1.3 Порівняльна характеристика кредитних спілок з банківською системою

Головною ланкою кредитної системи є банки. Сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв’язку становлять банківську систему – складову частину кредитної системи.

В Україні склалася дворівнева банківська система. Першим її рівнем є Національний Банк України (НБУ), другим – банки та банківські установи.

Основи побудови банківської системи.

У 1991 році в Україні вийшов Закон "Про банки і банківську діяльність", який повинен був узаконити двохрівневу банківську систему і закріпити демонополізацію банківської справи на Україні.

Законом проголошено, що Україна самостійно організує банківську систему. При цьому вихідним принципом стала дворівнева організація, що забезпечує чітке відокремлення емісійної функції банківської системи від функцій кредитного та розрахунково-касового обслуговування юридичних та фізичних осіб. Першу з цих функцій закріплено за Національним Банком України, що виступає як найвищий рівень банківської системи, а решту функцій за мережею комерційних банків, які складають її другий рівень.

Законом визначено підзвітність Національного банку України(НБУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладено виключно функцію емісійного центру, кредитного та розрахунково-касового обслуговування комерційних банків. Йому також доручено нагромаджувати і зберігати золото-валютні резерви держави, проводити єдину політику, координувати діяльність усіх ланок кредитної системи, визначати курс національної валюти, обслуговувати разом з комерційними банками державний борг, регулювати рівень процесійних ставок.

Комерційні банки можуть здійснювати широке коло операцій по кредитуванню, розрахунково-касовому та іншому обслуговуванню юридичних та фізичних осіб. Усі операції банки повинні виконувати на договірних умовах, що ставить їх у партнерські відносини з клієнтами. Комерціїні банки кредитують підприємства в межах власних і мобілізованих коштів.

У разі нестачі цих коштів вони можуть брати позички в інших комерційних та в Національному банку. Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями банків.

Крім акціонерно-комерційних банків, Законом передбачено створення на державних засадах ощадного банку України та Експертно-імпортного банку.

За характером виконуваних операцій всі банки можна поділити на центральні емісійні та комерційні. В першому випадку це означає, що продуктом банку є емісійне регулювання; така операція виконується центральними банками. Вони є державними (національними, народними) банками. Головним завданням таких банків є зміцнення позицій грошової одиниці як всередині країни, так і за кордоном. Як правило, емісійні банки не займаються кредитуванням народного господарства та населення, ця операція входить в компетенцію комерційних банків, які надають різноманітні позики як підприємствам, так і окремим громадянам.

Національний Банк України.

Національний Банк України – державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Національний Банк України утворений згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 30 березня 1991 року.

Як на Центральний банк, на нього згідно з законом, було покладено такі основні функції:

емісія грошей та організація їх обігу;

кредитор останньої надії для комерційних банків;

організація розрахунків між банками;

обслуговування державного боргу країни;

проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;

видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

контроль за діяльністю комерційних банків.

Національний банк підзвітний Верховній Раді України. Йому належить виключне право випуску готівкових грошей в обіг та їх вилучення з обігу, тобто виконання функцій резервної системи. В зв’язку з цим НБУ:

визначає порядок ведення касових операцій у народному господарстві;

організовує виготовлення банкнот і металевих грошей;

встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей;

забезпечує створення резервних фондів банкнот та металевих грошей;

визначає прикмети та порядок плати грошових знаків, також порядок обліку пошкоджених банкнот і монет та їх знищення.

На Центральний банк покладається регулювання грошового обігу в країні, в зв’язку з чим він з певною періодичністю готує для уряду аналіз стану та свої пропозиції з цього питання.

Для регулювання діяльності комерційних банків Національний Банк України визначає для них такі економічні нормативи:

мінімальний розмір статутного фонду;

граничне співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою його активів;

показники ліквідності балансу. Визначаються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов’язаннями банку з урахуванням терміну їх погашення, а також можливості реалізації активів.

розмір обов’язкових резервів, що розміщуються в Національному банку;

максимальний розмір ризику на одного позичальника. Визначається в процентному відношенні до загальної суми власних коштів банку. В розрахунок ризику включається вся сума вкладень і кредитів даному позичальнику, а також видані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобовязання.

Максимальні розміри валютного, процентного та курсового ризиків. Являють собою максимальну суму незбалансованості різних видів активів і пасивів за їх валютною і процентною структурою.

Центральний банк здійснює контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства. У разі систематичного недотримання комерційними банками цього законодавства Центральний банк може:

ставити перед засновниками комерційного банку питання про здійснення заходів з фінансового оздоровлення банку (збільшенню власних коштів, зміні структури активів тощо), про організацію чи ліквідацію банку;

застосовувати санкцію у вигляді стягнення грошового штрафу в розмірі додаткового доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій банку;

підвищувати норми обов’язкових резервів;

призначати тимчасову адміністрацію для управління банком на термін, необхідний для його фінансового оздоровлення;

відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій.

Центральний банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів; представляю інтереси України у зносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міжнародне співробітництво передбачене на рівні центральних банків.

Структур Національного банку України становить центральний апарат та його функціональні органи (Центральна розрахункова палата, через яку проходять всі міжбанківські платежі, Центр міждержавних розрахунків, Центральне сховище тощо); Кримське республіканське, обласні управління і розрахункові центри при них, регіональні відділення і розрахунково-касові центри в містах і районах; низка організацій при Національному банку.

Державні фінансові органи, що разом із Центральним банком виконують регулюючі функції у сфері фінансів. Найголовнішим серед них є Міністерство фінансів, яке займається питаннями планування та виконання державного бюджету і бюджетним фінансуванням; Державне казначейство яке займається збором державних доходів і їх витратою згідно з державним бюджетом.

2.3. Комерційні банки та специфіка їх розвитку.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Вони утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установами універсального характеру. Їх часто називають "фінансовими універмагами" або "супермаркетингами кредиту". Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення. Характерна риса комерційних банків - повна самостійність підприємств у сфері торгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну політику на свій страх і ризик, що сприяє оперативному впливу банків на економіку.

До основних функцій банків належать:

1) кредитування підприємств, держави, приватних осіб та операції з цінними паперами;

2) регулювання грошового обігу;

3) залучення тимчасово вільних грошових коштів, нагромаджень і перетворення їх у позичковий капітал; 4) здійснення грошових розрахунків та платежів у господарстві;

5) випуск кредитних засобів обігу (депозитно-чекова емісія);

6) консультації і надання економічної та фінансової інформації.

Головною відмінністю комерційних банків від центральних є відсутність права емісії банкнот.

Серед комерційних банків розрізняють два типи - універсальні та спеціальні банки.

Універсальний банк здійснює всі або майже всі види банківських операцій:

- надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів;

- операції з цінними паперами;

- прийом вкладів всіх видів;

- надання різноманітних послуг.

Спеціальний банк спеціалізується на одному чи небагатьох видах банківських операцій. (Мал.2.2.).

Кредитні інститути

Універсальні банки Спеціальні банки

Приватні Інвестиційні

----------------

- Великі банки

- Регіональні банки Іпотечні

- Приватні банкіри

- Приватні ощадні банки Галузеві

Державні універсальні банки Споживацького кредиту

--------------------------

- державні великі банки (надання розстрочки

- ощадні каси платежу)

 

Кредитні товариства Кредитні інститути

-------------------- із спеціальними

- земельні функціями

- професіональні

- ощадні каси

Мал.2.2.. Комерційні банки.

Умови обороту капіталу більш сприятливі в універсальних банках, так як вони мають можливість враховувати ризик пропорційно різним видам операцій.

В сучасній банківській системі України комерційні банки складають первинну ланку. Вони виступають їх фундаментом, тому що держава передала їм здійснення конкретних кредитно-розрахункових заходів по роботі з клієнтами (юридичними та фізичними особами). Їх називають діловими банками.

Комерційні банки є результатом переходу від централізованого управління економікою до ринкового. Виникнення у виробничому, постачальницькому, торгівельному секторах нашої економіки різноманітних комерційних структур з альтернативними формами власності вимагає адекватних їм кредитних установ, які працюють на схожій основі - повному господарському розрахунку, які мають широкі права, базують свою діяльність на двох постулатах - ризику та прибутку.

Виникнувши як альтернатива державним банківським структурам, комерційні банки стали, по суті, першою сферою економіки, де реально йде її демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші й кредит набувають ринкового змісту. Якщо раніше їх рух відбувався тільки по вертикалі (знизу вверх і зверху вниз), то тепер і по горизонталі. При цьому автоматичне кредитування повністю виключається.

Існуюча в нас десятки років державна монополія на банківську справу скасована. Під кінець 1991 р. на території бувшого СРСР діяло 1616 комерційних банків, з них на Україні - 61. Ринок банківських послуг на Україні на початок 1995 р. формували близько 240 комерційних банків. Мало це чи багато? Порівняно з США, де діють тисячі фінансових посередників, звичайно, мало; порівняно з Японією, де діють лише 26 банків, - навіть багато. Відповідь залежить від фінансового стану банків та розвитку всієї системи в цілому. Японські банки мають великі обсяги капіталів та сотні філій по всій країні.

Слід зазначити, що багато банків на початок 1995 року мали невеликі капітали. Так, з усіх діючих близько 60 банків мали капітал, що дорівнював вартості середньої київської трикімнатної квартири. В той же час існували банки з вагомим капіталом та розгалуженою мережею філій. Наприклад „Україна” (535 філій), Промінвестбанк України (400 філій), Укрсоцбанк (116 філій).

2.3.1.Основні принципи кредитної політики комерційного банку.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів.

Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами. Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від розміру кредиту, приймається банком колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом.

У разі надання позичальникам "великих кредитів"(розмір яких перевищує 10% власного капіталу), банк повідомляє про це НБУ. Жоден з виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з " дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Національний банк України встановлює для регулювання діяльності комерційних банків такі економічні нормативи:

1) Норматив мінімального розміру статутного капіталу. Повинен бути не менше 1 мільйону євро.

2) Норматив капіталу банку. Повинен бути не менше суми еквівалентної 3 мільйони євро.

3) Норматив платоспроможності (НЗ) що визначається як співвідношення

суми капіталу банку (Ка) до суми активів банку з урахуванням ризику (Ар):

Нормативне значення НЗ має бути не менше 8%.

4) Норматив миттєвої ліквідності (Н4) розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних зобов'язань (Пр):

Нормативне значення показника Н4 має бути не менше 20 %.

5) Норматив загальної ліквідності (Н5) розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов'язань (3):

Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 100 %.

6) Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку (Н6) характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 20 %.

Банки здійснюють кредитування клієнтів з дотриманням таких основних принципів: забезпеченості, повернення, строковості, платності, платності та цільової направленості.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості і платності означає, що кредит має бути повернуто позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування.

Розділ 3. Небанківські фінансово-кредитні установи.

3.1. Визначення кредитної спілки.

Кредитна спілка - це неприбуткова громадська організація, що діє на кооперативних засадах для соціального захисту своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їхніх акумульованих заощаджень.

Неприбутковість кредитної спілки полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на надання кредитних та ощадних послуг спілчанам.

Кредитна спілка - це форма самоорганізації людей, які, об'єднавшись, самі створюють можливість для задоволення власних фінансових потреб.

Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, в якій тільки її спілчани визначають види послуг, що надаються, та встановлюють умови їх надання. Як свідчить міжнародна практика та історія України, кредитні спілки завжди виникали тоді, коли людям потрібні були певні фінансові послуги. Проте цих послуг, по-перше, не надавала жодна фінансова інституція через непривабливість цього сектору фінансового ринку з точки зору можливості отримання прибутку (наприклад, комерційні банки в Україні сьогодні) або ж, по-друге, деякі заклади пропонували ці послуги на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись своєю монополією і тим, що люди в інший спосіб не могли отримати дрібне кредитування (скажімо, ломбарди в Україні сьогодні).

Кредитні спілки - це фінансовий механізм, завдяки якому люди внаслідок кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, аніж в тому випадку, коли б кожен з них намагався діяти самостійно.

3.2. Принципи діяльності кооперативних організацій (кредитних спілок).

Економічні принципи | Організаційні принципи | Соціальні принципи

Члени кооперативу мають спільні економічні інтереси, а кооператив - неприбуткову економічну природу | Членство в кооперативі є добровільним та особистим (не передається іншим особам і не успадковується) | Створення системи самодопомоги населення, яка базується на взаємодопомозі

Члени кооперативу є одночасно його власниками і клієнтами (споживачами послуг) | Членство в кооперативі є відкритим (потенційна доступність членства в межах можливостей кооперативу) | Альтруїзм членів, що базується на солідарності соціальних груп

Кооператив надає послуги своїм членам з метою скорочення витрат та/або підвищення дохідності їхніх приватних господарств | Демократичне управління

і контроль в кооперативі за принципом

"один член - один голос" |

Просвітня робота серед членів та населення стосовно принципів демократії і кооперації

Справедливе пропорційне фінансування членами

діяльності кооперативу | Рівні права членів в користуванні послугами та управлінні | Турбота про громаду, з якою пов’язані члени кооперативу

Капітал кооперативу складаються з дольової (пайової) та неподільної (колективної) частин | Діяльність членів виборних органів управління та контролю на громадських засадах | Співпраця з іншими кооперативами з метою розвитку системи взаємодопомоги

Винагорода вкладеного капіталу (нарахування на паї) обмежується | Відповідальність членів за роботу та розвиток свого кооперативу | Дотримання політичного Нейтралітету

Слід відзначити, що кооперативи створюються для задоволення однорідних потреб своїх членів і ці потреби визначають вид кооперативу. Наприклад, кредитний кооператив створюється групою осіб, що мають потреби у тимчасових коштах (кредитах), ощадний кооператив об’єднує осіб, що мають заощадження і потреби у їх інвестуванні, ощадно-позичковий кооператив об’єднує обидві вказані групи. Вид потреб визначає особливості господарського механізму діяльності кооперативу. Але при цьому, ця діяльність має неприбуткову природу і базується на кооперативних принципах.

3.3. Відмінності кредитних кооперативів (кредитних спілок) від інших фінансових установ.

Принциповою відмінністю кредитних кооперативів від інших фінансових установ є те, що вони мають неприбуткову економічну природу, що відрізняє їх від інших суб’єктів фінансового ринку. На відміну від інших фінансових установ, які, як правило, створюються однією групою (власниками) для отримання прибутку від надання фінансових послуг іншій групі (клієнтам), кредитний кооператив створюється однією групою (членами) для самозабезпечення фінансовими послугами на основі кооперації. Унікальність фінансово-кредитного кооперативу полягає в тому, що його власниками є ті, хто користується його послугами. Тому метою діяльності кредитного кооперативу є не отримання прибутку, а забезпечення своїх членів максимальним набором фінансових послуг на найвигідніших для них умовах. В той час, як інші фінансові установи прагнуть отримати максимальний прибуток за рахунок залучення коштів під якомога нижчі ринкові відсотки і надання їх у кредит під найвищі відсотки, кредитний кооператив має протилежну мету - надати кредит під якомога нижчий відсоток і максимально збільшити нарахування на вклади, забезпечивши при цьому дотримання всіх обов’язкових фінансових нормативів.

ГОЛОВНІ ВІДМІННОСТІ КРЕДИТНИХ КООПЕРАТИВІВ ВІД ІНШИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ

Ознака | Кредитні кооперативи | Інші фінансові установи

Соціальні цілі | Взаємодопомога, економічний самозахист на ринку фінансових послуг |

немає

Економічні цілі | Скорочення витрат членів на отримання фінансових послуг, створення умов членам для накопичення заощаджень та збереження їх від інфляції | Отримання прибутку власниками від надання фінансових послуг клієнтам

Статус | неприбуткова організація | підприємницька організація

Організаційна форма |

Кооператив* | господарське товариство (акціонерне, з обмеженою відподальністю тощо),

приватна фірма

Управління | Демократичне. Кожен член має право одного голосу, незалежно від суми його вкладу | Управління (кількість голосів) пропорційна частці в статутному капіталі

Власники | Всі члени, незалежно від часу вступу. Кількість власників не є фіксованою чи обмеженою. Відкрите членство з тенденцією до постійного зростання | Засновники та акціонери. Кількість фіксується в момент заснування та обмежується певною величиною. Існує тенденція до скорочення.

Клієнти | Виключно члени-власники кредитного кооперативу | Переважно особи, що не є власниками фінансової установи

Види послуг, що надаються | Всі види фінансових послуг, додаткові нефінансові послуги | Всі види фінансових послуг, окремі нефінансові послуги

Законодавче регулювання | Кооперативне чи(та)

спеціальне законодавство

(про фінансові установи). | Підприємницьке чи(та)

спеціальне законодавство

(про фінансові установи)

Державна підтримка | У вигляді звільнення від податків, пільгових кредитів тощо | Як правило, лише у вигляді створення сприятливого законодавчого середовища

Державний нагляд | Окремою державною агенцією або окремим підрозділом міністерства Фінансів чи Центрального банку | Центральним банком

або окремою державною агенцією

3.4. Розвиток небанківських фінансово-кредитних установ.

На час проголошення незалежності України в 1991 році, кредитних спілок не існувало. Після проголошення України незалежною державою з'явилася нагода представникам української діаспори США та Канади організувати місію з відродження в Україні кредитно-кооперативного руху. Розпочалася ця діяльність 1991 року, коли при Українській світовій кооперативній раді було створено спеціальну комісію для реалізації цієї ідеї.

Основна різниця між банком та кредитною спілкою у тому, що остання працює для всіх своїх членів, а банк лише для своїх акціонерів. Президент україно-американської федеральної кредитної спілки "самопоміч" Богдан Ватраль вважає, що кредитна спілка більше орієнтована на малий бізнес, бо має більш гнучку фінансову систему.

Вона працює, щоб давати найвищі відсотки на вкладах, і найнижчі відсотки на позичках. Кредитова спілка збирає гроші від своїх членів - вони кладуть свої гроші на депозити. А потім депозити дають іншим членам. Чи це є для підприємців, що потребують це для розвитку малого підприємства, чи на купівлю авто.

У Канаді членами кредитних спілок є 70 тисяч громадян, у США ця цифра становить 100 тисяч. Для порівняння - в Україні послугами кредитних спілок користується понад 500 тисяч. Президент національної асоціації кредитинх спілок України (НАКСУ) Петро Козинець вважає, що за кооперативним кредитуванням майбутнє.

Кредитні спілки України займають свою нішу на фінансовому ринку, яка не притаманна банкам. Наш середній кредит виданий нами - 2 тисячі гривень.

На сьогодні у світі кредитні спілки мають в своїх активах 700 мілярдів доларів. В Україні це лише 70 мільйонів доларів. У США і Канаді трохи більше - по 2 та 1 мільярдові доларів. Назагал - кредитна спілка це лише місце, яке сприяє макрокредитуванню. Саме вони дотримуються принципу "свій до свого по своє".

3.4.1.Національна асоціація кредитних спілок України (НАКСУ).

НАКСУ було створено у 1994 року з ініціативи 20 кредитних спілок, які виникли в Україні впродовж 1992-1994 років. На сьогодні до НАКСУ входять 106 кредитних спілок з 19 областей України. Ці організації об'єднують понад 80 тисяч громадян і налічують у своїх активах більш, ніж 18 мільйонів гривень.

Розділ 4. Аналіз кредитної системи України.