III. Задачі

1. Визначте вид диспозиції у статтях розділу ІІ Особливої частини КК.

2. Визначте вид санкції у статтях розділу VІ Особливої частини КК.

3. Помічник капітана іноземного невійськового судна, яке стояло у Миколаївському порту, будучи незадоволеним низькими темпами розвантажувальних робіт, образив і наніс побої бригадирові докерів Березі.

Чи може бути помічник капітана притягнений до відповідальності за КК України?

4. Костов їхав у поїзді «Одеса – Івано-Франківськ». Знаходячись у нетверезому стані, він з моменту посадки у вагон весь час шумів, співав непристойні пісні, чіплявся до сусідів. Коли поїзд відійшов від станції Роздільна (Україна), пасажир Чалий, що сів у вагон, зробив Костову зауваження і попросив його припинити хуліганити. У відповідь на це Костов схопив ніж, що лежав на столику вагона, і наніс ним Чалому удар у живіт. Чалому була подана медична допомога, а на станції Тираспіль (Республіка Молдова) його зняли з поїзда і доставили в лікарню, де через добу він помер від пошкодження кишечника і нирки.

Визначте місце вчинення Костовим злочину і вкажіть, чи підлягає він кримінальній відповідальності за законодавством України.

Чи має значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність Костова його громадянство?

Варіант 1. Костов наніс удар Чалому після відходу поїзда від станції Окниця (Республіка Молдова), а помер Чалий у м. Сокіряни (Україна).

Варіант 2. Завдяки своєчасній медичній допомозі Чалий в обох випадках залишився живим.

5. Громадянин України Титар, подорожуючи на власній машині територією іноземної держави, внаслідок порушення правил обгону зіткнувся із зустрічним мотоциклістом, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. За вчинений злочин Титар був засуджений місцевим судом до позбавлення волі. Відбувши покарання, Титар повернувся в Україну.

Чи підлягає Титар відповідальності за КК України?

Варіант 1. Після вчинення автоаварії Титар втік на територію України.

Варіант 2. Титар був особою без громадянства.

6. Член адміністративно-технічного персоналу одного з акредитованих у м. Києві дипломатичних представництв Джон Саймс і його дружина – громадянка України Лінда Саймс впродовж тривалого часу збирали з метою передачі і передавали іноземній розвідці відомості, що становили державну таємницю.

Чи підлягають Джон і Лінда Саймс відповідальності за КК України відповідно за шпигунство (ст. 114) та державну зраду (ст. 111)?

7. Консульський службовець розташованої у м. Львові консульської установи іноземної держави Запотоцький, який був очевидцем вчиненого Бреусом вбивства, відмовився від давання показань як під час провадження досудового слідства, так і при розгляді справи в суді.

Чи може бути Запотоцький притягнений до відповідальності за ст. 385 КК України?

Варіант. Запотоцький був членом дипломатичного персоналу дипломатичного представництва іноземної держави.

8. Єршов – військовослужбовець дислокованої на території України військової частини Чорноморського флоту Російської Федерації вчинив в одному із барів м. Сімферополя умисне вбивство громадянина України Адамовича.

Чи підлягає Єршов відповідальності за КК України?

Варіант 1. Адамович був громадянином Російської Федерації.

Варіант 2. Адамович був особою без громадянства.

Варіант 3. Адамович був товаришем Єршова по службі.

Варіант 4. Адамович був членом сімї Єршова:

а) громадянином Російської Федерації;

б) іноземцем;

в) особою без громадянства;

г) громадянином України.

Варіант 5. Єршов був членом сімї військовослужбовця дислокованої на території України військової частини Чорноморського флоту Російської Федерації – громадянином Російської Федерації, а Адамович – також членом сімї цього військовослужбовця, але:

а) громадянином Російської Федерації;

б) іноземцем;

в) особою без громадянства;

г) громадянином України.

9. Під час розслідування кримінальної справи про розбій, вчинений громадянином Республіки Молдова Петреску у м. Києві, було встановлено, що у грудні 2001р. він зґвалтував на території Республіки Молдова неповнолітню громадянку України Сухоцьку.

Чи підлягає Петреску відповідальності за КК України за розбій (ч. 1 ст. 187) і за зґвалтування (ч. 3 ст. 152)?

Варіант 1. Сухоцька була повнолітньою.

Варіант 2. Сухоцька була громадянкою Республіки Польща.

Варіант 3. Сухоцька була особою без громадянства.

10. У січні 2002р. Житов був засуджений за ч.2 ст. 186 КК (грабіж, вчинений повторно) до 6 років позбавлення волі. Як на обставину, що зумовила кваліфікацію вчиненого Житовим грабежу як повторного (примітка до ст. 185 КК) та обтяжила його покарання (п. 1 ст. 67 КК), суд послався на наявність у нього неприпиненої судимості відповідно за вироком суду Республіки Білорусь, яким він був засуджений за крадіжку чужого майна, і за вироком суду Російської Федерації, котрим його було засуджено за незаконне придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї.

Зясуйте питання про кримінально-правове значення на території України вироку суду іноземної держави.

Чи правильно вирішив справу суд ?.

11. Під час планового навчання на території Республіки Польща спільного українсько-польського військового миротворчого батальйону, військовослужбовець його української складової частини Дума умисно заподіяв на ґрунті особистих неприязних відносин тяжкі тілесні ушкодження військовослужбовцеві цієї ж частини Камінському.

За законодавством якої держави – України чи Республіки Польща підлягає кримінальній відповідальності Дума?

Варіант 1. Тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні Камінському у звязку з виконанням ним обовязків по військовій службі.

Варіант 2. Камінський був військовослужбовцем польської частини батальйону.

Варіант 3. Рухаючись у службових справах на закріпленій за ним військовій машині по вулиці міста, Дума порушив правила водіння, що спричинило загибель:

а) громадянина Республіки Польща;

б) члена цивільного персоналу української частини батальйону;

в) громадянина України, який перебував у цьому місті в особистих справах;

г) іноземця.

12. Громадянин однієї із сусідніх з Україною держав Вебер на протязі тривалого часу займався виготовленням і збутом фальшивих доларів США. Тікаючи від переслідування правоохоронних органів цієї держави, він нелегально перебрався на територію України, де був затриманий.

Чи може Вебер бути притягнений до відповідальності за КК України за незаконне перетинання державного кордону (ст. 331) та виготовлення з метою збуту і збут підробленої іноземної валюти (ст. 199)?

Як вирішувалося б питання про кримінальну відповідальність Вебера у випадку, коли б він був:

а) громадянином України;

б) особою без громадянства?

Якщо б Вебер, маючи не погашену судимість за вироком суду іноземної держави за фальшивомонетництво виготовляв з метою збуту і збував на території України підроблені гривні, то чи підлягав би він відповідальності за ч. 2 ст. 199 КК за ознакою повторності?

13. За порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, вчинене ним 1 травня 2002р., Гелика засуджено за ст. 203¹ КК.

В апеляції Гелик просив вирок скасувати і справу закрити за відсутністю у його діях складу злочину, мотивуючи це тим, що опублікований у газеті “Голос України” за 2 березня 2002р. Закон України від 17 січня 2002р. “Про особливості державного регулювання діяльності субєктів господарювання, повязаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, яким КК був доповнений ст. 203¹, 1 травня 2002р. чинності ще не набрав і тому як такий, що встановлює злочинність діяння, згідно з ст. 5 КК застосований до нього бути не міг.

У поданому на цю апеляцію запереченні прокурора вказувалося, що Гелик за ст. 203¹ КК засуджений обґрунтовано. На думку прокурора, на час вчинення Геликом інкримінованих йому дій Закон України від 17 січня 2002р., на який покликається засуджений, уже був чинним, оскільки він був опублікований у газеті “Урядовий курєр” 20 лютого 2002р., публікація у якій згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997р. № 503 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” і є його офіційним опублікуванням. Що ж стосується газети “Голос України”, то, вважає прокурор, відповідно до цього Указу Президента вона взагалі не є офіційним джерелом опублікування законів і тому час публікації у ній Закону України від 17 січня 2002р. при вирішенні питання про набрання ним чинності прийматися до уваги не може.

Підтримуючи апеляційну скаргу засудженого, його адвокат стверджував, що при вирішенні питання про час набрання чинності Законом України від 17 січня 2002р. до уваги повинна прийматися саме дата опублікування його у газеті “Голос України”, а не у газеті “Урядовий курєр”, оскільки згідно з ст. 6.10.3. Регламенту Верховної Ради України лише публікація у першій з них є офіційним оприлюдненням цього нормативного акту. Що ж стосується газети “Урядовий курєр”, то, вважає адвокат, відповідно до вказаної статті Регламенту Верховної Ради України вона не є офіційним джерелом опублікування законів, у звязку з чим час публікації у ній Закону України від 17 січня 2002р. при зясуванні питання про набрання ним чинності враховуватися не може. Зважаючи ж на те, що Закон України від 17 січня 2002р. був опублікований у газеті “Голос України” 2 березня 2002р., він на момент вчинення інкримінованих Гелику дій чинності ще не набрав, а тому за ст. 203¹ КК його засуджено безпідставно.

Чи підлягає апеляція Гелика задоволенню?

14. Працівник міліції Носач вчинив 1 вересня 2001р. провокацію хабара, за що був засуджений за ч. 2 ст. 370 КК до 4 років позбавлення волі.

В апеляції Носач просив змінити вирок і призначити йому покарання у межах санкції ст. 171 КК України 1960р., оскільки, вважає він, 1 вересня 2001р. КК України 2001р. чинним ще не був, і тому його ст. 370 як така, що посилює кримінальну відповідальність за вчинене ним діяння, в силу ч. 2 ст. 5 цього Кодексу застосована до нього бути не може.

Чи підлягає апеляція Носача задоволенню?

Варіант 1. Провокацію хабара Носач вчинив 2 вересня 2001р.

Варіант 2. Провокацію хабара Носач вчинив 5 квітня 2001р.

П р и м і т к а. До втрати КК України 1960р. чинності його ст. 171 діяла у такій редакції:

“С т а т т я 171. Провокація хабара

Провокація хабара, тобто свідоме створення посадовою особою обстановки і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, -

карається позбавленням волі на строк до двох років.”

15. За порушення таємниці листування, вчинене ним 18 травня 1998р., Хомич був засуджений за ст. 131 КК України 1960р. у редакції Закону України від 1 жовтня 1996р. “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення в галузі звязку”.

У скарзі Хомич, не заперечуючи самого факту порушення таємниці листування, просив вирок скасувати і справу закрити за відсутністю у його діях складу злочину, мотивуючи це тим, що у травні 1998р. ст. 131 цього Кодексу чинною не була. Згідно з п.2 Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996р. “Про порядок введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення в галузі звязку”, вказував засуджений, ця стаття вводиться у дію одночасно з набранням чинності законом щодо внесення змін до ст. 32 КК стосовно визначення розміру штрафу залежно від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Станом ж на 18 травня 1998р. такий закон не приймався і у дію не вводився.

Чи обґрунтована скарга Хомича?

Ознайомтесь із Законом України від 1 жовтня 1996р. “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення в галузі звязку” і Постановою Верховної Ради України від 1 жовтня 1996р. “Про порядок введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення в галузі звязку” (Голос України. – 1996. – 25 жовтня; Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 46. – Ст. 247 і 248).

16. Вироком суду від 14 травня 2002р. Люльку визнано винним у завідомо неправдивому повідомленні про загрозу безпеці громадян, яке він вчинив у серпні 2001р., і засуджено за ч. 1 ст. 259 КК.

Які види покарань і в яких максимальних межах могли бути призначені Люльці?

Якщо б Люлька був засуджений у серпні 2001р. за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, вчинене за попереднім зговором групою осіб, за ч. 2 ст. 206² КК України 1960р. до 4 років позбавлення волі, то підлягав би чи не підлягав би зміні постановлений щодо нього вирок після набрання чинності КК України 2001р.?

Ознайомтесь із Законом України від 7 березня 2002р. “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян” (Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 30. – Ст. 206; Голос України. – 2002. – 11 квітня; Урядовий курєр. – 2002. – 4 квітня; Офіційний вісник України. – 2002. - № 14. – Ст. 700).

Примітка. На час вчинення інкримінованого Люльці діяння ст. 206² КК України 1960р. діяла у такій редакції:

“Стаття 206². Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення або пошкодження обєктів власності

Завідомо неправдиве письмове чи усне повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення або пошкодження обєктів приватної, колективної чи державної власності шляхом вибуху, підпалу або іншим загальнонебезпечним способом –

карається позбавленням волі на строк до одного року, або виправними роботами на той же строк, або штрафом до тридцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Ті самі дії, якими завдано значної шкоди законним правам та інтересам громадян, їх обєднанням чи державі, а також вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, –

караються позбавленням волі на строк від одного до пяти років.”

17. За заздалегідь не обіцяне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту та збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, Потапова була засуджена за ч. 3 ст. 213 КК України 1960р. до 5 років позбавлення волі і до 100 мінімальних розмірів заробітної плати штрафу. Після набрання чинності КК України 2001р. вона звернулась із заявою в суд про помякшення призначеного їй покарання, посилаючись на те, що його розмір перевищує санкцію ст. 198 цього кодексу.

Як повинен вирішити справу суд?

18. З метою ухилитися від військової служби Михальський із зарядженим автоматом самовільно залишив 31 серпня 2001р. військову частину, але вже на другий день його було затримано. За дезертирство із зброєю Михальського засуджено за ч. 2 ст. 408 КК України 2001р. до 9 років позбавлення волі.

Чи правильно вирішив справу суд?

Примітка. Станом на 31 серпня 2001р. ст. 241 КК України 1960р., яка передбачала відповідальність за дезертирство, діяла у такій редакції:

“Стаття 241. Дезертирство

а) Дезертирство, тобто залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а так само незявлення з тією ж метою на службу при призначенні, переводі, з відрядження, з відпустки або з лікувального закладу, вчинене військовослужбовцем строкової служби, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

б) Ті самі діяння, вчинені у воєнний час, -

караються смертною карою або позбавленням волі на строк від пяти до десяти років.

в) Дезертирство, вчинене особою офіцерського складу, прапорщиком, мічманом або військовослужбовцем надстрокової служби, -

карається позбавленням волі на строк від пяти до семи років.

г) Те саме діяння, вчинене у воєнний час, -

карається смертною карою або позбавленням волі на строк від семи до десяти років.”

19. У травні 2002р. Морозюк був засуджений за ч. 3 ст. 296 КК (хуліганство, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство) до 5 років позбавлення волі. Його визнано винним у тому, що він, знаходячись у нетверезому стані, 23 серпня 2001р. з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Підставою ж для притягнення Морозюка до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 296 КК, як вказав суд, послужило те, що у березні 2001р. він уже був засуджений за хуліганство за ч. 1 ст. 206 КК України 1960р. до штрафу. За ч. 1 ст. 206 КК України 1960р. хуліганством визнавались умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства.

Чи правильно вирішив справу суд?

20. Ознайомтесь з ст. 185 КК та ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення і визначте, при якій вартості (мінімальній і максимальній) таємно викраденого державного або колективного майна відповідальність настає за крадіжку, передбачену ч. 1 ст. 185 КК, і за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 185 КК).

Який вид (види) тлумачення кримінального закону було застосовано для виконання цього завдання?