9.4. Системна ензимотерапія (сет)

Метод системної ензимотерапії як новий метод лікування був запропонований відомим американським лікарем і біохіміком професором Максом Вольфом спільно з біохіміком Хеленою Бенітез на початку минулого сторіччя. Саме вони емпіричним шляхом створювали та досліджували різні комбінації ензимів. Вони ж довели, що великі білкові молекули спроможні всмоктуватися з просвіту тонкої кишки в кров у незмінному вигляді. Соратнику М.Вольфа професору Карлу Рансбергеру та фірмі “Mukos Pharma” (Німеччина) належить основна роль у впровадженні СЕТ в лікувальну практику.

Метод базується на кооперативному впливі цілеспрямовано приготовлених сумішей гідролітичних ензимів рослинного та тваринного походження, які здійснюють лікувальний вплив на ключові процеси життєдіяльності організму людини. Ензими, так само як і інші макромолекули, резорбуються з кишок у кров. Після резорбції ендопептидази зв’язуються з антипротеазами з утворенням відповідних комплексів. Зі всіх відомих на сьогоднішній день зв’язувальних протеаз плазми крові найважливішими є -1-антитрипсин і -2-макроглобулін. Після утворення комплексів антигенні детермінанти протеаз стають замаскованими, але при цьому не інактивуються. Більше того, ці комплекси чинять спрямований фармакологічний вплив. Комбіновані ензимопрепарати здійснюють протизапальний, протинабряковий, імуномодулюючий, анальгезуючий вплив, чинять фібринолітичний і тромболітичний ефекти, покращують реологічні властивості крові.

Основними препаратами цього методу є “Вобензим”, “Флогензим”, “Вобе-Мугос Е”. Здебільшого вони добре переносяться. Однак, великі дози інколи викликають метеоризм і відчуття нездужання. Іноді можлива шкірна алергійна реакція, яка зникає зразу ж після припинення застосування препарату.

Таблиця 13. Склад препаратів системної ензимотерапії

	Вобензим, мг	Флогензим, мг	Вобе-мугос Е, мг
Панкреатин	100	-	-
Хімотрипсин	1	-	40
Трипсин	24	48	40
Амілаза	10	-	-
Ліпаза	10	-	-
Бромелаїн	45	90	-
Папаїн	60	-	100
Рутин	50	100	-

Відмінності в інтенсивності всмоктування ензимних препаратів вимагають індивідуального підходу до дозування.

Абсолютними протипоказаннями для застосування СЕТ є гіперчутливість до складових компонентів цих препаратів, а відносними – тяжкі порушення згортання крові.

Вобензим. Препарат являє собою спеціально підібраний комплекс ензимів з імуномодулюючим, протинабряковим і, певною мірою, фібринолітичним впливом. Він чинить загальнотерапевтичну дію при запальних процесах, обмежує патологічні прояви аутоімунних продуктів обміну речовин і некротизованих тканин, розсмоктує гематоми, нормалізує проникність судинних стінок, густину крові і тим самим покращує мікроциркуляцію.

Вобензим застосовують для лікування синуситу, бронхіту, бронхопневмонії, панкреатиту, виразкового коліту, хвороби Крона, розсіяного склерозу, ІХС, ревматоїдного артриту; у хірургічній практиці – для лікування післяопераційних запальних процесів, посттравматичних набряків, тромбофлебіту, васкуліту; у травматології – для лікування забоїв, запальних процесів м’яких тканин, вивихів; у гінекології – для лікування хронічних запальних процесів, мастопатії. При інфекційно-запальних процесах вобензим не замінює антибактеріальних засобів, проте підвищує їх ефективність.

Дозу препарату підбирають індивідуально з врахуванням характеру та тяжкості захворювання. Розпочинають застосування препарату з 5 – 10 драже 3 рази на добу. Підтримувальна доза становить, зазвичай, 3 драже на добу. Драже приймають за півгодини до їжі, запиваючи великою кількістю рідини.

Протипоказаннями для застосування препарату є гіперчутливість до складових компонентів препарату, гемофілія, тяжка форма ниркової недостатності.

Побічні явища: в окремих випадках можлива зміна кольору та запаху калу, зрідка – алергійні реакції.

Форма випуску: драже № 40; № 200; № 800.