3. Толерантність, плюралізм, компроміс як основа спілкування світової спільноти.

Формування єдиного, взаємопов'язаного та взаємозалеж­ного цілісного світу нагально потребує й формування відповід­ної міжнародної політики, яка б належно враховувала всі змі­ни на планеті, які відбуваються під впливом сучасних реалій, і базувалася на прагненні до посилення взаємодії у світовому співтоваристві для спільного розв'язання глобальних проблем і забезпечення можливості не тільки виживання цивілізації, а й її дальшого поступу.

Провідні тенденції сучасної міжнародної політики:

1. Інтернаціоналізація економічного, соціального, політично­го й усього суспільного життя. Інтернаціоналізація суспіль­ного життя відображає два взаємопов'язаних та єдиних за своєю спрямованістю процеси: з одного боку, це повторен­ня, відтворення в різних країнах загальних рис в економі­ці, політиці, культурі тощо, а з іншого — формування цілісної світової спільноти, взаємопов'язаності, яка розви­вається, єдиного у своїй багатоманітності світового цілого. Ця тенденція виразно розкриває себе у взаємодіях усіх учасників міжнародного життя, бурхливому розвитку ін­теграційних процесів у розвинених країнах, у залученні до цих процесів нових країн.

2. Утворення й зміцнення суверенних держав, розвиток націо­нальних

спільнот і національних рухів, які прагнуть реа­лізації власних інтересів поза національно-державними кордонами. Ця тенденція відображає поступальний розвиток продуктивних сил у національно-державних кордонах, зростання національної самосвідомості, культури, відтво­рення специфічних рис життєдіяльності суспільства у своє­рідних умовах його існування.

3. Гуманізація міжнародної політики. Цьому сприяє універсалізація цінностей, на які орієнтуються учасники міжнародного спілкування.

4. Посилення інституалізації міжнародних відносин. Ідеться про те, що з поглибленням міждержавних відносин у розвитку світового (й особливо європейського) процесу бурхливого розвитку набувають усе нові й нові інституційні форми широкого міжнародного співробітництва (наприклад Європарламент, Рада Європи, Європейський Економічний Союз, нова спільна грошова одиниця «євро» тощо).

Важливим принципом міжнародної політики в сучасних умовах є свобода вибору. Цей принцип був складовою частиною принципу мирного співіснування й підтримується всіма, але по­стійно порушується. При цьому можна говорити принаймні про два його виміри: соціально-політичний (право народів на вибір суспільного ладу) та міжнародний (право держав обирати влас­ний курс на світовій арені, шляхи й методи забезпечення націо­нальних інтересів, своїх партнерів і союзників). Тобто свобода вибору — це не тільки багатоваріантність соціально-політичного розвитку певної країни, а й визнання за нею свободи маневру в зовнішньополітичній сфері з урахуванням її національно-дер­жавних інтересів.

Визнання права вибору як важливого принципу спілкуван­ня міжнародної спільноти вимагає від учасників цього спілку­вання толерантного ставлення до вибору кожного з них. Нетер­пимість до вибору шляху розвитку тієї чи іншої держави може призвести до внутрішньої та зовнішньополітичної нестабільнос­ті (багатовекторна політика України не задовольняє всіх як усе­редині країни, так і зовні, що викликає низку внутрішньополі­тичних та зовнішньополітичних негараздів).

Багатоманітність нашого світу викликає необхідність до­тримання принципу плюралізму. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у су­спільстві. Урахування цих інтересів дає можливість мирного спів­існування світової спільноти, особливо сьогодні, коли світ став багатополярним. Оскільки інтереси можуть бути протилежними, то цей процес неможливий без досягнення компромісу між різ­ними сторонами світової спільноти. Прикладом такого компро­місу з урахуванням різних інтересів може бути процес форму­вання європейської конституції.

Важливим елементом стабільності співіснування світової спільноти є дотримання принципів толерантності й плюралізму та бажання й уміння досягати компромісу.