5. Міграційні процеси в Україні та світі. Хвилі міграції. Становище мігрантів в Україні.

У зв'язку з інтеграційними процесами у світі дуже поши­реною стала територіальна мобільність, або механічний рух на­селення. Останній пов'язаний із міграційними процесами.

Міграція у перекладі з латини (migratio, migro) означає пе­реміщення, переселення. Переважно під міграцією розуміють та­кі територіальні переміщення населення, які супроводжуються зміною місця проживання та місця праці (назавжди або на до­сить тривалий термін) як у межах однієї країни, так і поза її межами. У демографічних та демоекономічних дослідженнях поняття «міграція» вживається щодо таких актів переміщень у просторі, які пов'язані, по-перше, із перетином адміністратив­них меж населених пунктів, по-друге, зі зміною індивідом міс­ця проживання назавжди чи на певний термін.

Еміграція — переселення до іншої країни на постійне проживання або на тривалий час. Таких людей називають емі­грантами.

Імміграція — в'їзд іноземців у державу на тривалий період чи на постійне місце проживання.

Сальдо міграції — це різниця між кількістю іммігрантів та емігрантів.

Соціально-економічна сутність міграції населення полягає в забезпеченні кількісної та якісної відповідності між потребою в робочій силі та наявністю її в різних регіонах держави, а та­кож у реалізації прагнень працівників задовольнити особисті по­треби соціального, професійно-кваліфікаційного та духовного ха­рактеру.

З одного боку, міграції відбуваються за особистим бажан­ням — кожний громадянин має право й можливість вибирати для себе місце проживання та праці, тобто задовольнити свої різ­номанітні потреби матеріального, професійно-кваліфікаційного й духовного характеру. Чинники міграції поділяють також на некеровані та керовані суспільством.

З іншого боку, існують також чинники міграції, що ма­ють об'єктивний характер: народногосподарські, територіаль­ні, галузеві та внутрішньовиробничі. Міграція значною мірою впливає на формування, функціонування й розвиток ринку пра­ці. Міграція як чинник розвитку ринку виконує прискорювальну, розподільчу та селективну функції.

Класифікуючи міграції щодо будь-якої країни, виділяють зовнішню (міждержавну) і внутрішню (всередині країни). Крім того, існує сезонна міграція — тимчасове переміщення населен­ня, викликане необхідністю залучення додаткової робочої сили на сезонні роботи (наприклад збір урожаю) і маятникова мігра­ція — регулярне (іноді навіть щоденне) переміщення населен­ня з одного населеного пункту в інший на роботу чи навчання й назад.

Нестабільність і протиріччя в сучасному світі породжують глобальні проблеми.

Глобальні проблеми людства — комплекс проблем і ситуа­цій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу та вима­гають для свого розв'язання колективних зусиль світової громад­ськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби тощо). Глобальні проблеми людства стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного кос­мічного простору. Це сукупність соціоприродних проблем, від розв'язання яких залежить подальший прогрес людства, збере­ження цивілізації. Ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об'єктивний чинник розвитку суспільства. Гло­бальні проблеми є взаємопов'язаними, охоплюють усі сторони життя людей і зачіпають усі країни світу.

Кожна з глобальних проблем викликана специфічними причинами, зумовленими, по-перше, специфікою розвитку про­дуктивних сил, географічним середовищем, рівнем прогресу тех­ніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а по-друге — специфічною су­спільною формою, особливістю розвитку відносин власності. За всієї різноманітності причин глобальних проблем існують спіль­ні для них шляхи розв'язання.

Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння, з одного боку, природи, а з іншого — людської практики, куль­тури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій у процесі розвитку самої людської куль­тури. Природа існує за принципом негативного зворотного зв'язку, тоді як людська культура — за принципом позитивного зво­ротного зв'язку.

До основних глобальних проблем суспільства належать:

• необхідність збільшення тривалості життя та розв'язання проблеми старіння людини;

• уникнення термоядерної війни й забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим спів­товариством поширення ядерних технологій, радіоактивно­го забруднення довкілля;

• регулювання стрімкого зростання населення світу;

• уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища та зниження біорізноманітності на планеті;

• забезпечення людства ресурсами на тривалу перспективу;

• подолання розриву в розвитку між багатими й бідними кра­їнами; подолання бідності, голоду, неграмотності;

• деградація земель;

• озонові дірки;

• проблема СНІДу;

• глобальні епідемії («пташиний», «свинячий» грип тощо).

Сучасні глобальні проблеми мають такі особливості:

1.Обумовлені здебільшого людською діяльністю.

2.Є найбільш важливими та визначальними для світового розвитку.

3.Взаємопов'язані між собою.

4.Досягають загрозливої гостроти та вимагають швидкого розв'язання й об'єднання і зусиль усього людства.

Розв'язання глобальних проблем сучасності вимагає роз­робки й реалізації колективних програм для забезпечення май­бутнього людської цивілізації.

Глобальні проблеми — це не хаотичні явища й процеси: во­ни тісно взаємопов'язані. Для їх розв'язання потрібні нові під­ходи та практичні заходи, які б виходили із цілісності світу, не­обхідності співробітництва в планетарному масштабі. У XXI ст. глобальні проблеми ставлять перед людством завдання, яке має доленосне значення: подолати політичні та військово-політичні суперечності й конфлікти заради успішного розв'язання глобаль­них проблем. Необхідно будь-що зберігати мир на планеті. А це означає, що народи світу мають засвоїти нове політичне мислення, яке знаменує усвідомлення важливості й негайного розв'язання глобальних проблем, зокрема розробку системи ефективних між­народних процедур і механізмів, здатних забезпечити збережен­ня й розвиток людської цивілізації в цілому.

Глобальні проблеми неможливо подолати швидко на рівні окремих країн. Потрібний єдиний міжнародний механізм їх роз­в'язання та регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії в розв'язанні глобальних проб­лем покладаються на ООН, МВФ, СОТ, регіональні та галузеві організації, що мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних еко­номічних зусиль.

Можна навести численні приклади успішних спроб щодо розв'язання, хоча б часткового, низки глобальних проблем. Так, на міжнародному рівні велика увага приділяється екологічним проблемам. Міжнародна комісія з навколишнього середовища та розвитку розробляє програми покращання якості природного се­редовища й загального екологічного стану. Ця комісія та низка інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові про­грами. У 2000 р. витрати на природоохоронні заходи зросли при­близно в шість разів порівняно з рівнем витрат 1970 р.

Важливу роль в охороні навколишнього середовища віді­грає регіональне співробітництво. Зокрема, у документах ЄС не­одноразово підкреслювалася необхідність розвитку регіональної стратегії в цій сфері та раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кри­зовим в екологічному плані. У ЄС навіть система оподаткування будується в такий спосіб, щоб стимулювати збереження природ­ного середовища.

У розв'язанні демографічної проблеми значну роль відігра­ла п'ята Всесвітня конференція ООН із народонаселення, що від­булася в Каїрі в 1994 р., на якій було ухвалено Програму дій що­до визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються кількості на­селення, його приросту та структури, міжнародної міграції, осві­ти, а також визначають шляхи співробітництва в розв'язанні демографічної проблеми. Одночасно було встановлено і суму кош­тів, необхідних для її реалізації, — близько 17 млрд доларів.

Таким чином, джерелами ресурсів і засобами розв'язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають:

1) офіційна допомога країнам, що розвиваються, з боку еко­номічно розвинених країн;

2) іноземні приватні інвестиції;

3) застосування економічних важелів управління якістю довкіл­ля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чи­стої продукції, виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, випла­ти на охорону природи й покращання екологічних результа­тів, пільгове або дискримінуюче кредитування, оподаткуван­ня та ціноутворення, екологічне страхування тощо;

4)об'єднання зусиль усіх країн світу для розв'язання глобаль­них проблем;

5) збільшення витрат держав світового співтовариства на по­долання насамперед екологічної кризи;

6) створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шко­ди планеті, своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації найзагрозливіших для довкілля джерел небезпеки;

7) посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи;

8) стимулювання виробництва таких зразків транспортних за­собів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забез­печували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів.

Складність розв'язання глобальних проблем сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу до їх розв'язання.