2. Соціальна структура населення.

Залежно від місця проживання, походження, роду занять тощо люди об'єднуються в соціальні спільноти.

Соціальна спільнота — це сукупність людей, що характе­ризується такими загальними ознаками:

• взаємодія між собою;

• наявність специфічних лише для неї ціннісних орієнтирів;

• схожість способу життя, інтересів, потреб, стереотипів поведінки.

До соціальних спільнот належать сім'я, шкільний колек­тив, нація тощо.

Сукупність усіх спільнот, що взаємодіють між собою, ство­рює соціальну структуру суспільства.

Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, ком­поненти, підрозділи. У свою чергу, вони теж мають певний рі­вень організованості й упорядкованості власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура суспільства є комплексним, багатомірним утворенням.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно впорядкова­на сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками й відносинами.

Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елемен­тів, що взаємодіють між собою.

Згідно із системно-організаційним аспектом, головний зміст соціальної структури створюють соціальні інститути, насампе­ред економіка, політика (держава), наука, освіта, сім'я, зберіга­ючи й підтримуючи існуючі в суспільстві відносини та зв'язки. Ці інститути нормативно регулюють, контролюють і спрямову­ють поведінку людей у життєво важливих сферах, а також ви­значають стійкі, регулярно відтворювані їх рольові позиції (ста­туси) в різних типах соціальних організацій. Соціальний статус є первинним елементом соціальної структури суспільства.

Соціальний статус визначає професія, вік, освіта, матері­альний статок тощо. Наприклад, структура сім'ї утворюється взаємозалежною мережею позицій: чоловік, дружина, діти; у си­стемі освіти —' учитель, учень; в економіці — підприємець, ро­бітник і т. д. Соціальні позиції (статуси) та зв'язки між ними зу­мовлюють характер соціальних відносин. На основі близькості соціальних статусів, що встановлюють потенційну можливість участі індивідів у відповідних видах діяльності, формуються складніші структурні елементи суспільства — соціальні групи.

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціально зна­чущих ознак.

Це поняття є родовим щодо понять класу, соціальної вер­стви, колективу, нації, етнічної, територіальної, релігійної та інших спільнот, оскільки фіксує соціальні відмінності між окре­мими сукупностями людей у процесі розподілу праці та їх ре­зультатів. Ці відмінності мають у своїй основі відношення до за­собів виробництва, влади, специфіки праці, фаху, освіти, рівня й структури доходів, статі, віку, національної належності, місця проживання, стилю життя тощо. У соціальні групи люди об'єд­нуються на підставі спільних соціальних інтересів, які зумовлю­ють їхні дії. Формуються вони з представників різних груп за­лежно від їх становища та ролі в суспільному житті. Оскільки інтереси, скажімо, у робітника й підприємця відрізняються, то вони реально становлять різні соціальні групи.

На різних історичних етапах, у різних країнах соціальна структура суспільства була різною.

Кожна соціальна спільнота в соціальній структурі відіграє свою роль. Одні з них є головними, інші — підлеглими.