3.Встановлення радянської влади в Україні на початку 1919 р. «Воєнний комунізм».

Перш за все слід пояснити, у результаті яких подій відбулось встановлення радянської влади в Україні. Які сили протидіяли цій владі? Далі треба охарактеризувати радянське державне будівництво. Починаючи з 29 січня 1919 p. уряд радянської України став іменуватися Радою Народних Комісарів УСРР, а керівники центральних відомств — народними комісарами. 8 лютого 1919 р. Раднарком України видав постанову "Про організацію місцевих органів Радянської влади та порядок управління", де ставилося питання про повсюдну передачу влади Радам. Поясніть суть «радянської» форми правління. Охарактеризуйте Ш з’їзд Рад України та його рішення, зокрема прийняття першої Конституції УСРР. Проаналізуйте запровадження політики «воєнного комунізму» в Україні.

4.Селянський повстанський рух.

Студент має визначити та пояснити причини виникнення масового селянського руху та його основні прояви (стихійні повстання та повстанські загони). Чи була якась спільна ідеологія та мета селянських виступів? Потрібно також навести коротку довідку про найвідоміших отаманів Н.Григор’єва та Н.Махна.

5.Радянсько-польська війна.

Потрібно пояснити причини війни, у т.ч. підписання Варшавського договору між УНР і Польщею, перебіг основних подій. Чи можна визначити переможця у цій війні? Охарактеризуйте Ризький мирний договір та останній етап боротьби за збереження української державності.

Література

1. Бойко О.Д. Історія України: Пос. – К., 2005.

2. Верстюк В.Ф. Махновщина - селянський повстанський рух в Україні в роки громадянської війни (1918-1921). - К. 1991.

3. Гісем О.В., Мартинюк О.О., Трухан О.Ф. Історія України в таблицях. - Харків, 2007.

4. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. Нариси політичної історії. – К., 1993.

5. Дорошенко Д. Історія України. 1917 – 1923 рр. Т.1. Доба Центральної Ради. – Ужгород, 1932, 1991.

6. Кульчицький С. УРСР в добу "воєнного комунізму" (1917-1920 рр.): Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. - К., 1994.

7. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Кн.1. – К., 1998.

Тема 7. Усрр в 1920 –1930-х роках.

1. Утворення СРСР, вступ до нього Української СРР.

2. Національно-культурне будівництво та національні меншини в Україні.

3. Націонал-комунізм в Україні та його течії.

4. Репресії в Україні.

5. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період (1920-1939 рр.).

Методичні рекомендації

Утворення СРСР, вступ до нього Української СРР.

Відповідаючи на це питання, потрібно вказати проекти створення єдиної союзної держави (автономізації та федералізації). Зважайте на те, що процес розпочався ще під час громадянської війни і був зумовлений об´єктивними чинниками (якими?). Надалі має бути розгорнута характеристика таких процесів:

Втрата Україною незалежності відбувалася протягом тривалого періоду, поступово, у процесі входження УСРР до складу Союзу РСР, який умовно можна поділити на кілька етапів.

І етап (червень 1919 — грудень 1920 р.) — утворення «воєнно-політичного союзу» радянських республік, збереження за Україною формального статусу незалежної держави.

II етап (грудень 1920 — грудень 1922 р.) — формування договірної федерації, посилення підпорядкування України, обмеження її суверенітету.

III етап (грудень 1922 — травень 1925 р.) — утворення СРСР, втрата Україною незалежності.

У цей період процес ліквідації суверенітету України вступив у свою завершальну фазу. 26 січня 1924 року відбувся II з´їзд Рад СРСР, який остаточно затвердив першу Конституцію Радянського Союзу. У травні 1925 р. завершується процес входження України до складу СРСР. IX Всеукраїнський з´їзд Рад затвердив новий текст Конституції УСРР, у якому було законодавчо закріплено вступ Радянської України до Радянського Союзу.

Національно-культурне будівництво та національні меншини в Україні.

У цьму питанні слід відобразити, як здійснювалася політика коренізації в районах України, населених національними меншинами. Пам’ятаємо, що найчисленнішими національними групами неукраїнського населення були росіяни (9,2%), євреї (5,4%), поляки (1,6%), німці (1,4%). Вкажіть, які заходи проводились радянською владою на забезпечення економічних, правових, культурних та інших інтересів неукраїнського населення республіки. Зверніть увагу на створення національних районів у місцях компактного проживання, зокрема на обставини створення Автономної Молдавської республіки.

Націонал-комунізм в Україні та його течії.

Опрацюйте наступну інформацію:

«Поява й поширення націонал-комунізму спричинені насамперед слабкістю, незрілістю та розколом українського демократичного руху. Програні визвольні змагання та розпочата більшовиками українізація (з 1923 р.) навіяли деяким представникам українських лівих надію на те, що можна виправити критичне становище, в якому опинилася Україна, методом порозуміння, компромісу з російськими більшовиками, які перебрали на себе державне керівництво, і навіть досягти незалежної державності. Виступаючи за співпрацю з російськими більшовиками на ґрунті спільної (марксистської) доктрини, українські націонал-комуністи об'єктивно сприяли подальшому розколові єдиного фронту боротьби за самостійність України і прирікали себе на політичну поразку.

Від самого початку український націонал-комунізм не був монолітною політико-ідеологічною течією та розпадався на кілька напрямів:

1) ліва течія в УСДРП (1917-1918 pp.; головні представники - П.Буценко, В.Врублевський, Е.Касьяненко, Ю.Медведєв, Е.Неронович);

2) течія, що обстоювала потребу створення самостійної української компартії (більшовиків) (1918-1919 pp.; головні представники - Г.Лапчинський, С.Мазлах, В.Шахрай, певною, мірою М.Скрипник);

3) колишня ліва течія в УПСР, пізніше - УКП (боротьбисти) (1918-1920 pp.; головні представники - Г. Гринько, В. Еллан-Блакитний, О.Любченко, О. Шумський);

4) незалежна ліва течія УСДРП, пізніше УКП (укапісти) (1920-1925 pp.; головні представники - М.Авдієнко, А.Драгомирецький, Ю.Кулиниченко, А.Річицький (Пісоцький), М.Ткаченко);

5) самостійницька течія федералістів у КП(б)У (1919— 1920 pp.; головні представники - Е.Касьяненко, Я.Ландер, Г.Лапчинський, П.Попов);

6) закордонна група УКП (1920-1922 pp.; головні представники - В.Винниченко, З.Висоцький, В.Левицький, В.Мазуренко, певний час М.Чечель).

Теоретичним підґрунтям українського націонал-комунізму стали гостро полемічні та публіцистичні твори В.Шахрая (1888-1919; "Революція на Україні", 1918), С.Мазлаха та В.Шахрая ("До хвилі. Що діється на Вкраїні і з Україною?", 1919), М.Хвильового (1893-1933; "Камо грядеши", "Думки проти течії"; "Україна чи Малоросія?"; "Апологети писаризму"). Політичну концепцію націонал-комуністів складали економічні дослідження М.Волобуєва, Г.Гринька, С.Діманштейна і В.Доброгаєва про колоніальний статус української економіки в системі народногосподарського комплексу СРСР та історичні праці М.Равича-Черкаського і М.Яворського, в яких обґрунтовувалися ідеї "двокорінності" КП(б)У та потреби незалежного розвитку української радянської державності. У площині практичної політики під час українізації (1923-1933 pp.) ідеї націонал-комунізму намагалися реалізувати М.Скрипник (1872-1933) та О.Шумський (1890— 1946).

Найяскравішим представником націонал-комунізму є письменник і публіцист М.Хвильовий. Головними завданнями, що постали перед Україною, він вважав: 1) подолання комплексу просвітянської провінційності, меншовартості ("малоросійства"), виплеканих століттями російського панування; 2) переродження нації на засадах волюнтаризму та досягнення українцями ідеалу європейської людини фаустівського типу - людини-громадянина, носія етики активізму, творця культурних і суспільно-політичних цінностей та рушія історії.

Гасло культурного Ренесансу на українських теренах, проголошене М.Хвильовим, було наслідком відмови від однобічної орієнтації на Росію ("Дайош Європу!" - закликав мислитель), наслідком обраного курсу на засвоєння культурної спадщини "психологічної Європи". Оскільки для М.Хвильового культурні процеси уявлялися тісно пов'язаними з політичними, він вважав боротьбу за самостійність української культури складовою процесу кристалізації української нації та створення повноцінного й незалежного від Москви державного організму у формі радянської соціалістичної республіки. Він виявився фактично і найпослідовнішим поборником ідеї самостійної комуністичної України».

Репресії в Україні.

Складіть таблицю «Сталінські репресії в Україні», враховуючи наступне:

Початок масового вишуковування „класових ворогів” – „ворогів народу” поклав сфабрикований ДПУ “шахтинський процес” 1928 р. Починаючи з 1929 р. масові репресії трьома хвилями прокотилися по Україні. Перша – 1929–1931 рр.: примусова колективізація і розкуркулення. Друга – 1932–1934 рр.: штучний голод, постишевський терор (проти інтелігенції та партпрацівників). Третя – 1936–1938 рр.: так званий „великий терор”, в центрі якого були репресії проти військових. Вкажіть назви «організацій», проти яких були сфабриковані звинувачення та приблизне число жертв репресій.

Західноукраїнські землі у міжвоєнний період (1920-1939 рр.).

Заповніть таблицю:

Країна	Землі	Політичне становище	Економічне становище	Українські партії
Польща	Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина
Румунія	Північна Буковина, Хотиніщгаа, Південна Бессарабія, Марморощина
Чехословаччина	Закарпатська Україна

Як ви розумієте поняття «український інтегральний націоналізм»?

Література

8. Бойко О.Д. Історія України: Пос. – К., 2005.