Правила користування протигазом і респіратором. Надягання протигаза на пораненого.
Протигази можуть знаходитися в трьох положеннях: «похідному», «напоготові» і «бойовому».
Порядок приведення протигаза в «похідне» положення: надягти сумку з протигазом через праве плече так, щоб вона знаходилася на лівому боці і клапан її був звернений від себе; лямка сумки для протигаза повинна бути під лямками речового мішка, але поверх ременів спорядження; підігнати, за допомогою пересувної пряжки довжину лямки так, щоб верхній край сумки був на рівні поясного ременя; вийняти протигаз і перевірити його стан; у зимовий час надягти накладні утеплювальні манжети; уставити нові плівки, що не запотівають, (якщо старі втратили прозорість); скласти протигаз і укласти його в сумку, застебнути клапани сумки; змістити сумку з протигазом небагато назад, щоб при ходьбі вона не заважала руху руки. При необхідності сумка з протигазом може бути закріплена на тулубі за допомогою тасьми.
При переведенні протигаза в положення «напоготові» необхідно розстебнути клапан сумки для протигаза, закріпити протигаз на тулуб, послабити підборідний ремінь або розв'язати тасьми головного убору (шоломофона, каски).
У «бойове» положення протигаз переводиться за командою «Гази», за сигналами оповіщення, а також самостійно.
Для переведення протигаза в «бойове» положення необхідно: затримати дихання, закрити очі, узяти зброю «на ремінь» (покласти на землю, затиснути між ніг або поставити в опори); зняти головний убір, а при опущеному підборідному ремені відкинути головний убір назад; вийняти протигаз, узяти шолом-маску обома руками за стовщені краї в нижній частині так, щоб великі пальці були зовні, а інші усередині неї; прикласти нижню частину шолом-маски під підборіддя і різким рухом рук нагору і назад надягти шолом-маску на голову так, щоб не було складок, а скло окулярів довелися проти очей; усунути перекоси і складки, якщо вони утворилися при надяганні шолом-маски, зробити повний видих, відкрити очі і відновити дихання; надягти головний убір, закріпити протигаз на тулубі (якщо це не було зроблено раніше).
Надягати протигаз можна і іншими прийомами, але їх застосування повинне забезпечувати захист особового складу від ураження, швидке надягання і зберігання лицьової частини протигаза.
Прийоми зняття протигаза. Знімається протигаз за командою «Протигаз зняти».
По цій команді необхідно: узяти зброю «на ремінь» (покласти на землю, затиснути між ніг або поставити в опори) ; підняти однією рукою головний убір, взятися іншою рукою за клапанну коробку, злегка відтягнути шолом-маску вниз і рухом руки вперед і нагору зняти її; надягти головний убір; скласти шолом-маску та укласти протигаз у сумку. По можливості зняту шолом-маску вивернути навиворіт і протерти чистою матерією.
Укладення протигаза в сумку здійснюється за командою «Протигаз скласти» або самостійно.
Для надягання протигаза в положенні лежачи необхідно затримати дихання, закрити очі, покласти зброю поруч із собою, зняти або відкинути назад головний убір, дістати із сумки протигаз і надягти шолом-маску лежачи на правому боці або як зручніше, зробити видих, відкрити очі, відновити дихання, надягти головний убір, узяти зброю.
Екіпаж (обслуга), що знаходиться в бойовій машині, переводить протигаз у «бойове» положення. При надягнутому танковому шоломі необхідно відстібнути ларингофони і відкинути танкошолом назад, вийняти із сумки протигаз і надягти його зазначеними вище прийомами, надягти танкошолом і застебнути ларингофони. Водії гусеничних машин для надягання протигаза зменшують швидкість руху, а водії колісних машин роблять коротку зупинку.
Порядок надягання респіратора Р-2. Особовий склад надягає респіратори за командою командира підрозділу «Респіратор - надягти».
Для надягання респіратора Р-2 необхідно: зняти головний убір або на підборідному ремені відкинути його назад; вийняти респіратор із сумки для протигаза; надягти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс розмістилися усередині неї, одна тасьма наголовника, що не розтягується, розташовувалася на тім'яній частині голови, а інша – на потиличній; пригорнути кінці носового затиску до носа.
При користуванні респіратором необхідно періодично перевіряти щільність прилягання напівмаски до обличчя; видаляти з напівмаски вологу, що утвориться, через видихальний клапан, нагинаючи голову вниз. При тривалому використанні респіратора вологи в підмасочному просторі може утворитися багато, у цьому випадку можна зняти респіратор на 1-2 хв. вилити вологу, що зібралася, із внутрішньої порожнини напівмаски, протерти внутрішню поверхню напівмаски і знову надягти респіратор.
Після виходу підрозділу з зони радіоактивного зараження особовий склад по команді знімає респіратори і проводить їх дезактивацію шляхом видалення пилу з зовнішньої частини напівмаски вибиванням (витрушуванням) або обережним постукуванням напівмаскою об який-небудь предмет. Внутрішня поверхня напівмаски протирається вологим тампоном, при цьому напівмаска не вивертається.
Отриманий протигаз військовослужбовець повинний дбайливо берегти. Для заощадження протигаза необхідно: охороняти його від ударів, поштовхів і сильних струсів, особливо при посадці в бойову машину (бронетранспортер, танк, бойову машину піхоти) або при виході з них; у холодний час при внесенні протигаза в тепле приміщення після відігрівання насухо протерти всі деталі протигаза; при забрудненні лицьової частини промити її водою з милом, попередньо від'єднати коробку протигазу, протерти лицьову частину і просушити; тримати протигаз у сухому місці, не допускати улучення води в коробку протигаза, тому що вона від цього виходить з ладу; не сушити і не зберігати протигаз біля опалювальних батарей і багаття, тому що при високій температурі псується гума лицьової частини і клапанів; не зберігати в сумці для протигаза які-небудь сторонні предмети; при користуванні протигазом періодично витрушувати сумку для протигаза.
При одержанні протигаза до сумки прикріплюється бірка розміром 3х5 см, на якій надписуються номер фільтруючої коробки протигаза, прізвище та ініціали військовослужбовця, за яким закріплений протигаз. Для протигаза ПМК додатково вказують номер упора лямок наголовника, наприклад 3-6-5. Бірка прикріплюється з лівої сторони в місці з'єднання лямки із сумкою.
Зберігаються протигази в спеціальних відділеннях шафи для збереження зброї.
Кожен військовослужбовець зобов'язаний утримувати свій протигаз у постійній готовності і доповідати командиру про всі несправності, а також про використання запасних плівок які не запотівають і мембран для переговорного пристрою.
Респіратор Р-2 укладається в поліетиленовий пакет клапаном видиху вниз і закривається за допомогою кільця. У такому виді респіратор зберігається в сумці для протигаза під лицьовою частиною.
Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) разом із протигазом призначений для захисту особового складу від отруйних речовин, а також для зниження ступеня зараження шкірних покривів, обмундирування, спорядження і взуття бактеріальними (біологічними) аерозолями і радіоактивним пилом.
Загальновійськовий захисний комплект використовується, як правило, із загальновійськовим комплексним захисним костюмом.
До складу загальновійськового захисного комплекту входять захисний плащ, захисні панчохи і захисні рукавички, чохол для плаща, чохол для захисних панчіх і рукавичок (рис. 3).
Захисний плащ може застосовуватися для захисту від світлового випромінювання ядерного вибуху і запалювальних сумішей.
З метою використання маскуючих властивостей виворітної (білої) сторони плаща в зимовий час його можна використовувати вивернутим навиворіт.
Захисні плащі виготовляються п'яти розмірів; перший – для військовослужбовців ростом до 165 см, другий – від 166 до 170 см, третій – від 171 до 175 см, четвертий – від 176 до 180 см, п'ятий – від 181 см і вище.
Для перенесення плаща в «похідному» положенні за плечими, для забезпечення швидкого переведення його в «бойове» положення і для збереження – чохол.
Рис. 3. Загальновійськовий захисний комплект:
1 – захисний плащ ОП-1М; 2 – затяжник; 3 – петля спинки; 4 і 7 – рамки сталеві; 5 – петля для великого пальця руки; 6 і 10 – закріпки; 8 – центральний шпиньок; 9 – хлястик; 11 – тримачі плаща; 12 – чохол для захисного плаща; 13 – чохол для захисних панчіх і рукавичок; 14 – захисні панчохи; 15 – захисні рукавички БЛ-1М; 16 – утеплювальні вкладиші до захисних рукавичок БЗ-1М; 17 – захисні рукавички БЗ-1М.
У верхній частині чохла розташовані два отвори для продівання тасьм плаща, два хлястики, за допомогою яких на шпиньки закривається чохол з покладеним у нього плащем. До кінців хлястиків пришита тасьма для розкриття чохла при переведенні захисного плаща в «бойове» положення. На середині чохла пришиті дві пари півкілець для кріплення тасьм плаща.
Захисні панчохи виготовляються з прогумованої тканини з гумовими ботами. Захисні панчохи мають хлястики для кріплення їх до ноги і по одній тасьмі для кріплення до поясного ременя.
Захисні панчохи виготовляються трьох розмірів: перший – для чобіт розміром 37-40, другий – для чобіт розміром 41-42, третій – для чобіт розміром 43 і більше.
Захисні рукавички виготовляються з гуми, краги рукавичок – подовжені.
Захисні рукавички випускаються двох видів – літні і зимові. Літні рукавички БЛ-1М п'ятипалі, зимові рукавички БЗ-1М трипалі з утеплювальним вкладишем; виготовляються двох розмірів.
Приведення ЗЗК у «похідне» положення здійснюється за командою «Захисний комплект скласти». Для цього необхідно: розстелити чохол зовнішньою стороною вниз і на нього покласти плащ зовнішньою стороною нагору; тасьми плаща пропустити через отвори в чохлі; підлоги плаща по довжині скласти гармошкою подовжніми смугами шириною 20-25 см, а потім укласти каптур на плащ і, починаючи знизу, скачати або укласти плащ гармошкою до нижнього краю чохла; загорнути бічні сторони чохла і закінчити скочування (складання) плаща разом з чохлом; застебнути хлястики чохла.
Захисні панчохи і рукавички згортаються та укладаються в спеціальний для них чохол, що носять на поясному ремені на правому боці.
У похідному положенні при діях особового складу в пішому порядку або при пересуванні на відкритих машинах при спорядженні з полегшеним викладенням (без речового мішка і скатки шинелі) захисний плащ переноситься в чохлі на спині на тасьмах плаща поверх спорядження.
При відсутності чохла захисний плащ, згорнутий в скатку, носиться на спині з перекинутими через плечі і закріпленими за поясний ремінь тасьмами.
При наявності польового спорядження скатка захисного плаща на спині може кріпитися за допомогою рознімних ременів спорядження, тасьми при цьому також кріпляться за поясний ремінь.
При спорядженні з повним викладенням захисний плащ носять у речовому мішку.
При пересуванні в діях у танках і інших закритих об'єктах захисний плащ у чохлі (скатці), захисні панчохи і рукавички, згорнуті разом і поміщені в чохол, укладаються кожним військовослужбовцем поруч із собою, під сидіннями або в іншому місці, зазначеному командиром підрозділу.
При безпосередній загрозі застосування противником зброї масового ураження ЗЗК (із протигазом) переводиться в положення «напоготові». Для цього необхідно: зброю взяти «на ремінь» (покласти на землю, затиснути між ніг, поставити в опори); розстебнути клапан сумки для протигаза, закріпити протигаз на тулубі, послабити підборідний ремінь або розв'язати тасьми головного убору; при спорядженні з повним викладенням вийняти захисний плащ з речового мішка і закріпити позаду в розгорнутому виді, перекинувши тасьми плаща через плечі і закріпивши їх за поясний ремінь; якщо захисний плащ закріплений за спиною у чохлі, то він залишається в тому положенні або розпускається за спиною.
Переведення ЗЗК у «бойове» положення може здійснюватися як на незараженій місцевості, так і в умовах зараження.
Захисний плащ у складі ЗЗК із протигазом може бути використаний у виді накидки, надягнутим у рукава та у виді комбінезона.
У виді накидки захисний плащ використовується при раптовому застосуванні противником ОР, БЗ або випаданні РР.
Надягнутим у рукава захисний плащ використовується: при подоланні на відкритих автомобілях районів, заражених ОР або БЗ; при подоланні зон радіоактивного зараження на відкритих автомобілях в умовах пилоутворення; при веденні бойових дій у пішому порядку на місцевості, зараженій ОР, РР або БЗ; при проведенні дегазації, дезактивації і дезінфекції.
У виді комбінезону захисний плащ використовується: при дії в пішому порядку на місцевості з високою травою, посівами, чагарником або покритій глибоким снігом; при проведенні рятувально-евакуаційних, інженерних робіт і ремонту озброєння та військової техніки. Захисні панчохи і рукавички застосовуються в комплекті з захисним плащем. Окремо захисні панчохи і рукавички використовуються при подоланні в пішому порядку зараженої місцевості, на якій відсутня висока рослинність і глибокий сніг, а також при проведенні дегазації, дезактивації і дезінфекції автоматів, ручних кулеметів, гранатометів, оптичних приладів і інших дрібних приладів.
Захисні панчохи можуть бути також використані при пересуванні в пішому порядку в сиру погоду на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами.
Надягання ЗЗК (з надяганням захисного плаща в рукава) на незараженій місцевості здійснюється за командою «Плащ у рукава, панчохи, рукавички надягти, гази».
Зняття ЗЗК при захисному плащі, надягнутому в рукава, здійснюється за командою «Захисний комплект зняти». За цією командою необхідно: провести часткову спеціальну обробку зброї і захисного комплекту (не знімаючи останнього); покласти зброю на землю або притулити до якого-небудь предмета; розстебнути борти плаща, хлястики панчіх і зняти петлі з великих пальців, скинути каптур з голови на спину; визволити руки з рукавів з одночасним зняттям рукавичок, відвести плащ за спину і зняти тасьми плаща з плечей; скинути плащ назад зовнішньою стороною вниз; відв'язати тасьми панчіх від поясного ременя і зняти панчохи, для чого по черзі наступають носком однієї ноги на зап'ятник або бічну п'яткову частину осоюзки панчохи іншої ноги, витягають ноги з панчіх до половини; потім струшуванням звільняють одну ногу від панчохи і, зробивши крок убік або назад (уперед) на незаражене місце, скинути панчоху з іншої ноги; відійти в навітряну сторону, зняти головний убір (каску), підшоломник і протигаз; узяти зброю.