4. Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів

Вирішальне правове значення в процесі укладення договору мають такі стадії:

1. оферта - пропозиція укласти договір;

2. акцепт - згода на його укладення.

Пропозиція про укладення договору, яка адресована одному або кільком особам, є офертою. У ній вказується товар, його кіль­кість і ціна. Оферта набирає чинності, коли вона отримана адресатом. Доки договір не укладений, оферта може бути відкликана оферентом, але за умови, якщо повідомлення про її відклик буде отримано адресатом оферти до відправки акцепту.

У міжнародній практиці розрізняють два види оферт: тверда та вільна.

Тверда оферта - це пропозиція на продаж певного товару, надіслана продавцем (оферентом) одному можливому покупцю, із зазначенням терміну дії оферти, тобто часу, протягом якого оферент вважає себе зв'язаним умовами, переліченими в офер­ті. Якщо покупець згоден з усіма умовами оферти, він надсилає оференту підтвердження акцепту оферти, тобто прийняття всіх її умов. Якщо покупець не згоден з одним або кількома умовами оферти, він надсилає продавцю відповідь на пропозицію або контроферту із зазначенням своїх умов та терміну відповіді.

Акцептза своїм змістом не повинен відрізнятися від оферти. Акцепт, який вносить які-небудь доповнення або зміни в оферту, у законодавстві або в судовій практиці розглядається, як нова оферта. Акцепт може бути зроблений у будь-якій формі, вклю­чаючи конклюдентні дії, окрім випадків, коли особлива форма акцепту була передбачена в оферті.

Мовчання, за загальним правилом, не вважається акцептом. Але за певних обставин мовчання може розглядатися, як акцепт. Наприклад, якщо така форма висловлення згоди є звичною, традиційною у взаємовідносинах між сторонами. Іноді це може випливати із закону.

Якщо продавець згодний з усіма умовами контроферти, він її акцептує, про що письмово повідомляє покупця. Якщо продавець не згодний, він може вважати себе вільним від своїх обов'язків за офертою або може надіслати покупцю нову оферту з урахуван­ням усіх зауважень покупця. Зацікавлені в укладенні контракту сторони узгоджують умови шляхом обміну офертами та контр-офертами доти, поки досягнуть цілковитої домовленості.

Вільна оферта не містить зазначення терміну її дії і, відпо­відно, не зобов'язує продавця дотримуватися умов, які містяться в оферті, протягом певного періоду. Згода покупця з умовами оферти підтверджується твердою контрофертою, де містяться його умови. Якщо продавець акцептує контроферту та письмово повідомляє про це покупця, угода вважається укладеною, і сторони зобов'язані виконувати всі умови, викладені в контрофер-ті. Доки договір не укладено, пропозиція може бути відкликана продавцем, якщо в оферті не вказано, що вона безвідклична, до часу підписання покупцем підтвердження про акцепт. Якщо підтвердження акцепту направлено із запізненням, то акцепт може зберігати свою силу, якщо з цим згоден продавець, і він письмово повідомить про це покупця.

5. Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних економічних договорів

Міжнародне економічне право не передбачає міжнарод­них інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання норм права. Сторони міжнародних економічних договорів мусять діяти так, щоб укладені ними договори ви­конувалися самостійно.

Способи забезпечення виконання зобов’язань:

• Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен цередати кредиторові у разі по­рушення боржником зобов'язання.

• Гарантія - за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання борж­ником (принципом) свого обов'язку.

• Застава - в силу застави кредитор (заставодер-жатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заста­вою, одержати задоволення за рахунок заставле­ного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

У Хартії економічних прав і обов'язків держав (прийнято в 1974 р. на 29-й сесії Генеральної Асамблеї ООН) зазначається, що жодна держава не може здійснити щодо іншої держави або загрожувати їй вжиттям економічних, політичних або будь-яких інших заходів примусового характеру, спрямованих на утиснення її суверенних прав або отримання будь-якої ви­годи.

Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (серпень 1975 р.) зафіксував, що держави-учасниці:

• розв'язують спори між ними мирними засобами так, щоб не піддати загрозі міжнародний мир, безпеку і спра­ведливість;

• добросовісно і в дусі співробітництва використовують такі засоби як переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд або інші мирні засоби за їх вибором, включаючи будь-яку процедуру врегулювання, погоджену до виникнення спорів, у яких вони були сторонами;

• утримуються від будь-яких дій, що можуть погіршити становище такою мірою, що буде поставлено під загрозу підтримання міжнародного миру та безпеки і тим самим мирне врегулювання спорів стане важким.