2.Родинна соціалізація. Сім’я.

Соціалізація людини завжди починається в сім'ї.

Сім'я — це мала група суспільства, його частина, у якій людей об'єднують споріднені зв'язки, спільне господарювання, моральна відповідальність одне перед одним.

Функції сім'ї:

1) Відтворююча (біологічна) — пов'язана насамперед із заро­дженням, ембріональним розвитком і народженням дитини. На перший погляд, виконання цієї функції випливає з природних процесів, фізіологічних взаємовідносин чоло­віка й жінки.

2. Соціальна функція може бути реалізована через створення оптимальних умов для соціального розвитку дитини, підви­щення відповідальності батьків за її виховання, сприяння появі морально-духовних джерел соціальної спадщини. Одним із важливих елементів соціальної функції є виховна.

3. Господарчо-побутова (економічна) функція пов'язана із соціальною та передбачає створення належних матеріальних умов для забезпечення власних дітей житлом, одягом, харчуванням, необхідними засобами для гри, навчання, розваг.

Родинна соціалізація виконується різними шляхами. На­приклад, для дітей молодшого віку особливо вагомий внесок у сферу родинного спілкування роблять контакти дітей зі стар­шим поколінням — бабусями та дідусями.

У процесі соціалізації мова розглядається не тільки як за­сіб спілкування, а також і як виразник духовного, що акумулює в собі весь досвід людини й забезпечує їй особистісну орієнтацію. Для дитини на цьому етапі найбільший вплив має сім'я, де вста­новлюються перші міжособистісні зв'язки дитини, започаткову­ється формування свідомості та починається опанування мови. Сім'я є першим кораблем у бурхливому морі життєвих випробу­вань, на якому діти вчаться перемагати труднощі. Сім'я є міс­цем, де панує єдність, де батько й мати є взірцем для дітей, а ді­ти — надією для батьків. У сім'ї від покоління до покоління наслідуються звички, стиль життя, відбувається орієнтація цін­ностей.

Кожний із нас належить до певної статі, і наша статева на­лежність також певним чином впливає на процес соціалізації. Тобто відбувається так звана гендерна соціалізація.

Гендерна соціалізація — це процес засвоєння людиною со­ціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Гендерні ролі — норми та правила поведінки жінок і чоло­віків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних із їхньою статтю. Вони відрізняються в суспільствах із різною культурою та змінюються із часом.

Соціалізація чоловіків і жінок формується в різних соці­ально-психологічних умовах. Гендерна соціалізація містить дві взаємозалежні частини:

1. Освоєння загальноприйнятих моделей чоловічої та жіночої поведінки, відносин, норм, цінностей і стереотипів. Напри­клад: для жінки важливо, щоб її зрозуміли, поділяли її по­чуття, висловлювали своє ставлення до неї; для чоловіка ж важливо бути компетентним, визнаним. Донедавна вважалося, що жінки мають емоційнішу вдачу, а чоловіки більш схильні до логічного мислення.

2. Вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначених суспільством правил і стандартів поведінки для чоловіків і жінок. Наприклад, сімейне ви­ховання хлопчика відрізняється від сімейного виховання дівчинки, їм прищеплюються різні норми поведінки.

Основні агенти соціалізації:

1) соціальні групи: родина, однолітки;

2) контексти: засоби масової інформації, робота, клуби за ін­тересами, церква тощо.

Механізми для здійснення гендерної соціалізації:

1) диференціальне посилення, коли прийнятна гендерно-рольова поведінка заохочується, а неприйнятна — карається со­ціальним несхваленням;

2) диференціальне наслідування, коли людина вибирає стате­во-рольові моделі в близьких їй групах — сім'ї, серед од­нолітків, у школі — і починає наслідувати поширену там поведінку.