2. Політична система: сутність, структура, функції.

Однією з форм прояву та складовою частиною політичного життя є політична система.

Політична система — упорядкована, складна, багатогран­на система державних і недержавних відносин соціальних інсти­тутів, що виконують певні політичні функції. Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосе­редньо або через свої організації й рухи здійснюють вплив на державну владу.

Це поняття об'єднує різноманітні дії та взаємини волода­рюючих груп і підвладних, керівних і керованих, панівних і під­порядкованих, теоретично узагальнює діяльність і взаємозв'язки організованих форм владовідносин — державних та інших інсти­тутів та установ, а також політичних цінностей і норм, що регу­люють політичне життя членів певного суспільства. У межах окремих держав політичне життя найбільшою мірою виявляє се­бе як система, а політична система найповніше демонструє свою головну функцію — суспільної інтеграції. Тому поняття політич­ної системи застосовують для аналізу політичного життя в межах окремих держав. Коли йдеться про політичну систему суспіль­ства, то мають на увазі саме окремі держави.

Головним її завданням є управління суспільством, підпо­рядкування його волі суб'єктів, що наділені владою.

У політичній системі суспільства розрізняють чотири основні групи елементів: політичні інститути, до яких належать держава та недержавні формування (партії, громадські організації, об'єднання громадян і трудові колективи), політичні відносини, політичні нор­ми, політичну свідомість і політичну культуру. Відповідно до цих елементів виділяють організаційно-інституційну, регулятивну, функціональну та комунікативну складові політичної системи.

Інституціональна підсистема складається з політичних ін­ститутів — держави та її структурних елементів, таких як пар­ламент, уряд, політичні партії, громадсько-політичні організації, церква, органи місцевого самоврядування. У своїй сукупності ці взаємопов'язані політичні інститути утворюють політичну орга­нізацію суспільства, організаційну основу політичної системи. До політичної системи як її інституту входять не всі наявні в су­спільстві громадські організації, а лише ті, що пов'язані з функ­ціонуванням політичної влади. Залежно від ступеня залученості до політичного життя та здійснення влади розрізняють три види організацій:

1)Власне політичні — організації прямо й безпосередньо здій­снюють політичну владу в повному обсязі або, у крайньому випадку, прагнуть цього. Здійснення влади або боротьба за неї є головним у їхній діяльності. Такими є держава та по­літичні партії.

2)Політизовані або не власне політичні організації, для яких участь у здійсненні політичної влади є лише одним з аспектів їх функціонування, це — громадські організації, профе­сійні спілки, народні рухи, об'єднання підприємців тощо. 3) Неполітичні організації, якими є, наприклад, науково-технічні товариства, різноманітні аматорські об'єднання — товариства рибалок, мисливців, спортсменів тощо, зазвичай не беруть участі у здійсненні політичної влади. Формально діяльність таких організацій не передбачає виконання по­літичної функції, проте за певних умов, ситуативно, вони можуть бути суб'єктами політики, виступаючи як групи тиску.

У своїй сукупності та взаємозв'язках політичні інститути утворюють політичну організацію суспільства, організаційну основу політичної системи. Центральна роль у політичній систе­мі належить державі. Саме вона забезпечує політичну організо­ваність суспільства. Особливе місце в політичній системі посіда­ють політичні партії, які є головними учасниками боротьби за завоювання, утримання й використання державної влади. Кож­на партія прагне мати можливість визначати політику держави або хоча б впливати на неї. Інституціональна підсистема є осно­воположною як до політичної системи суспільства в цілому, так і до її окремих складових.

Регулятивну підсистему утворює сукупність політичних норм, за допомогою яких здійснюється регулювання політичних відносин. Одні політичні норми цілеспрямовано створюються державою — норми права; інші складаються поступово під впли­вом політичних, економічних, духовних чинників — норми мо­ралі, звичаї, традиції. Головною складовою регулятивної підсис­теми суспільства є норми національного права.

Функціональна підсистема політичної системи знаходить своє вираження в політичному процесі й політичному режимі.

Комунікативна підсистема містить політичні відносини, тобто ті зв'язки між людьми та їх спільнотами, які складають­ся в процесі реалізації влади або з її приводу. Інформаційно-комунікативна підсистема містить ЗМІ, засоби комунікації, науково-інформаційну інфраструктуру — тобто розгалужену мережу установ, які займаються збором, обробкою, поширен­ням інформації про політичне життя, пропагуючи вироблені політичні та правові норми, певну політичну свідомість і по­літичну ідеологію.

Політична свідомість і політична культура становлять духовно-ідеологічну підсистему політичної системи.

У суспільстві політична система має свої функції.

Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної си­стеми на політичне життя суспільства:

- вироблення політичного курсу держави та визначення ці­лей і завдань розвитку суспільства (функція політичного цілепокладання);

- організація діяльності суспільства на виконання цілей, за­вдань політичної програми держави (мобілізаційна);

- функція легітимізації — узгодження реального політично­го життя з офіційними політичними правовими нормами;

- координація окремих елементів суспільства;

- політична соціалізація (залучення людини до політичної діяльності);

- артикуляція інтересів (ставлення вимог до осіб, що прийма­ють політичні рішення);

- узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціаль­них верств населення;

- інтеграція всіх елементів суспільства навколо спільних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

- політична комунікація складових політичної системи.

Стабільність політичної системи залежить від того, наскільки верхівка політичної влади контролює всі сфери громадського життя.

Повнота діяльності політичної системи та усіх її елементів залежить від політичного режиму.

Залежно від типу політичного режиму виділяють такі ви­ди політичних систем:

- демократичні;

- тоталітарні;

- автократичні.

Крім того, за характером цінностей виділяють чотири ти­пи політичних систем:

1. Англо-американська політична система, коли більшість громадян поділяють спільні базові цінності й норми; гро­мадяни та політичні еліти є толерантними одне до од­ного. Багатоманітність соціальних інтересів представлена в політичній системі незалежними політичними партія­ми, групами інтересів, засобами масової інформації, які функціонують на демократичних засадах. Політичні систе­ми цього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегу­лювання. Англо-американський тип політичної системи сформувався у Великій Британії, США, Канаді, Австра­лії тощо.

2. Континентально-європейська політична система характеризується співіснуванням і взаємодією в політичній культурі елементів старих і нових культур, традицій. Це зумовлює політичну нестабільність у суспільстві й може призводи­ти до суттєвих змін політичної системи (Німеччина у 20— 30-х рр. XX ст.). Притаманна Німеччині, Італії, Франції другої половини XX — початку XXI ст.

3. Доіндустріальний і частково індустріальний тип передбачає поєднання різних політичних культур і відсутність чіткого розподілу владних повноважень; цей тип сформувався у ба­гатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

4. Тоталітарна політична система з гомогенною політичною культурою, що визначається відсутністю плюралізму й мож­ливості реалізації власного інтересу. Тотальний ідеологічний вплив. Цей тип існував у фашистських Італії та Німеччині, СРСР. Зберігається донині в Північній Кореї, В'єтнамі.

За характером взаємодії із зовнішнім середовищем роз­різняють:

- відкриті системи, що мають динамічну структуру й широ­кі зв'язки з навколишнім середовищем;

- закриті системи, для яких характерна жорстко фіксована структура.

Прикладом закритої політичної системи була політична сис­тема СРСР, що характеризувалася відсутністю будь-яких зв'язків із країнами, які не належали до соціалістичного табору.