3. Місце конфліктів у людському спілкуванні.

Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. У цьому зв'язку конфлікт виявляється не відхиленням від нор­ми, а нормою співіснування людей у соціумі, формою встановлен­ня пріоритетів у системі інтересів, потреб, суспільних відносин узагалі. Люди конфліктують із різних причин — економічних, по­літичних, соціальних, екологічних, моральних, релігійних, ідео­логічних тощо. Конфлікти бувають різними: між країнами та на­родами, соціальними верствами й націями, підприємствами та установами, робітниками й адміністрацією, підприємцями та еко­логами, студентами й викладачами, чоловіками та жінками, мо­лодшим і старшим поколінням тощо.

Уся система ставлення людини до інших осіб реалізується у спілкуванні. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передання суспільного досвіду. Його специфіка визначається тим, що в процесі спілкування суб'єк­тивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаємний обмін діяльністю, інтересами, почуттями та ін. Резуль­тат спілкування — налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у про­цесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті.

Одним із різновидів конфліктів є міжнародний конфлікт, у якому інтереси конфліктуючих сторін стикаються вже на між­державному рівні, і суб'єктами конфлікту стають уже кілька держав.

За умов протидії кількох міжнародних сил виникає зіткнен­ня їхніх інтересів, що призводить до гострого протиборства.

Однією з особливостей міжнародного конфлікту є те, що він може виникнути зсередини держави, тобто спочатку з'являється внутрішній конфлікт, який потім переростає в міжнародний. Часто конфлікт є останнім «аргументом» його учасни­ка. Міждержавний конфлікт часто реалізується у формі війни й ототожнюється з наявністю насильства, яке часто має військо­ву форму. Проте це хоча й імовірний, але не завжди обов'язковий атрибут конфлікту.

Подолання міжнародних конфліктів та існування світу вза­галі не можливе без такого явища, як солідарність.

Солідарність — активне співчуття думкам або діям, спільність інтересів, однаковий спосіб дій або переконань.

Солідарність можна розглядати і як мобілізацію соціуму в період серйозних криз або загроз.

Солідарність суспільства може проявлятися й у процесі внутрішніх криз та конфліктів. Яскравим прикладом є солідар­ність німецької нації під час відродження країни після Другої світової війни.

З іншого боку, суспільство не є однорідною структурою. У ньому існують різні соціальні групи, політичні та економічні структури тощо. Нерівномірним є й розвиток держав у світі. То­му йому притаманне таке явище, як конкурентність. Це бороть­ба між соціальними групами та верствами населення, політич­ними партіями, економічними та виробничими структурами, державами за вигідні умови існування. Якщо конкурентна бо­ротьба не перетворюється на конфлікт, вона стає однією з умов соціального прогресу.