Класифікація організаційних структур управління:
5. Існує дві основні структури управління – лінійна і функціональна, а всі інші структури є результатом комбінації цих двох основних типів.
Лінійна організаційна структура управління – це первинний найпростіший тип структури. Лінійна структура складається із взаємо підпорядкованих працівників у вигляді ієрархічної драбинки, де кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджеру, а всі зв’язки з вищим керівництвом відбуваються через нього. При даній структурі керівник підприємства (підрозділу) здійснює всі функції управління,
Переваги цієї структури: простота, чіткість, зрозумілість взаємовідносин між працівниками, оперативність, особиста відповідальність керівника за результати.
Недоліки цієї структури: високий рівень компетентності керівництва з усіх питань, інформаційне перенавантаження керівників, концентрація влади на найвищому рівні управління, низька якість реалізації функцій управління.
Для більшості середніх і великих підприємств основним підходом до формування структури є функціональний. В даному випадку функціями є головні напрямки діяльності підприємства, наприклад: виробництво, фінанси, збут і т.п.
Функціональна організаційна структура управління передбачає виконання кожної функції управління на всіх рівнях управління, тобто ця структура ґрунтується на розподілі функцій управління між ланками апарату управління. Керівники спеціалізуються на окремих управлінських функціях, які виконують відповідні спеціалісти.
Переваги цієї структури: чіткий розподіл праці; спеціалізація працівників на певних функціях; стратегічна направленість управлінських рішень за рахунок централізації влади на вищому рівні; висока результативність виконання стандартних робіт; за рахунок чіткості зв’язків до виконавців без затримки доводяться управлінські рішення.
Недоліки цієї структури: має багато рівнів, які жорстко залежать від вище розташованих і не мають достатньої свободи дій (ланки одного рівня не пов’язані між собою і для координування своїх рішень вони повинні звертатися до вищого керівництва, а вище керівництво, в зв’язку з перевантаженням поточними справами, може несвоєчасно приймати важливі рішення); тривалість процедур прийняття управлінських рішень; тенденції до надмірної централізації; негнучкість організаційної структури, слабка чутливість до НТП; висока внутрішня конфліктність (суперечки між відділами).
6. З метою подолання недоліків лінійної і функціональної структур управління було створено різноманітні комбіновані структури управління: лінійно-штабні, лінійно-функціональні, бюрократичні, дивізіональні, адаптивні та конгломератні.
Дивізійні організаційні структури управління. Розширення підприємств, збільшення асортименту продукції, використання великої кількості технологій, змінність зовнішнього оточення потребують розвитку організаційної структури управління. Вперше дивізійна структура була використана в 20-ті роки ХХст. керівниками фірм «Дженерал Моторс», «Проктер енд Гембл», «Дюпон».
Дивізійна структура – це сукупність самостійних підрозділів (підприємств), які входять в організацію, які територіально віддалені одне від одного, які мають власну сферу діяльності, які самостійно вирішують поточні виробничі і господарські питання. Підрозділи, які створюють дивізійну структуру, об’єднані між собою, а також із загальним центром виробничими, фінансовими і адміністративними зв’язками.
Їх використовують в організаціях із широкою номенклатурою продукції, у яких швидко змінюється коло споживачів, а також у міжнародних організаціях. Серед дивізійних виділяють продуктові, споживчі і територіальні організаційні структури управління.
Згідно з продуктовою організаційною структурою управління керівнику надають повноваження щодо управління певним типом продукції.
Споживча організаційна структура управління орієнтована на споживача. При даній структурі кожний підрозділ підприємства орієнтується на певну групу споживачів.
Територіальна організаційна структура управління формується за географічним розташуванням підприємства.
Адаптивні організаційні структури управління. Іноді виникають ситуації, коли дивізійна структура становиться недостатньо гнучкою, щоб забезпечити ефективне пристосування підприємства до змін в зовнішньому оточенні, нових умов роботи. Для того, щоб організації мали змогу ефективно реагувати на зміни навколишнього середовища і впроваджувати нові технології були розроблені в 60-ті роки ХХ ст. адаптивні організаційні структури управління. Існують такі типи адаптивних організаційних структур управління: проектні, матричні, програмно-цільові, координаційні.
Проектні організаційні структури управління створюються для розв’язання конкретних завдань: збираються в одну команду найбільш кваліфіковані спеціалісти підприємства для виконання певного проекту, після закінчення якого, тимчасовий колектив розпускається, а працівники повертаються до роботи в основних відділах. Головна перевага цієї структури – концентрація усіх зусиль на вирішенні однієї задачі.
Матрична організаційна структура управління є варіантом проектної. В матричній структурі управління члени проекту підпорядковані як керівнику проекту, так і керівникам функціональних відділів, де вони працюють постійно. Матрична структура на відміну від проектної постійно існуюча структура. Основні її недоліки – складність, великі витрати. Матрична структура вперше з’явилася в 50-60-ті роки ХХст. в авіакосмічній промисловості США. Найчастіше ця структура використовується в науково-дослідницьких та проектно-конструкторських організаціях, де постійно вирішуються нові неординарні завдання.
На сучасному етапі простежується тенденція до поширення адаптивних організаційних структур управління, що пов’язано з нестабільністю внутрішнього та зовнішнього середовища організацій. Малі форми бізнесу найчастіше застосовують прості структури управління: лінійно-штабна, лінійно-функціональна.