4.3.5 Живопис

Український живопис цього часу розвивався в основному в трьох жанрах — монументально-настінному, станковому (іконопис) і портретному.

В українському мистецтві другої половини XVII ст. значне місце займає іконопис, який розвивався в ренессансно-барочних формах. Особливою пишнотою і багатством відрізняються іконостаси собору Єльця, Троїцької церкви в Чернігові і Преображенської церкви в Сорочинцях. Дуже гарний іконостас церкви св. П’ятниці у Львові. Велика кількість іконостасів були виконані живописцем Іваном Рутковичем, майстром, чия творча спадщина є однією з вершин українського мистецтва. Для його ікон характерне світське жанрове тлумачення релігійних сюжетів і яскравий, насичений колорит.

У цілому, для живопису цього часу характерна зміна акцентів: образ людини поступово займає центральне місце в монументальному живописі, іконописі, портреті. Іконописні композиції українських майстрів все більше відступали від візантійських канонів; традиційні образи втрачали непроникну велич і відчуженість, ставали більш земними, людяними, залученими в коловерть реального життя.

Різноманітністю композицій, вільним трактуванням традиційних сюжетів, до яких часто вводилися образи реальних осіб, вишуканістю колірного рішення відрізнявся іконопис Лівобережної і Слобідської України. В творах, призначених для храмів Києва, полкових міст, багатих монастирів, феодальна знать поряд з Божественними обличчями бажала бачити зображення царів, гетьманів, козацьких старшин, що затверджувало таким своєрідним способом їх соціальне становище. На іконах, написаних на замовлення козаків, міщан, селян, з’являються й образи простих людей.

28

У канонічні композиції вплітаються тепер світські мотиви, вводяться історичні персонажі, реальний пейзаж. Все частіше в символіко-алегоричних композиціях іконопису зображуються соціально-політичні події, реальні люди — замовники ікон з сім’ями, духовенство, історичні діячі. Так, на іконі Покрови (Переяслав) зображені Петро I з Катериною, гетьман України

І. Скоропадський з козацькою старшиною і т.д.

Графічне мистецтво розвивали друкарні, які існували при Києво-Печерській лаврі, Троїцько-Ільїнському монастирі в Чернігові і Успенському братстві у Львові. На той час сформувалася художня школа граверів. Основоположником українського граверного мистецтва вважається Олександр Тарасевич. Його майстерність ні в чому не поступалася перед мистецтвом кращих західноєвропейських граверів того часу. Друга половина XVIII ст. збагатила українське графічне мистецтво новими творами. Відомими майстрами гравюри були Григорій Левицький (1697—1769 рр.) і Аверкій Козачковський. Левицький не тільки мав художнє обдарування, але і був ерудованою людиною: володів декількома мовами, знав філософію Аристотеля. Він виконав ряд гравюр на міді для київських видань «Апостола» і «Євангелія», а також до книги М. Козачинського «Філософія Аристотелева».

У живописі виділялася творчість народних майстрів. В’їдлива сатира і неперевершений гумор народного мистецтва яскраво відобразилися в композиціях страшного суду. Художники з народу, яким було чуже офіційно-теологічне розуміння добра і зла, поміщали в пекельний вогонь панів, економів, лихварів, суддів-хапуг, попів, злодіїв, п’яниць, розпусників. Зате в картинах на теми раю, який часто набував зовнішності українського поселення, блаженствували звичайні селяни, козаки, міщани. Видатним явищем народного мистецтва тієї епохи стало звернення до образу козака-бандуриста — захисника батьківщини, селянина-повстанця, що втілює невичерпну життєву силу, прагнення і надії народних мас. Тематика і художні принципи народного мистецтва яскраво втілені в розписах дерев’яної церкви св. Юрія в Дрогобичі. В циклі живописних композицій розкривається складний світ трагічних і ліричних образів, зокрема жіночих, в яких упізнаються риси українських жінок, що плачуть за своїми синами і дочками, забраними в турецьку і татарську неволю. Значна увага приділена тут реалістичним пейзажам, зображенню будівель, костюмів, зброї і т.п.

Мистецтво портрета поступово виділяється в окремий жанр, що існував переважно в середовищі міської знаті, козацької старшини, польської шляхти і заможних міщан. Залежно від призначення розрізнялися портрети донаторські, надгробні, епітафіальні, фундаторські, ктіторські, сімейно-меморіальні, такі, що характеризувалися різноманітністю тем, стилістичних особливостей і художніх прийомів. Стримані композиційні і колористичні рішення властиві надгробним і епітафіальним портретам, в яких художники прагнули відобразити індивідуальні риси і характер конкретних осіб.

29

Портретний живопис стає одним з провідних жанрів українського образотворчого мистецтва. У цьому жанрі з найбільшою повнотою втілювалися соціальні ідеали епохи.

У першій половині XVIII ст. домінував парадний, репрезентативний портрет. Зображення персонажа на повний зріст, у багатому одязі доповнювалося декоративними елементами — драпіровками і аксесуарами. Портрети Данила Єфремовича і запорожця Григорія Гамалії дають повне уявлення про характерні особливості цього напрямку.

Портрет як жанр світського мистецтва мав в українській культурі цього часу вельми своєрідну національну особливість — він зберіг зв’язок з іконописом. Традиції монументальних розписів і світського портрета, декоративні і реалістичні тенденції втілювалися в зображеннях фундаторів (засновників) або титарів (покровителів) храмів. До таких творів відносився настінний портрет Богдана Хмельницького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, на якому гетьман зображений на повний зріст, одягнений в жупан і кирею-плащ з хутряним коміром, шапку з орлиним пір’ям, з булавою і шаблею.

Західноукраїнські художники зображували львівських братчиків у представницьких позах, з жезлом, гербами й іншими атрибутами.

Затверджувалася в портретному мистецтві і реалістична течія, представники якої прагнули зобразити людину такою, якою вона є в житті. До подібних творів відносяться портрети київського міщанина І. Гудими, братів-козаків Якова й Івана Шиянів, подружжя Жемелків і багатьох інших. В такому самому стилі створені й чудові жіночі портрети, серед яких особливо чудові портрети козачки Сулимихи, попаді Кульчицької і Віри Дараган.

У XVIII ст. значного поширення набув світський живопис, в творах якого були широко представлені алегорії, історичні батальні і побутові сцени.

Оригінальний жанр світського станкового живопису представляють картини, що служили для прикрашання будинків козацької старшини, багатих городян і селян. Патріотичні історичні сцени, ратні подвиги і суспільне життя займали значне місце в тематиці цих картин, що створювалися переважно народними майстрами.

Перелік таких картин дає І. П. Котляревській в «Енеїді»:

Як Александр цареві Пору

Давав із військом добру хльору;

Чернець Мамая як побив;

Як Муромець Ілля гуляє,

Як б’є половців, проганяє,-

Як Переяслав боронив;

Бова з Полканом як водився,

Один другого як вихрив;

Як Соловей-харциз женився,

Як в Польщі Желізняк ходив.

30

Патрет був француза Картуша,

Против його стояв Гаркуша,

а Ванька — каїн впереді.

Великою популярністю користувалися картини із зображеннями улюблених народних героїв — «Козак з рушницею», нерідко сповнені лукавого гумору — «Козак Мамай» і т.д. Серед народних творів на історичну тематику привертає увагу картина «Богдан з полками» (60-ті роки XVIII ст.), присвячена визвольній війні 1648—1654 років.

Монументально-настінний живопис чітко розділявся на релігійний і світський. Основна сфера застосування релігійного живопису — храмові розписи, монументальні картини для вівтарів і іконостасів. У цих творах втілені традиційні епізоди і персонажі з історії Старого і Нового заповітів, житія святих. Композиційна побудова розписів і манера виконання достатньо різноманітними. Багатьом з них властиві поєднання в одній картині реальних і умовно-ідеалістичних образів і елементів.

Провідну роль у створенні розписів в кам’яних спорудах відігравала київська школа монументального живопису, представники якої розписували багато храмів Києва, Чернігова, Полтави, Ніжина, Переяслава, Глухова та інших міст. До відомих творів цієї школи відноситься настінний живопис Успенського собору і Троїцької надвратної церкви Києво-Печерської лаври, виконаний лаврськими майстрами на чолі з Іваном і Феоктистом.

Високохудожніми творами монументально-декоративного живопису другої половини XVIII ст. є розписи Преображенського собору в Ізюмі, собору Різдва в Козельці, Андріївської церкви в Києві і т. д. Пишне декоративне оформлення і живопис Андріївської церкви виконували спільно українські і російські майстри на чолі з художниками Г.К. Левицьким і О.П. Антроповим.

На західноукраїнських землях був поширений так званий ілюзорно-просторовий метод розписів монументальних споруд, в яких фантастичні зображення продовжували реальні архітектурні деталі, розширюючи простір приміщення. Відомим представником такого живопису був львівський художник С.Строїнський, якому належить розпис Бернардинського костьолу у Львові, Домініканського костьолу в Тернополі і т.д.

У кінці XVIII ст. провідним стилем в образотворчому мистецтві став класицизм, в розповсюдженні якого основну роль відіграла Петербурзька академія мистецтв. Серед перших її вихованців були й українці — А.П.Лосенко, К.І.Головачевський і І.С.Саблуков.

Отже, українська культура в XVIII ст. тісно перепліталася з духовним життям суспільства, насищувалася новим змістом і зазнавала значних якісних змін. Незважаючи на важкий соціально-політичний стан України, практично повну втрату нею надії на політичну й культурну свободу, національну самосвідомість українського народу не було знищено. Всупереч всім цим умовам, українська культура вже з кінця XVIII — на початку XIX ст. починає поступово прокидатися, а XIX ст. стає часом справжнього відродження

31

української культури, яка продемонструвала справді велику силу, оптимізм, глибину і життєвість творчого потенціалу українського народу.

Питання для самоконтролю:

1 Охарактеризуйте умови, в яких відбувався розвиток культури в Україні протягом другої половини XVII — XVIIі століття.

2 Дайте характеристику рівня освіти в українських землях протягом другої половини XVII — XVIIі століття.

3 Яке місце в розвитку освіти, науки і культури в Україні другої половини XVII ст. займав Київський колегіум?

4 Яке місце в розвитку освіти, науки і культури Слобідської України займав Харківський колегіум?

5 Що вам відомо про професійну освіту в Україні протягом другої половини XVII — XVIIі століття?

6 Якими були основні теми історичних творів протягом другої половини XVII — XVIIі століття?

7 Охарактеризуйте роль друкованої книги в культурі України протягом другої половини XVII — XVIIі століття.

8 Якими були основні теми творів народної творчості в культурі України протягом другої половини XVII — XVIIі століття?

9 Що вам відомо про формування нової української літератури у XVIII столітті?

10 Що вам відомо про творчість Г.С. Сковороди?

11 Охарактеризуйте тенденції, які склалися в театральному мистецтві впродовж другої половини XVII — XVIIі століття.

12 Охарактеризуйте тенденції, які склалися в музичній культурі впродовж другої половини XVII — XVIIі століття.

13 Якими були характерні риси розвитку архітектури України протягом другої половини XVII — XVIIі століття і чим вони були обумовлені?

14 Як розвивався український живопис впродовж другої половини XVII — XVIIі століття?