Людські потреби
За сферами діяльності
За об'єктами
За функціо-нальною роллю
Праці
Пізнання
Спілкування
Відпочинку
Матеріальн;
Духовні
Етичні
Естетичні
Домінуючі
Другорядні
Центральні
Периферійні
Постійні
Ситуативні
за суб'єктами
Індивідуальні
Групові(колективні)
суспільні
Рисунок 2.8. Класифікація людських потреб
Соціальні відносини – це відносини між групами людей, які посідають різне положення в суспільстві й беруть при цьому неоднакову участь у його економічному та політичному житті, відрізняються своїми засобами буття.
Соціальні відносини – це відносини рівності та нерівності людей в їхній спільній діяльності. Вони можуть мати характер співпраці або конфлікту.
Соціальні відносини пов'язані з нерівноцінними можливостями та умовами існування й розвитку особистості в залежно від причетності соціальної спільноти або групи. Вищою метою соціальних відносин є досягнення соціальної справедливості (розд. 1).
Соціальні процеси – це послідовні зміни стану, елементів соціальної системи під впливом внутрішніх і зовнішніх умов. Соціальні процеси розрізняють: як процеси функціонування, що забезпечують відтворення об'єкта соціальної системи; як процеси розвитку, що зумовлюють перехід об'єкта до нового якісного стану. Але розвиток може бути як прогресивним, так і регресивним, динамічним, сталим, стагнаційним, еволюційним і революційним (розд.1). Через розв'язання соціальних суперечностей і проблем здійснюється реалізація соціальних процесів. Останні потребують соціального управління.
Розгляд ключових термінів управління соціальним розвитком неможливий без такого поняття, як «соціальна безпека», найчастіше уживається в сенсі забезпечення основ безпеки життєдіяльності як окремого індивіда, так і суспільства загалом.
Соціальна безпека розглядається насамперед як відсутність неприпустимого соціального як зараз, так і в майбутньому природного ризику зумовленого впливом довкілля. Тобто, соціальна безпека відображає стан і характеристики ступеня досягнення оптимального рівня безпеки загалом і виступає як можливість людини задовольнити свої потреби, сполучити індивідуальні та суспільні інтереси. Вона досягається тоді, коли забезпечується нормальний рівень життя населення, який відображає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини, і який складається з таких компонентів:
розміру реальних душових доходів;
обсягу споживаних благ і використовуваних послуг;
сталих цін на товари та послуги;
забезпеченість житлом;
доступність освіти, медичного, культурного обслуговування;
екологічної безпеки тощо.
Соціальна безпека має бути орієнтована на забезпечення відповідних цілей в спрямованості розвитку соціальної системи, а також способів задоволення потреб особистості, захисту її інтересів. Вона повинна здійснюватися на основі принципів гуманізму та гармонії в єдності всіх елементів соціальної структури та запобігання деструктивних явищ і процесів. Соціальна безпека досягається лише в результаті цілеспрямованої політики та діяльності держави і суспільства.
Соціальний захист -- це сукупність соціальних та юридичних гарантій, метою яких є забезпечення державою кожному члену суспільства його основних соціально-економічних прав, передусім права на рівень життя, необхідний для нормального відтворення та розвитку особистості; 2) ефективні засоби, що дають змогу впровадити необхідний рівень солідарності між особами, які отримують доходи, та особами, які їх не мають через вік, стан здоров'я та неможливість знайти роботу.
Соціальна держава -- це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини.
Концепція соціальної держави утвердилася в Західній Європі під впливом двох головних факторів: як результат Другої світової війни і як прояв розчарування в ліберальній теорії соціального процесу.
Деякі європейські та вітчизняні вчені виокремлюють три типи соціальної держави. Залежно від переважаючої активності того чи іншого суб’єкта в реалізації політики захисту та соціального розвитку, мова може йти про моделі, що отримують свою легітимацію в конституціях держав і мають ознаки ліберально-консервативного, соціал-демократичного, корпоративного чи іншого характеру з відтінками національного спрямування, про що докладно розглядатиметься в наступних розділах посібника.
Розвиток соціальний суспільства — зміна суспільства в результаті соціальних процесів, під час яких відбуваються кількісні та якісні перетворення соціальної системи, що спричиняють якісно новий стан суспільства. Соціальний процес можна охарактеризувати як послідовні зміни станів елементів соціальної системи та її підсистем, соціального суб'єкта й об'єкта.
Через вирішення соціальних суперечностей і проблем здійснюється реалізація соціальних процесів. Останні потребують соціального управління.
Соціальне управління – це різновид управління, функцією якого є забезпечення та реалізація потреб прогресивного чи регресивного розвитку суспільства та його підсистем. Соціальне управління -- це управління відповідними соціальними процесами, які відбуваються в суспільстві.
Зміст соціального управління полягає у формуванні критеріїв і показників соціального розвитку, розробці заходів реалізації соціальних проблем, використанні засобів вирішення цих проблем. Соціальне управління – це інструмент реалізації соціальної політики держави.
Основною функцією соціального управління є розробка та здійснення соціальної політики, спрямованої на забезпечення соціально-економічного розвитку країни, на підвищення рівня життя, поліпшення умов праці й побуту людей, подальший розвиток демократії.
Суб'єктами соціального управління є спеціалізовані державні й недержавні органи та служби, зокрема й соціальної сфери, сфери праці як системи соціалізованих органів (державних, громадських), а об'єктами є індивідуум, соціальні групи, суспільство. Координатором в управлінні процесом реалізації соціальної політики, безумовно, є уряд, урядові установи — міністерства, відомства, їх підрозділи. У найширшому сенсі суб'єктом соціального управління є все населення країни.
Соціальне управління має чимало підсистем і здійснюється через державну політику, яка втілюється в життя на всіх рівнях соціального буття.
Стадії соціального управління:
соціальне прогнозування;
соціальне практикування;
соціальне планування;
соціальне регулювання;
соціальне керівництво.
Засоби соціального управління:
економічні;
адміністративні;
ідеологічні;
соціально-психологічні;
специфічно-соціальні.
Соціальне управління ще називають державною політикою.
Державна політика – це сума актів публічної діяльності, яку уряд здійснює через свої органи і яка має вплив на громадян держави. Або інакше, - це організована цілеспрямована діяльність держави та її органів на всіх рівнях влади, що забезпечує регулювання певних відносин і впливає на різні сторони життя людей.
Соціальна політика – це важлива складова внутрішньої політики держави, яка втілюється в життя через соціальні програми та на практиці реалізує відносини в суспільстві в інтересах і через інтереси основних соціальних груп населення.
Визначальним у соціальній політиці є діяльність держави, спрямована на регулювання, стабілізацію й розвиток соціальних відносин у суспільстві на основі соціальної справедливості, а також реалізацію (задоволення) соціальних потреб індивідів.
Соціальна політика має на меті розробку заходів щодо збереження та зміцнення існуючого суспільного устрою або заміни його новим (прогресивним або регресивним).
Соціальна політика — це діяльність державних і громадських інститутів, суспільних груп та окремих осіб (суб'єктів соціальної політики), спрямована на реалізацію соціальних потреб людини, що забезпечують її життєдіяльність і розвиток як соціальної істоти на основі принципу соціальної справедливості за беззастережного дотримання її громадянських прав і свобод1.
Соціальна політика в суспільстві втілюється через соціальні програми, кінцевою метою яких є задоволення соціальних потреб на більшому чи меншому рівні. Для розробки соціальних програм та оцінки їх виконання потрібні соціальні нормативи й державні соціальні стандарти.
Соціальні нормативи і соціальні стандарти пов'язані з процесами соціального управління і використовуються у розробці основ соціальної політики з метою планування та реалізації соціального розвитку.
Соціальні нормативи -- це певні регламентовані значення соціальних показників, що виражають систему типових вимог соціальних суб'єктів до соціальних об'єктів з метою забезпечення відтворення та розвитку суспільства як цілого й вирішення його соціальних проблем.
Соціальні стандарти – це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми й нормативи або їх комплекс, на основі яких визначаються рівні основних соціальних гарантій в певній державі2..