2.2.3 Розповсюдження перших друкованих книг

Із згадок в документах XV—XVI ст. видно, що вже в цей час збірки книг мали і представники духовенства і світські люди. Так, у 1528 р. в раді

м. Львова йшла тяжба про книги, привезені з Молдавії Могильницьким для городянина Макарія. Додому до останнього приходив Васько Волинець спеціально, щоб читати ці книги.

39

Якщо серед рукописних книг переважали літургійні твори і патристика (релігійні і філософські праці батьків церкви), то в друкованому вигляді набула поширення також і світська література.

Друковані книги незабаром після їх появи почали з’являтися в східноєвропейських країнах, зокрема на Україні. Велика кількість городян мала книги, що видавалися в Польщі (переважно в Кракові) і містах Західної Європи (Базелі, Франкфурті, Нюрнберзі, Страсбурзі, Парижі, Венеції). Вони отримувалися головним чином за посередництва книгопродавців Кракова, Познані, Гданська, пов’язаних з окремими видавцями і з торговими фірмами Франкфурту, Лейпцигу та інших міст.

Так, у 1477 р. у Львові торгував познанський книготорговець Петро з Любеку, а в самому кінці XV ст. М. Шмід — представник знаменитої нюрнберзької фірми Кобергерів. На львівський січневий ярмарок приїздили книготорговці і друкарі з Кракова, Познані, Гданська. Книжкова торгівля велася також на ярмарках інших міст.

Найбільший попит мала антична література, філологічні праці західноєвропейських гуманістів, книги з медицини і юриспруденції. Наплив зарубіжних католицьких, а згодом і протестантських друкованих книг ставив перед православними культурними колами завдання протиставлення цій літературі творів, які слугували б інтересам самобутнього розвитку української культури. Тому особливе значення для розвитку культури мало видання перших книг кириличним шрифтом на церковно-слов’янській (старослов’янській) мові.

Зародження слов’янського кириличного книгодрукування пов’язане з потребами культурного життя і ідеологічної боротьби на українських і білоруських землях, що знаходилися під владою Великого князівства Литовського і Польщі. Проте перша друкарня, покликана обслуговувати православне населення України, виникла в столиці і найбільшому економічному центрі Польського королівства Кракові.

Обрання Кракова для першої кириличної друкарні пояснюється не тільки наявністю в цьому великому місті матеріальної і технічної бази, але і тим, що національно-релігійне пригноблення тут часом виявлялося менш гостро. Для частини католицького духовенства і феодалів власне польських земель питання боротьби з православ’ям було менш актуальне, ніж для католицької верхівки, що прагнула затвердитися на українських землях. Те, що в Кракові разом з поляками проживали німці, італійці, угорці, чехи, білоруси, українці і пред­

став­ники інших народностей, сприяло перетворенню міста на важливий центр міжнародних культурних зв’язків. Одним з проявів цих зв’язків був вихід в Кракові в кінці XV ст. перших чотирьох книг, надрукованих кирилицею на церковнослов’ян­ській мові. У двох з них («Часослові» і «Октоїху») є вихідні відомості: вони надруковані в 1491 р. в Кракові городянином з Франконії німцем Швайпольтом Фіолем. Тим же шрифтом надруковані «Тріодь пісна» і «Тріодь кольорова». Для друкування книг як оригінали

40

використовувалися рукописи східно­слов’янського походження. Післямовам до книг властиві чітко виражені українські мовні риси.

Поява книг, надрукованих кирилицею, створювала передумови для подальшого розповсюдження писемності, для пожвавлення літературного процесу. І.Я. Франко вважав цю подію «переломним фактом» в історії української писемності.

Засновником книгодрукування у Великому князівстві Литовському став Франциск Скорина — виходець з Полоцька. Світогляд його формувався під впливом досвіду і знань, одержаних на батьківщині, а також в результаті знайомства з культурою західноєвропейського Ренесансу. Скорина став попередником білорусько-литовської реформації. Він свідомо ставив перед собою завдання: сприяти освіті «людей посполитих».

Впродовж 1517—1519 рр. В Празі Скорина випустив в світ «Псалтир» і ще 22 старозавітних книги (у 19 випусках) «Біблії руської». Свою видавничу діяльність він продовжив у Вільно. Тут близько 1522 р. були надруковані малоформатна «Псалтир», «Часослов», 17 акафістів і канонів, «Шестидневець» із службами за днями тижня, святці з пасхалією, а в 1525 р. — «Апостол». Передмови і післямови Скорини до книг і їх розділів написані часто з просвітницьких позицій. Так, в загальній передмові до «Біблії» він говорить про необхідність використовувати наявні в окремих богослужбових книгах елементи реальних знань для вивчення «визволених наук», тобто граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії, музики.

Широко поширені були видання Скорини на Україні, а з рукописних копій скоринських видань, що збереглися, більшість створена на українських землях.