1.8 Монументальний живопис

Монументальний живопис — найважливіша складова частина оздоблення інтер’єру давньоруських палаців і храмів, що прикрашалися чудовими настінними мозаїками, фресками, мозаїчними підлогами і різноманітними витворами прикладного мистецтва.

Живопис на стінах храмів розміщувався за іконографічними канонами, розробленими середньовічними теологами. Однією з головних вимог, що пред’являлися майстрам, було розташування композицій живопису відповідно

до значення і ваги того або іншого персонажу в церковній ієрархії.

Про монументальний живопис X ст. можна судити на підставі археологічних знахідок, виявлених під час розкопок Десятинної церкви в Києві. Тут знайдені різнокольорові кубики від настінних мозаїк, уламки штукатурки з залишками фресок, частини мозаїчної підлоги. Особливий інтерес викликає фресковий фрагмент, що зображує верхню частину обличчя невідомого святого. Живопис його відрізняється довершеним передаванням форм і великою архаїкою навіть в порівнянні з візантійськими витворами монументального мистецтва X століття. Техніка фрески нагадує живопис восковими фарбами (енкаустику).

Порівняно добре зберігся ансамбль чудових розписів XI ст. в Софійському соборі в Києві. Стіни, стовпи і зведення величезної будівлі покриті мозаїками і фресками. Найбільш освітлені, парадні частини собору прикрашені мозаїками, інші — фресковим живописом. Значна частина цих розписів уціліла і зараз звільнена від пізніших нашарувань масляних фарб і кіптяви.

26

У головному куполі знаходиться погрудне мозаїчне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя) в оточенні чотирьох архангелів. Нижче, в простінках між вікнами барабана куполу були зображені дванадцять апостолів, а ще нижче, у вітрилах, — чотири євангелісти. На північній і південній підпружних арках збереглися п’ятнадцять мозаїчних медальйонів, що входять до композиції «Сорок мучеників», а дещо нижче — мозаїка «Благовіщення». Всю верхню частину головної апсиди собору займає чудово виконане мозаїчне зображення Богоматері — Оранти на повний зріст з молитовно піднятими вгору руками, яку в народі називали «Непорушною стіною». В уяві киянина епохи середньовіччя Оранта була захисницею міста і Русі. Під зображенням Оранти збереглася багатофігурна символічна композиція «Євхаристія» — причащання апостолів.

Найбільш досконалі в художньому відношенні мозаїки знаходяться в нижній частині вівтарної апсиди. Композиція «Батьки церкви» зображає діячів раннього християнства. З великою майстерністю на південній стіні виконані фігури Лаврентія, Василя Великого, Іоанна Златоуста та ін.

Кожна з цих мозаїк — шедевр великого майстра-колориста, портрети, в яких відчуваються відгомони традицій портретного мистецтва еллінізму. Особливу увагу привертає реалістичний портрет Іоанна Златоуста, що вражає глядача своєю індивідуальністю і духовною силою. На ньому пурпурного кольору одяг з білим омофором, прикрашений великими чорними хрестами. В лівій руці, закритій верхнім одягом, він тримає книгу з червоним обрізом. Обкладинка книги прикрашена коштовними каменями синього, зеленого і червоного кольорів.

Сухувате виснажене обличчя, чорні очі, високий лоб, невелика роздвоєна борідка і запалі щоки добре передають індивідуальні риси персонажа, його аскетизм і фанатизм. Щоб ще більше підкреслити ці риси вдачі, майстер вдається в мозаїчному наборі до ламаного ритму, використовуючи гострі кути, лінії, трикутники та ін.

Не менш важливе місце в прикрасі інтер’єру Софійського собору займає фресковий живопис. В центральній частині храму збереглися багатофігурні фрескові композиції на євангельські і біблейські теми, на стовпах — численні зображення мучеників, святителів і т.д.

У середньому нефі уціліли залишки великої урочистої композиції світського змісту. Фреска зображала засновника собору Ярослава Мудрого з сім’єю. Середня частина цієї фрески втрачена в кінці XVII століття. На північній стіні збереглися тільки дві фігури, а на південній — чотири. Про первинний зміст композиції якоюсь мірою можна судити на підставі малюнка 1651 р. голландського художника А. ван Вестерфельда. До композиції входило не менше 13-ти фігур. В центрі — Христос, праворуч від нього — Ярослав з моделлю храму Софії в руках і його сини, найімовірніше, Володимир, Ізяслав, Святослав і Всеволод. Зліва — княгиня Ірина і дочки. По обидва боки від

27

центральної фігури фрески знаходилися зображення князя Володимира Святославича і княгині Ольги — осіб, з іменами яких пов’язано прийняття християнства на Русі. Мета фрески полягала не тільки в тому, щоб прославити будівельника собору, але й підкреслити право Русі на церковну самостійність.

Башти Софійського собору з гвинтовими сходами не мали богослужбового призначення і тому прикрашені розписами світського змісту. Окрім високих художніх якостей цінність цього живопису полягає ще і в тому, що він дає уявлення про внутрішнє оздоблення палацових споруд, що не збереглися до нашого часу. За сюжетами живопис в баштах можна розділити на дві групи: сцени полювання і гра на іподромі. Найцікавіші зображення в південно-західній башті: полювання на вепра, на диких коней-тарпанів за допомогою дресированих гепардів. Далі зображений константинопольський іподром під час змагань на колісницях. Імператор і глядачі зображені в ложах свого палацу, опис і малюнки якого відомі з візантійських джерел.

Поряд знаходиться відома фреска «Скоморохи» з танцюристами, музикантами, акробатами, що, можливо, зображує одну із сторін побуту київського князя. В північно-західній башті збереглися фрески: полювання на ведмедя, людина з верблюдом, стрілець з лука, музикант, що грає на смичковому інструменті, полювання на оленя, в медальйонах — грифони, соколи, кречети. Велика композиція на другому поверсі башти зображує урочистий прийом візантійським імператором Костянтином VII Багрянородним княгині Ольги в Царьграді — сюжет, судячи з літературних творів, що набув значного поширення на Русі.

Значне місце в розписах собору займають орнаменти. Орнаментальними узорами, як великим барвистим килимом, покриті майже всі стіни і зводи собору. Переважають рослинні орнаменти, що мають близькі аналоги в пам’ятках давньоруської книжкової мініатюри.

За своїми художніми якостями і досконалостями мозаїки і фрески Софійського собору в Києві відносяться до кращих витворів світового монументального мистецтва середніх віків.

Нові стилістичні й іконографічні особливості, що з’явилися на Русі в XII ст., чітко простежуються в розписах Кирилівської церкви в Києві. Все більшого значення в цей час набуває графічна манера письма, що особливо помітно в передаванні драпіровок одягу. В головному вівтарі Кирилівської церкви знаходилося зображення Оранти, нижче — сцена причащання і святителі в медальйонах; у куполі — Христос; між вікнами в барабані — дванадцять апостолів, нижче — євангелісти. Краще за все збереглися фрески південної апсиди, присвячені Кирилу Олександрійському.

Важливою особливістю тематики розписів церкви є поява нового іконографічного сюжету «Страшний суд».

28