5. Інститути міжнародного економічного права

Норма міжнародного еконо­мічного права- це формально визначене правило поведінки держав та міжнародних організа­цій в галузі міжнародних економічних відносин.

Інститут міжнародного еко­номічного права - сукупність норм міжна­родного економічного пра­ва, що регулюють однорід­ні міжнародні економічні відносини.

Міжнародне економічне право складається з таких правових інститутів:

- Інституційний механізм регулювання міжнародних економічних відносин, що включає в себе основні засади діяльності Генеральної Асамблеї ООН з регулювання міжнародних економічних відносин, положення діяльності ГАТТ/ СОТ; міжнародні фінансово-кредитні організації МВФ, МБРР, ЄБРР; Організація країн – експортів нафти (ОПЕК) та інші спеціалізовані міжнародні економічні організації; регіональних економічних організацій Європейського союзу та Європейських співтовариств, СНД, Євразійського економічного співтовариства тощо.

- Міжнародні економічні договори, їх класифікація та ви­конання.

- Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

- Міжнародне торговельне право, його принципи та дже­рела.

- Міжнародне валютне право та його організаційно-правовий механізм.

- Міжнародне транспортне право, що включає міжнародно-правове регулювання морських, залізничних, авіаційних, автомобільних та змішаних перевезень.

- Міжнародне митне право та організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва.

- Міжнародно-правове регулювання співробітництва у про­мисловості, сільському господарстві.

Питання для самоконтролю

1. Що таке міжнародні економічні відносини?

2. Як визначається поняття «міжнародне економічне пра­во»?

3. Охарактеризуйте доктрини міжнародного економічного права?

4. Що являє собою предмет міжнародного економічного права?

5. Які існують методи правового регулювання в міжнародному економічному праві?

6. З яких частин складається система міжнародного еконо­мічного права?

7. Що таке інститут міжнародного економічного права?

ЛЕКЦІЯ

Змістовий модуль 2. Джерела міжнародного економічного права Навчальні питання

1. Поняття та система джерел міжнародного економічного права.

2. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного економічного права.

3. Міжнародний звичай як джерело міжнародного економічного права.

4. Рішення міжнародних організацій та міжнародних судів та їх значення як джерел міжнародного економічного права.

Основні поняття: джерело міжнародного економічного пра­ва, міжнародні принципи, міжнародний договір, ратифікація, конвенція, міжнародний звичай, судовий прецедент як джерело міжнародного економічного права.

1. Поняття та система джерел міжнародного економічного права.

Закріплення норм і принципів міжнародного економіч­ного права у конкретних джерелах має велике значення. Це пов'язано насамперед з тим, що вони, як певні правила, набу­вають загальнообов'язкового характеру. Джерела є формою юри­дичного втілення, вираження норм і принципів міжнародного економічного права. Водночас норми і принципи міжнародного економічного права характеризують зміст їх джерел.

Джерела міжнародного економічного права - це система міжнародних договорів (угод), рішень міжнародних організацій тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи міжнародного економічного права.

Правовою основою становлення і подальшого розвитку між­народного економічного права є положення ст. 1 Статуту ООН, що формулюють, як одну з основних цілей ООН, здійснення між­народного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. З огляду на глобальне значення тако­го завдання, питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва в ООН займається безпосередньо Генеральна Асамблея і спеціально створена для цього і працююча під її ке­рівництвом Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).

У розвиток положень ст. 1 Статуту ООН про розширення між­народного економічного співробітництва у жовтні 1947 р. під егідою ООН була укладена Генеральна угода з тарифів і тор­гівлі (ГАТТ). На основі просторового розширення дії принципу найбільшого сприяння ГАТТ має на меті:

• боротьбу з дискримінацією в торгівлі;

• зниження митних тарифів;

• лібералізацію зовнішньої торгівлі;

• зняття обмежень в імпорті товарів та ін.

До основних джерела міжнародного економічного права можна віднести:

• Статут ООН;

• Генеральну угоду з тарифів і торгівлі;

• Декларацію і Програму дій щодо встановлення нового між­народного економічного порядку;

• Хартію економічних прав і обов'язків держав;

• Декларацію про новий глобальний консенсус про шляхи розвитку міжнародного економічного співробітництва в інтересах усіх держав;

• Конвенцію про правовий статус, привілеї та імунітети між­державних економічних організацій 1980 року, яку також можна віднести до числа джерел міжнародного економіч­ного права.

ГАТТ набула рис міжнародної економічної організації, в ній беруть участь більше 150 держав, що контролюють понад 90% світової торгівлі. У 1995 році ГАТТ перетворено у Світову орга­нізацію торгівлі (СОТ). Проте світовий економічний порядок, що формувався на основі ГАТТ, багато в чому відбивав інтереси індустріально розвинутих держав. Це не влаштовувало держа­ви, що розвиваються, вплив яких в ООН неухильно зростав. У результаті в квітні 1974 року Генеральна Асамблея ООН при­йняла Декларацію і Програму дій щодо встановлення нового міжнародного економічного порядку (НМГП), а в грудні цього ж року - Хартію економічних прав і обов'язків держав. У цих до­кументах були сформульовані концепція і комплексна програма встановлення НМЕП.

Цей новий економічний порядок, відображаючи інтереси держав, що розвиваються, підкреслював суверенні права дер­жав у розпорядженні своїми природними ресурсами, суверенну рівність держав, свободу їхнього вибору у сфері економічного і соціального розвитку, неприпустимість будь-якої дискримінації, вирішення всіх економічних питань на умовах справедливості і взаємної вигоди та ін. Важливе місце в документах приділялося необхідності встановлення преференційного режиму в міжна­родних економічних відносинах. Ці положення не влаштовували економічно потужні держави, що прагнули послабити політичне і юридичне значення цих документів. Однак документи ухвалені ООН і вони значною мірою сприяли прогресивному розвитку сучасного міжнародного економічного права.

У травні 1990 року ООН прийняла Декларацію про новий гло­бальний консенсус про шляхи розвитку міжнародного еконо­мічного співробітництва в інтересах усіх держав. Ця Декларація деякою мірою зблизила позиції розвинутих держав і держав, що розвиваються.

До джерел міжнародного економічного права відно­ситься:

Міжнародний договір - угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними.

Принципи міжнародного економічного права за своєю юридичною природою засновуються і випливають зі змісту осно­вних принципів сучасного міжнародного права.

Міжнародно-правовий звичай-це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу, ніде в офіційних документах не записане, але визнане державою.

Судовий прецедент - це рішення по конкретній спразі що є обов'язковим для судів тієї ж чи нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ або виступає зразком тлумачення закону.