2.Поняття та особливості захисту трудових прав працівників.

Захист порушеного суб’єктивного права – одна з найважливіших категорій теорії права. У науковій літературі дуже часто поняття захисту порушених прав ототожнюють з терміном охорона прав. В.А. Тарасова терміни “охорона” і “захист” визнає рівнозначними. Однак, видається, що захист і охорона не є рівнозначними поняттями. Охорона кожного права здійснюється постійно і переслідує мету забезпечення його здійснення і при цьому не допускати його порушень. Захист же передбачає засоби, за допомогою яких можна відновити порушене право. Важко погодитися з С.С. Алексєєвим, який під поняттям “захист” розуміє державно-примусову діяльність, спрямовану на здійснення “відновлювальних” завдань – на відновлення порушеного права, забезпечення юридичного обов’язку.

Захист включає в себе не лише діяльність державних органів, а і діяльність громадських та інших органів по відновленню порушеного права. Тому поняття захист порушеного права необхідно розуміти дещо ширше.

І. В. Лагутіна розглядає поняття захисту трудових прав у широкому і вузькому значеннях:

– у вузькому значенні це забезпечення додержання трудових прав, попередження і профілактика їх порушень, реальне поновлення незаконно порушених прав і встановлення трудовим законодавством та діями відповідних органів реальної ефективної відповідальності роботодавців за порушення трудових прав працівників;

– у широкому значенні – це реалізація захисної функції трудового права, яка у свою чергу відображає захисну функцію держави.

Як бачимо, тут до поняття захисту трудових прав віднесено попередження і профілактика їхніх порушень, що є складовою частиною не захисту, а охорони прав. Крім того, до поняття захисту віднесено ще і встановлення відповідальності за їх порушення, що також сумнівно, оскільки відповідальність є самостійною правовою категорією і спрямована на встановлення негативних наслідків для порушника, а не на відновлення порушених прав.

У трудовому праві під захистом прав та законних інтересів працівників

розуміють сукупність матеріально-правових заходів, організаційних і процесуальних способів припинення і попередження порушень трудового законодавства, відновлення порушених трудових прав громадян і відшкодування понесеної внаслідок цього шкоди.(6)

Проте існують і інші визначення. Так, Б.С. Стичинський пише, що захист трудових прав та інтересів працівників – це різні дії державних і профспілкових органів з профілактики трудових правопорушень, а при їх появі – надання допомоги цими органами працівникам в ліквідації таких правопорушень (індивідуальних або колективних), відновленні порушених трудових прав і притяганні до відповідальності порушників.(7)

В свою чергу Л.І. Лазор звертає увагу на існування різних підходів до означеної проблеми. Так, під захистом трудових прав та інтересів працівників розуміють як безпосередній захист від дій (бездіяльності), які порушують права та свободи, так і «механізм реалізації прав особи» (що включає юридичне закріплення усіх видів гарантій прав, свобод та інтересів; широку систему їх охорони й захисту державою та іншими суб’єктами; розвиток суспільнополітичної активності громадян своїх прав, свобод та обов’язків і вміння правильно ними користуватися; удосконалення правоза хисної діяльності тощо). Право на захист має конституційну природу та існує в рамках відносин держави і особи. Це положення підтверджується чинним законодавством, зокрема, Конституцією України . Загальна як законодавча,

6- В. Бурак ДО ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія юрид. 2009. Вип. 48. С. 177–182 Ser. Law. 2009. Is. 48. P. 177–182 © Бурак В., 2009

7- Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2000. – 1072 с.

так і теоретична невизначеність важливих та основоположних категорій, у тому числі й питань, пов’язаних із формами та заходами захисту, тягне за собою низку проблемних питань в окремих галузях права, зокрема, й у трудовому- вважає Л.І. Лазор.(8)

Г.П. Тимченко визначає право на захист як можливість володаря права самому вчиняти юридично значущі активні дії. Відмінність права на захист від інших прав такого типу полягає у тому, що це право має самостійне значення у механізмі правового регулювання й у вищому ступені фіксує свободу правомір ної поведінки суб’єктів права.(9)

Аналіз діючого цивільного і трудового законодавства свідчить, що в матеріально-правовому аспекті право на захист включає в себе наступні елементи:

– можливість особи, право якої порушене, використати не заборонені законом засоби примусу на порушника, у тому числі і за допомогою самозахисту;

– можливість особи, права якої порушені, звернутися до компетентного органу (державного чи іншого) з вимогою про захист порушеного права.

Право на захист трудових прав у процесуальному аспекті передбачає можливість особи звернутися за захистом порушених прав до уповноваженого органу, або можливість самостійно вчиняти дії по захисту порушеного права (самозахист). Це право передбачає обов’язок відповідного органу застосувати передбачені законом способи поновлення порушеного права. Право на звернення до відповідних органів передбачає наявність у працівника процесуальної правосуб’єктності. При розгляді питання про правосуб’єктність у правовідносинах по захисту трудових прав і законних інтересів працівників, необхідно зважати на те, що у правовідносинах при

8-Лазор Л. И. Влияние современныхусловий на рассмотрение отдельных проблем кодификации нового Трудового кодексу // Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи : матеріали наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р.) / за заг. ред. проф. В. С. Венедикто-

ва. – Х., 2004. - С. 24.

9- Тимченко Г. П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук :спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватнеправо» / Т. Г. Тимченко. – Х., 2002. – 20 с.

зверненні до суду права і обов’язки працівника регулюються Цивільним процесуальним кодексом і законодавством про працю. Що ж стосується правовідносин по зверненню до комісії по трудових спорах, то права і обов’язки врегульовані тільки законодавством про працю. У цьому випадку процесуальна правоздатність і дієздатність залежить від трудоправової правоздатності і дієздатності суб’єкта у матеріальних трудових правовідносинах. У всіх інших видах правового захисту питання правосуб’єктності регулюються спеціальним трудовим законодавством, або спеціальним законодавством, що регулює відповідний вид захисту.(6)

Процес захисту трудових прав має свої стадії, зокрема:

а) профілактика від трудових правопорушень;

б) розгляд трудового правопорушення при вирішенні трудових спорів;

в) відновлення порушених трудових прав;

г) відповідальність за трудові правопорушення.

Треба враховувати, що перший захист трудових прав працівників має місце вже на стадії створення нових актів, щоб в них не ліквідовувати завойовані права. Весь захист трудових прав зі всіма його стадіями і способами входить також в механізм правового регулювання праці. А таким механізмом є система правових засобів, за допомогою яких здійснюється впорядкованість трудових і безпосередньо пов'язаних з ними інших відносин у сфері праці відповідно до цілей і завдань правової соціальної держави.

Структурними елементами механізму правового регулювання є:

а) норми права, що встановлюють правила поведінки;

б) правовідносини як елемент реального життя права

6- В. Бурак ДО ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія юрид. 2009. Вип. 48. С. 177–182 Ser. Law. 2009. Is. 48. P. 177–182 © Бурак В., 2009

в) акти реалізації юридичних прав і обов'язків, тобто фактична поведінка суб'єктів правовідносин. У цьому елементі механізму правового регулювання праці можливі правопорушення працедавцем своїх трудових обов'язків, а отже, прав працівників.(6)

Захист трудових прав працівників це одночасно і захист правопорядку в праці, відновлення порушеної законності. А законність у сфері праці – строге і повне виконання приписів трудового законодавства всіма суб’єктами трудового права.

Правопорядок у сфері праці – це система суспільних відносин в праці, яка встановлюється по точному і повному здійсненню норм трудового законодавства всіма суб'єктами трудового права.

В умовах стабільності трудового правопорядку, в якому беруть участь всі елементи механізму правового регулювання праці, ефективніше реалізуються трудові права і обов'язки суб'єктів трудових і безпосередньо пов'язаних з ними правовідносин, а у випадках трудових правопорушень швидше і повністю захищаються і відновлюються трудові права працівників.(10)

6- В. Бурак ДО ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV. Серія юрид. 2009. Вип. 48. С. 177–182 Ser. Law. 2009. Is. 48. P. 177–182 © Бурак В., 2009

10-Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.Л. Чанишевої. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. – 564 с.