
- •Вступ. План
- •1. Поняття людини як біосоціальної істоти.
- •2. Індивідуальність як феномен людини.
- •3. Особа. Особистість. Персона. Громадянин.
- •Тема 1. Соціалізація особистості. План
- •1.Поняття «соціалізація».
- •2.Родинна соціалізація. Сім’я.
- •3. Внз. Молодіжна субкультура.
- •Підготовка до уроку-семінару:
- •Література.
- •Домашнє завдання:
- •Тема 3. Стереотипи та упередження План
- •1. Стереотипи та їх роль у житті людини й суспільства.
- •2. Гендерні стереотипи.
- •3.Поняття дискримінації. Ксенофобія. Расизм. Упередження.
- •4.Толерантність.
- •Домашнє завдання
- •Тема 3. Конфлікти План
- •1.Поняття «конфлікт». Типи конфліктів.
- •2. Зародження конфліктів та шляхи їх подолання.
- •3. Місце конфліктів у людському спілкуванні.
- •Домашнє завдання.
- •Тема 5. Соціум (суспільство людей) План
- •1. Суспільні відносини
- •2. Соціальна структура населення.
- •3. Основи соціальної стратифікації сучасного суспільства. Стратифікація сучасного українського суспільства.
- •Домашне завдання
- •Тема 6. Соціальна мобільність План
- •1. Поняття соціальної мобільності.
- •2. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму.
- •3. Поняття комунікації та комунікативності.
- •4. Участь у житті суспільства.
- •Домашнє завдання
- •Тема 7. Права, свободи та відповідальність План
- •1. Права людини в історії людства. Еволюція уявлень про права людини в історії людства.
- •2. Поняття прав і свобод людини. Покоління прав людини.
- •3.Сутність відносин між людиною та державою.
- •4. Права та відповідальність людини й громадянина. Відповідальність держави перед людиною.
- •Домашнє завдання
- •Тема 8. Громадянське суспільство План
- •1. Суть, атрибути та функції громадянського суспільства.
- •2. Поняття громади. Територіальне громадське та міське самоврядування.
- •3. Територіальне громадське та місцеве самоврядування.
- •Домашнє завдання
- •Тема 9. Політичні інститути та процеси План
- •1. Політика як суспільне явище.
- •2. Політична система: сутність, структура, функції.
- •3. Політична система України.
- •5. Опозиція. Лобізм .
- •6. Політична культура. Політична соціалізація.
- •7. Політична еліта та політичне лідерство.
- •Домашнє завдання
- •Тема 10 . Демократія План
- •1. Поняття та історичні форми демократії.
- •Тема11. Засоби масової інформації
- •3. Змі в демократичному суспільстві. Участь змі у формуванні суспільної думки та громадянського суспільства.
- •4. Свобода слова та цензура.
- •5. Соціальна відповідальність преси.
- •Домашнє завдання
- •Тема 12. Нація План
- •1. Поняття нації. Нація як соціальний інститут.
- •2. Нація етнічна та нація політична.
- •3. Світовий досвід націотворення.
- •4. Нація та націоналізм.
- •5. Формування політичної нації в Україні.
- •Домашнє завдання
- •Тема 13. Полікультурність План
- •1. Поняття полікультурності як добросусідства культур.
- •2. Самобутність та рівноцінність різних культур.
- •3. Міжнаціональні відносини та причини виникнення міжнаціональних конфліктів, шляхи їх розв'язання.
- •4. Міжконфесійні стосунки та їх вплив на життя в полікультурному суспільстві.
- •Тема 14. Україна і світ
- •1. Україна у структурі загальноцивілізаційного процесу.
- •2. Геополітичне становище сучасної України. Місце України ж в інтеграційних процесах у Європі та світі.
- •3. Толерантність, плюралізм, компроміс як основа спілкування світової спільноти.
- •4. Стратегічне партнерство. Україна у світовій економіці.
- •5. Міграційні процеси в Україні та світі. Хвилі міграції. Становище мігрантів в Україні.
- •7. Внесок українців у світову науку й культуру.
2. Політична система: сутність, структура, функції.
Однією з форм прояву та складовою частиною політичного життя є політична система.
Політична система — упорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних відносин соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції. Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації й рухи здійснюють вплив на державну владу.
Це поняття об'єднує різноманітні дії та взаємини володарюючих груп і підвладних, керівних і керованих, панівних і підпорядкованих, теоретично узагальнює діяльність і взаємозв'язки організованих форм владовідносин — державних та інших інститутів та установ, а також політичних цінностей і норм, що регулюють політичне життя членів певного суспільства. У межах окремих держав політичне життя найбільшою мірою виявляє себе як система, а політична система найповніше демонструє свою головну функцію — суспільної інтеграції. Тому поняття політичної системи застосовують для аналізу політичного життя в межах окремих держав. Коли йдеться про політичну систему суспільства, то мають на увазі саме окремі держави.
Головним її завданням є управління суспільством, підпорядкування його волі суб'єктів, що наділені владою.
У політичній системі суспільства розрізняють чотири основні групи елементів: політичні інститути, до яких належать держава та недержавні формування (партії, громадські організації, об'єднання громадян і трудові колективи), політичні відносини, політичні норми, політичну свідомість і політичну культуру. Відповідно до цих елементів виділяють організаційно-інституційну, регулятивну, функціональну та комунікативну складові політичної системи.
Інституціональна підсистема складається з політичних інститутів — держави та її структурних елементів, таких як парламент, уряд, політичні партії, громадсько-політичні організації, церква, органи місцевого самоврядування. У своїй сукупності ці взаємопов'язані політичні інститути утворюють політичну організацію суспільства, організаційну основу політичної системи. До політичної системи як її інституту входять не всі наявні в суспільстві громадські організації, а лише ті, що пов'язані з функціонуванням політичної влади. Залежно від ступеня залученості до політичного життя та здійснення влади розрізняють три види організацій:
1)Власне політичні — організації прямо й безпосередньо здійснюють політичну владу в повному обсязі або, у крайньому випадку, прагнуть цього. Здійснення влади або боротьба за неї є головним у їхній діяльності. Такими є держава та політичні партії.
2)Політизовані або не власне політичні організації, для яких участь у здійсненні політичної влади є лише одним з аспектів їх функціонування, це — громадські організації, професійні спілки, народні рухи, об'єднання підприємців тощо. 3) Неполітичні організації, якими є, наприклад, науково-технічні товариства, різноманітні аматорські об'єднання — товариства рибалок, мисливців, спортсменів тощо, зазвичай не беруть участі у здійсненні політичної влади. Формально діяльність таких організацій не передбачає виконання політичної функції, проте за певних умов, ситуативно, вони можуть бути суб'єктами політики, виступаючи як групи тиску.
У своїй сукупності та взаємозв'язках політичні інститути утворюють політичну організацію суспільства, організаційну основу політичної системи. Центральна роль у політичній системі належить державі. Саме вона забезпечує політичну організованість суспільства. Особливе місце в політичній системі посідають політичні партії, які є головними учасниками боротьби за завоювання, утримання й використання державної влади. Кожна партія прагне мати можливість визначати політику держави або хоча б впливати на неї. Інституціональна підсистема є основоположною як до політичної системи суспільства в цілому, так і до її окремих складових.
Регулятивну підсистему утворює сукупність політичних норм, за допомогою яких здійснюється регулювання політичних відносин. Одні політичні норми цілеспрямовано створюються державою — норми права; інші складаються поступово під впливом політичних, економічних, духовних чинників — норми моралі, звичаї, традиції. Головною складовою регулятивної підсистеми суспільства є норми національного права.
Функціональна підсистема політичної системи знаходить своє вираження в політичному процесі й політичному режимі.
Комунікативна підсистема містить політичні відносини, тобто ті зв'язки між людьми та їх спільнотами, які складаються в процесі реалізації влади або з її приводу. Інформаційно-комунікативна підсистема містить ЗМІ, засоби комунікації, науково-інформаційну інфраструктуру — тобто розгалужену мережу установ, які займаються збором, обробкою, поширенням інформації про політичне життя, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, певну політичну свідомість і політичну ідеологію.
Політична свідомість і політична культура становлять духовно-ідеологічну підсистему політичної системи.
У суспільстві політична система має свої функції.
Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної системи на політичне життя суспільства:
- вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства (функція політичного цілепокладання);
- організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави (мобілізаційна);
- функція легітимізації — узгодження реального політичного життя з офіційними політичними правовими нормами;
- координація окремих елементів суспільства;
- політична соціалізація (залучення людини до політичної діяльності);
- артикуляція інтересів (ставлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);
- узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення;
- інтеграція всіх елементів суспільства навколо спільних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;
- політична комунікація складових політичної системи.
Стабільність політичної системи залежить від того, наскільки верхівка політичної влади контролює всі сфери громадського життя.
Повнота діяльності політичної системи та усіх її елементів залежить від політичного режиму.
Залежно від типу політичного режиму виділяють такі види політичних систем:
- демократичні;
- тоталітарні;
- автократичні.
Крім того, за характером цінностей виділяють чотири типи політичних систем:
Англо-американська політична система, коли більшість громадян поділяють спільні базові цінності й норми; громадяни та політичні еліти є толерантними одне до одного. Багатоманітність соціальних інтересів представлена в політичній системі незалежними політичними партіями, групами інтересів, засобами масової інформації, які функціонують на демократичних засадах. Політичні системи цього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегулювання. Англо-американський тип політичної системи сформувався у Великій Британії, США, Канаді, Австралії тощо.
Континентально-європейська політична система характеризується співіснуванням і взаємодією в політичній культурі елементів старих і нових культур, традицій. Це зумовлює політичну нестабільність у суспільстві й може призводити до суттєвих змін політичної системи (Німеччина у 20— 30-х рр. XX ст.). Притаманна Німеччині, Італії, Франції другої половини XX — початку XXI ст.
Доіндустріальний і частково індустріальний тип передбачає поєднання різних політичних культур і відсутність чіткого розподілу владних повноважень; цей тип сформувався у багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки.
Тоталітарна політична система з гомогенною політичною культурою, що визначається відсутністю плюралізму й можливості реалізації власного інтересу. Тотальний ідеологічний вплив. Цей тип існував у фашистських Італії та Німеччині, СРСР. Зберігається донині в Північній Кореї, В'єтнамі.
За характером взаємодії із зовнішнім середовищем розрізняють:
- відкриті системи, що мають динамічну структуру й широкі зв'язки з навколишнім середовищем;
- закриті системи, для яких характерна жорстко фіксована структура.
Прикладом закритої політичної системи була політична система СРСР, що характеризувалася відсутністю будь-яких зв'язків із країнами, які не належали до соціалістичного табору.