4. Стратегічне партнерство. Україна у світовій економіці.

Ознаками важливості партнерства в економічній сфері мо­жуть бути: значна частка країни-партнера в експорті/імпорті товарів і послуг, обсяг інвестицій, наявність великих спільних проектів у пріоритетних для України галузях. Важлива також структура торгівлі. Навряд чи можна вважати стратегічним парт­нером країну, в імпорті з якої (навіть за значних обсягів) перева­жає пересічний товар, який може виготовлятися й в Україні. Та коли країна навіть у невеликих обсягах постачає нас новітніми технологіями, сучасним устаткуванням — її можна буде віднести до наших стратегічних партнерів. Важливим є можливість країни-партнера впливати на прийняття міжнародними організаціями (МВФ, Світовий банк, ЄБРР, ЄС) вигідних для України рішень.

За обсягами експорту товарів можна умовно виділити три групи країн. До першої групи входить лише Росія — головний торговельний партнер, який споживає п'яту частину (20,69 %) українських товарів. Друга група складається з восьми країн — важливих торговельних партнерів, які імпортують не менше ніж 2 % наших товарів, — Китай (6,43 %), Туреччина (5,81 %), Німеччина (4,84 %), СІЛА (3,76 %), Білорусь (2,98 %), Польща (2,6 %), Болгарія (2,54 %), Угорщина (2,4 %). Третя група — інші десять країн, частка яких в українському товар­ному експорті незначна (наприклад, до Азербайджану надхо­дить 0,25 % українських товарів, до Аргентини — 0,12 %). У торгівлі з більшістю цих країн переважає негативна динамі­ка. Причому найвідчутніше українські експортери втрачають позиції на ринках Росії та Білорусі. Аж ніяк не блискучі спра­ви й у торгівлі з країнами ГУУАМ (1999 р. поставки в ці країни становили лише 2,34 % українського експорту). У свою чер­гу, за структурою важливого для України експорту провідні позиції належать Росії (74 % українських турбореактивних і турбогвинтових двигунів, газових турбін, 50 % обладнання для автомобілів, 32 % трансформаторів тощо). Важливі позиції в СІЛА (ЗО % експорту за статтею «авіаційна й космічна техні­ка») і Білорусі (15 % обладнання для автомобілів).

Щодо імпорту товарів в Україну, то поставки з Росії пере­вищують обсяг поставок решти країн, проголошених стратегіч­ними партнерами, що виглядає таким чином: Росія (47,21 %), Німеччина (7,96 %), США (3,39 %), Білорусь (2,9 %), Польща (2,18 %). Ці чотири країни — основні імпортери товарів в Укра­їну. Якщо проаналізувати структуру імпорту (стратегічно важ­ливі для України товари), то картина загалом не зміниться — Росія (82 % устаткування для АЕС, 100 % ядерного палива тощо), Німеччина (28 % медапаратури, 15 % машин автоматичної об­робки інформації), США (16 % медапаратури, 12 % машин ав­томатичної обробки інформації).

З експортерів послуг з України можна виділити лише три країни — Росія (60 %), США (2,84 %) і Німеччина (2,76 %). (Утім, тут варто враховувати плани Росії щодо переорієнтуван­ня в обхід України своїх експортних перевезень.)

В імпорті послуг фігурують ті самі країни: США (23,36 %), Росія (18,04 %), Німеччина (5,22 %). Відзначимо такий момент: якщо за останні п'ять років частка Росії удвічі зменшилася, то за цей самий час частка США збільшилася вчетверо.

Серед основних країн-інвесторів провідні позиції займають США (18,15 % загального обсягу інвестицій), Росія (8,86 %) і Німеччина (7,07 %). У підсумку їхні вкладення в українську економіку становлять близько 1,1 млрд доларів, що втричі біль­ше від усіх інших країн, проголошених стратегічними партне­рами. За структурою інвестицій до згаданих держав варто до­дати Канаду й Словаччину, частка яких значна в інвестиціях в атомну промисловість, науку, медицину, чорну металургію.

Щодо можливості підтримки інтересів України в міжна­родних організаціях (МВФ, Світовий банк, ЄБРР, ЄС), то, вихо­дячи з квот країн у керівних органах цих структур, можна вио­кремити США й Німеччину, а також Велику Британію, Італію, Францію.

У номінації «великі спільні проекти» вирізняються поки що тільки дві держави — США й Росія (космічна сфера, комер­ційні запуски ракет, ВПК). У свою чергу, є умови для реалізації великих проектів за участю й інших країн, наприклад, Росії, Азербайджану, Грузії, Польщі (транспортні коридори), Росії, Ні­меччини, Узбекистану, Китаю (літакобудування, озброєння та військова техніка), Росії, Туреччини, Узбекистану, Туркменістану (будівництво й модернізація газопроводів), Росії, Китаю, Ка­нади (будівництво АЕС).

Таким чином, за сукупністю показників сьогодні до стра­тегічних економічних партнерів України можна віднести лише Росію, США й Німеччину. Потенційні можливості виходу на та­кий рівень відносин мають країни ЄС — Велика Британія, Іта­лія, Голландія, Франція. На більш високий рівень може піднес­тися економічне співробітництво з Китаєм.