Домашнє завдання

1.Напишіть творчу роботу на тему «Відмінність і схожість різних націй».

2.Випереджальне завдання. Доберіть матеріал на тему «Відмінність і схожість різних культур».

3.Випереджальне завдання. Підготуйте повідомлення щодо стану міжконфесійних стосунків у вашій області та зокрема у вашому населеному пункті.

Тема 13. Полікультурність План

1. Поняття полікультурності як добросусідства культур.

2. Самобутність та рівноцінність різних культур.

3. Міжнаціональні відносини та причини виникнення міжнаціональних конфліктів, шляхи їх розв'язання.

4. Міжконфесійні стосунки та їх вплив на життя в полікультурному суспільстві.

1. Поняття полікультурності як добросусідства культур.

Полікультурність — це сукупність різних культур, між якими існують сталі дружні зв'язки, які передбачають рівно­правність, толерантність і рівноцінність кожної з них.

Однією з визначальних рис світового культурного розвитку протягом останніх років XX ст. стало утвердження поняття мультикультуралізму. В основі концепції мультикультуралізму — відхід від ідеалу чітко окресленої, заснованої на єдиній мові, спільній естетичній та ідейній традиції національної культури на користь рівноправного співіснування численних культур, сти­лів життя та творчих практик, притаманних різним етнічним, соціальним, релігійним чи навіть віковим групам із їхніми спе­цифічними ідентичностями. Саме таке поняття мультикультуралізму закладене в численні документи, ухвалені останнім часом поважними міжнародними організаціями. Тобто постає питання про єдність культури у всьому її розмаїтті.

Полікультурність людини формується на основі картини світу, у яку покладене шанобливе ставлення до культури, зви­чаїв, традицій усіх народів, розуміння культурних відмінностей між людьми.

Таке співіснування можливе:

• за наявності сталого економічного розвитку та задоволен­ня всіх потреб населення;

• за наявності демократичної правової держави;

• у разі сформованості розуміння рівноправності всіх людей ;

• у разі справедливого, доброзичливого ставлення не тільки до своєї культури, але й до інших культур.

2. Самобутність та рівноцінність різних культур.

У наш час, коли всі процеси зазнають глобалізації, вини­кає суперечка між національними культурами та загальносвіто­вою культурою, що формується.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що культу­ра кожного народу є дійсно самобутньою, але існують і спільні риси, що дозволяє говорити про формування загальносвітової культури, основою якої і є полікультурність.

Культура кожного народу, кожної нації має особисті, при­таманні тільки їй властивості. Але існують і певні явища, які характерні для всіх культур.

Кожний народ створює свою особливу, неповторну культу­ру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку су­часної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами, способами спілкування та ді­яльності, художньо-чуттєвим відтворенням світу, міфологією та релігією, мораллю й правом тощо. Однією з важливих ознак від­мінності культури є мова.

У національній культурі (а безнаціональних культур не іс­нує) національні особливості виявляються:

1. у побуті — форми розселення, особливості помешкань, до­свід народних майстрів, переважаючі будівельні матеріа­ли (дерево, камінь, цегла тощо). Спробуйте, наприклад, уявити собі карпатське село в степовій зоні чи степове се­ло в Карпатах;

2. у національній самобутності життєвого матеріалу, який ві­дображається у творах духовної культури — історичні та природні умови; особливості розвитку нації; її побутові тра­диції та звичаї; особливості психології; засоби вираження, характерні для нації;

3.у фольклорі з його самобутністю (у тому числі наявні в анекдотах, зокрема про свій чи чужий національний ха­рактер, психологію, традиції та звичаї тощо); у формах культури: в українців — думи, у росіян — билини та час­тівки, у таджиків — рубаї тощо;

4. у хореографії — порівняйте український гопак, білоруську лявоніху, російські танці, дагестанську лезгинку тощо;

5.один і той самий жанр літератури, наприклад роман, в Україні інший, ніж у Німеччині, Франції, Англії чи Китаї; образи віршів М. Лєрмонтова — напрочуд кон­кретні, не схожі з образами Т. Шевченка;

6.гумор український, російський, французький та англій­ський істотно відрізняються;

7. у піснях народів, що співзвучні патріотичним почуттям народу;

8.у ставленні до смерті;

9.в архітектурі як престижі нації та її сучасних проблемах — масове індустріальне будівництво, сучасний «модерн» то­що (згадайте популярний кінофільм «Іронія долі, або 3 лег­кою парою»).

До відмінностей культур можна також віднести такі яви­ща, як:

• належність до різних етносів — етнічні культури;

• різна система цінностей;

• різна релігійна основа;

• різні регіональні культури;

• культури різних часів.

Водночас культура як спосіб людського буття все ж таки не може бути позбавлена загальнолюдських рис, притаманних усім націям, усім народам. Саме тому культури різних наро­дів світу, незалежно від їх розселення, мають багато спільно­го: люди використовують однакові знаряддя праці, розмірко­вують приблизно над одними й тими самими проблемами, переживають навіть однакові чуттєві стани, сподіваються і за­кохуються, формують свої соціальні інституції, виховують ді­тей тощо. Вони майже однаково усвідомлюють велич космосу, межі свого існування, смертність, незахищеність перед загро­зою катастроф, прагнуть спасіння та звільнення від страж­дань, проектування власного майбутнього.

Схожість культур полягає в тому, що:

1) усі культури розв'язують одне завдання та виконують одну функцію;

2) основою кожної культури є мова;

3)культура складається з цінностей, до яких входить певний мінімум загальнолюдських цінностей.

Розмаїття культур розкриває її багатоманітність. Взаємо­дія між ними є способом збереження цілісності цивілізації як унікального витвору історії. Культурні досягнення народів не су­перечать одне одному, а навпаки — поповнюють скарбницю за­гальнолюдської культури все новими й новими надбаннями. Взаємообмін культурними досягненнями народів світу є могутнім джерелом їхнього розвитку, інтеграції світової цілісності.