Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НМК історія України.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
821.25 Кб
Скачать

Тема 8. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945рр.).

  1. Встановлення окупаційної влади в Україні. Суть окупаційного режиму.

  2. Початок відбудови народного господарства у 1943 р.

  3. Проблема втрат України у Другій світовій війні в сучасній історіографії.

  1. Встановлення окупаційної влади в Україні. Суть окупаційного режиму.

Опрацюйте матеріал по темі та дайте відповіді на наступні питання:

1. Розкажіть про адміністративне розчленування України після її окупації німцями. 2. Що являє собою «новий порядок»? 3. Що було метою гітлерівської пропаганди на захоплених українських територіях? 4. В чому полягала суть плану «Ост»? 5. Яке місце в політиці нацистів займав терор? 6. Як здійснювалося економічне пограбування України? 7. З якою метою здійснювався вивіз населення до Німеччини? 8.    Чому окупанти не ліквідували колгоспи?

2.Початок відбудови народного господарства у 1943 р.

Опрацюйте наступну інформацію:

«Одразу ж після визволення від окупації розпочинається і відбудова народного господарства України. Ще в серпні 1943 р. було прийнято постанову «Про невідкладні заходи щодо відбудови народного господарства в районах, звільнених від німецької окупації». Надзвичайно велика роль народногосподарського комплексу України як прифронтової матеріально-технічної бази діючої армії у забезпеченні нагальних воєнних потреб обумовила ту величезну увагу, яку приділяли його відбудові ще в роки війни. Величезні кошти вкладалися у відбудову шахт Донбасу та відродження гірничо-металургійної бази Подніпров’я. Так, на кінець війни у Донбасі було відновлено 54% шахтного фонду, а видобуток вугілля досяг 43,3% довоєнного. Уже в 1944 р. почали давати продукцію найбільші металургійні підприємства України. Щоправда, справа дещо ускладнювалася, адже реевакуація майна підприємств, вивезених на початку війни на схід, була визнана (і цілком слушно) недоцільною, і на Україну поверталися лише колективи цих підприємств. Але в результаті самовідданої праці українського народу до кінця війни в Україні вдалося відновити до 30% довоєнних виробничих потужностей. Дещо повільніше зводилося на ноги сільське господарство, заклади науки, культури, житловий фонд та комунальне господарство міст і сіл. Вкрай незадовільним залишалося матеріально-побутове становище населення, адже існуюча карткова система могла забезпечити лише напівголодне існування більшості населення; ще гострішою була житлова проблема, більше 10 млн осіб залишилося без житла. Населення тулилося в землянках та бліндажах, залишених відступаючими військами, сараях та напівзруйнованих будинках».

3.Проблема втрат України у Другій світовій війні в сучасній історіографії.

Аналізуючи втрати Радянського Союзу у воєнну добу, науковці звернули увагу на цілеспрямоване заниження жертв війни в радянській історіографії з метою виправдання тоталітарного режиму. Спочатку в літературі називалася загальна цифра людських жертв в СРСР 7 млн.чол., потім 12, 19, 27 млн. чол.. М.В.Коваль у своєму дослідженні назвав загальну цифру людських жертв в Україні – до 8 млн.осіб. До такої ж цифри загальних втрат прийшов В.Косик. Демографічні втрати були ще більші. Необхідно підкреслити, що й сьогодні остаточно не визначені втрати Радянського Союзу і України у війні.

За підрахунками П.Процика:

«Загальні демографічні втрати України - включно з убитими, жертвами концтаборів, депортованими, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, - становлять не менше 14 млн. чоловік. Це втрати найбільші й не порівняні із втратами інших країн і народів у Другій світовій війні.

Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони чоловік. То ж втрати цивільного населення України: 5,5-6 мільйонів чоловік, понад 2,5 мільйони уродженців України загинуло на фронтах. Виходить, усього як мінімум 8 мільйонів осіб. Депортації в Сибір, Казахстан і на Далекий Схід - це ще понад мільйон жителів УРСР, переважно із західних областей. Втеча частини населення з окупантами, страшна цифра - 2,4 мільйони остарбайтерів із 2,8 мільйона радянських людей, загалом вивезених у нацистське рабство!

На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вузів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС».