2.2.2. Об’єкт, предмет, методи та завдання дисципліни “Управління соціальним розвитком”

Об’єктом називають ту об’єктивну реальність, на яку спрямована пізнавальна діяльність людини в межах конкретної галузі науки.

Об’єктом дисципліни “Управління соціальним розвитком” є сукупність соціальних потреб людини, колективу, групи які мають бути реалізовані ними в різних сферах життя й захищені з боку держави і суспільства та в ході яких відбуваються кількісні та якісні перетворення соціальної системи, що приводять до якісно нового стану суспільства. Через розв'язання соціальних суперечностей і проблем відбувається реалізація соціальних процесів, які здійснюються через соціальне управління, сприяючи при цьому соціальному розвитку.

Метою науки є формування знань з основ наукового й практичного управління соціальним розвитком на макро та мікро рівнях в умовах побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки, які необхідні фахівцеві для роботи на підприємствах різних форм власності та у відповідних державних установах.

Предметом дисципліни є досліджувані характеристики, особливості, закономірності формування та виникнення соціальних потреб людини на

ступенях його розвитку різних рівнях їх прояву й складна система способів

Регулювання щодо їх забезпечення в соціально-політичному житті суспільства на певних ступенях його розвитку.

Для дисципліни “Управління соціальним розвитком” предметом є: сукупність теоретичних концепцій та практичних аспектів багатовимірної системи програм, служб і заходів, спрямованих на розвиток соціальних відносин, передусім за все соціально-трудових, між соціальними групами, соціальними прошарками суспільства, у центрі яких стоять людина, її добробут, соціальний захист і цивілізований соціальний розвиток суспільства загалом.

Останнє сприяє досягненню соціальних цілей щодо підвищення соціального добробуту населення, гармонізації суспільних відносин, забезпечення соціально-політичної стабільності й громадянської злагоди в суспільстві та організації соціального захисту населення на правових засадах.

Термін “метод” у перекладі з грецької означає “шлях до чого-небудь”. У мовній практиці під методом загалом розуміють впорядковану діяльність, спрямовану на досягнення певної мети. Діяльність людини може бути практичною й теоретичною, пізнавальною. Стосовно практичної діяльності метод означає прийом, спосіб, образ конкретної дії (наприклад. прогресивний метод праці). У науці під методом розуміють спосіб або сукупність способів пізнання, дослідження явищ природи й суспільного життя. Метод є знаряддям теоретичного дослідження предмета, своєрідною розумовою технологією.

Предмет і метод тісно пов'язані між собою. Первинним звісно є предмет, а метод дослідження має бути адекватним предмету. Невідповідність обраного метода предмету обов'язково стане на заваді дослідникові, може призвести, зрештою, до хибних результатів усього процесу пізнання. Дослідження складних предметів нерідко вимагає застосування кількох взаємодоповнюючих методів.

Це повною мірою стосується управління соціальним розвитком, яке будучи складною системою, включає в себе такі підсистеми як органи управління, нормативно-правову базу, науково-дослідні установи, освітні заклади, служби профорієнтації та зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, процедури управління, програми та організаційні заходи їх реалізації, матеріально-технічну базу, відповідні комп’ютерні технології, інформаційне забезпечення тощо. Отже, для успішного дослідження такої складної системи не обійтися без застосування сукупності різноманітних методів:

формально-логічних;

економіко-математичних;

статистичних;

структурно-функціональних;

порівняльного аналізу;

функціонально-вартісного аналізу та інших.

Основні завдання навчальної дисципліни полягають у формуванні в студентів таких компетенцій: