оскільки розрахунок його проводиться централізовано бухгалтерією підприємства.

• Авансовий спосіб. Сутність цього способу полягає в тому, що платник податку сплачує його частинами протягом усього по­даткового періоду. Кінцева сплата податку відбувається в кінці податкового строку, при цьому враховуються ті суми, які вже були сплачені як аванс. Розмір частини, яка сплачується як аванс, визначається на підставі:

а) загального розміру сплати податку за попередній період (на­приклад, при розрахунку щомісячного розміру сплати за ос­нову береться загальний розмір податку за попередній квар­тал);

б) визначається безпосередньо платником податку, виходячи з плану податкових платежів у податковому періоді, при цьо­му розміри сплати, як правило, встановлюються в рівних ча­стках;

в) визначається податковим органом, податковим інспекто­ром, про що він сповіщає письмово платника податку. При цьому способі обов'язково встановлюється кінцевий

термін повної сплати податку, якого повинен дотримуватись платник.

• Кінцевий за результатом. Цей спосіб передбачає сплату податку з одночасним заповненням податкової декларації та поданням її в податкові органи. У податковій декларації платник звітує про свої доходи на підставі бухгалтерської та фінансової звітності. При цьому способі можливі два варіанти сплати податку:

а) платник податку заповнює декларацію і подає її в податко­вий орган, який і визначає кінцевий розмір податку до сплати;

б) платник податку самостійно, згідно з податковою деклара­цією, визначає розмір сплати і до здачі податкової декларації сплачує податок і одночасно подає в податкову адміністрацію документ про сплату податку та податкову декларацію. В Ук­раїні цей спосіб застосовується як при оподаткуванні фізичних осіб (при сплаті прибуткового податку з громадян в кінці року для тих, які працюють у кількох місцях), так і для юридичних осіб (при сплаті податку на прибуток, ПДВ).

• При визначенні доходу. Цей спосіб застосовується при непрямо­му обкладанні податками, коли вони входять у ціну виробу і сплачуються кінцевими споживачами при придбанні товарів (наприклад, ПДВ або акцизний збір).

• При використанні майна. Ці податки сплачуються, як правило, щорічно з доходу платника податку (наприклад, з власників транспортних засобів, земельний податок тощо).