Класифікація

• Державний університет

• Громадський університет

• Приватний університет

Університети в Україні

• Першим університетом на землях України вважають Слов'яно — греко — латинську академію в місті Острог (нині Рівненська область). Назва академія — розповсюджена назва учбового закладу, що дорівнював університету. Латиною всі університети називались академіями (або коллегіями), бо латина була мовою науки і освіти тих часів, також і міжнароною мовою спілкування в Західній Європі. (Латиною — Соllegіum maius називали університет у Кракові, Ассаdemіa dei Lincei — назва універсітету в Римі, заснованого у 1603 році маркізом Федеріко Чезі, він дав і назву.).

Точних відомостей про день і рік фундації учбового закладу університетського типу в Острозі не збережено. За документами зафіксована наявність академії з 1576 року. Цей рік і вважають роком заснування, хоча воно відбулося раніше. Ініціатива йшла від князя Острозького, Костянтина Костянтиновича, православного віросповідування. Першим ректором Остозької академії був поет Герасим Смотрицький (…? — 1594).

Академія і її уряд стояли на позиціях просвітництва православної молоді, що викликало шалений опір з боку католицьких громад і єпископів. Агітація за католицизм була проведена з нащадками князя і ті перейшли в католицтво. З цього моменту існування академії визнано небажаним і заклад зачинили у 1636 році. Академія в Остозі відновлена лише за часів незалежності України і отримання нею своєї державності.

• Києво-Могилянська академія (1659). Її вважають другою за часом фундації на землях України. Гроші на заснування школи і навіть землю для її розташування надала жінка Галшка Гулевичівна, що походила з західних земель України. Бо там добре знали про існування академій. Найближчі до Острога і Львова академії вже існували в Кракові, Замосці, Відні, Празі. Школа при монастирі — звичний початок багатьох академій чи колегій.

Києво-Могилянська академія, створена 1632 р. на Подолі внаслідок злиття Київської Братської та Лаврської шкіл, зібрала найбільшу кількість освічених, найкращих на той час діячів науки та культури: це і Петро Могила (опікун академії), Інокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Єпіфаній Славинецький, Симеон Полоцький, Лазар Баранович та інші. Усі вони зробили певний внесок у розвиток педагогічної думки, розглядали загальні питання виховання і навчання молоді, розробляли методичні рекомендації. Одні з них присвячували окремі праці проблемам освіти, створювали підручники та навчальні посібники, інші — порушували освітні питання в полемічних працях, виступах, промовах. У заснуванні Києво-Могилянської академії почесне місце належить Єлизаветі Гулевичівні, дружині київського воєводи, поборниці українського освітництва, яка подарувала свою садибу із землями для створення цього культурно-освітнього комплексу.

Курс навчання в академії тривав 12 років і поділявся на 8 класів: фару (підготовчий клас), інфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму і вищі — поетику, риторику, філософію й богослов´я. Студенти набували філологічної підготовки, обов'язковим було знання мов: слов´янської, української літературної, церковнослов´янської, грецької, латинської, польської, оволодівали поетичним і риторичним мистецтвом, вивчали класичну грецьку та римську й частково середньовічну літератури, історію, географію, філософію й богослов´я. З часом було введено курс російської, французької, німецької та староєврейської мов, чисту й мішану математику (тригонометрію, фізику, астрономію, архітектуру), а в останні роки існування академії — класи домашньої й сільської економіки й медицини. Значне місце відводилося художній і музичній освіті. Києво-Могилянська академія була визначним науковим осередком, де формувався один з центрів філософської думки слов´янського світу загалом, відбувалося становлення української літературної мови, склалася літературна й поетична школа. Щороку в академії навчалося від 500 до 2000 студентів, вікових обмежень не було. У 1817 р. академію закрили, й замість неї в тому ж році було створено Київську духовну семінарію, перейменовану у 1819 р. в Духовну академію, яка припинила своє існування у 1918 р. У 1992 р. академію було відроджено як Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Києво-Могилянська академія почалася зі школи при монастирі 15 жовтня 1615 року на Подолі. Незабаром стала академією. До зміцнення академії доклали розум, руки і гроші гетьман Петро Конашевич Сагайдачний і митрополит Могила. Згодом до назви Київо- додали Могилянська і утворилася сучасна назва. Скорочено Київську академію часто називають просто Могилянка.

• Львівський університет (тобто колегіум католицького зразка) засновано у місті Львів 20 січня 1660 року єзуїтами. Це три перші університеті України.

Список найстаріших університетів містить найстаріші університети Європи та європейських колоній незалежно від того, чи був університет закритий після заснування. Роком заснування вважається рік, в якому закладу було надано статус університету. Попередники університетів, такі як школи та колегіуми відзначені окремо.

В середні віки та на початку нового часу для відкриття університету потребувалися кошти від церкви або керівної місцевої аристократії. Статус університету в католицькій Європі надавався Папською буллою. Виключення з цього правила складають найдавніші європейські університети засновані до 13 століття. В сучасному розуміння ці заклади були окремими факультетами і розвинулися в повноцінні університети лише з часом. Тож важко встановити точну дату їхнього заснування.

Неапольський університет вже в 13 столітті був єдиним європейським університетом, який проводив навчання без Папської булли. Починаючи від 16 століття новіші лютеранські університети засновувалися без Папської булли. Крім того, існували численні кальвіністські високі школи, що пропонували навчання подібне до університетського, але не мали офіційної університетської привілеї та не могли надавати наукові ступені. Ці заклади не було внесено до списку.

Позаєвропейські та не засновані у європейських колоніях навчальні заклади традиційно містили, в основному, релігійну та філософську навчальну програму. Тому історично не коректно називати їх університетами, які були утвореннями європейського Середньовіччя. Починаючи з 19 століття модель європейської університетської освіти набуває розповсюдження в інших частинах світу.

До неєвропейских університетів з найдавнішою історією належать Аль-Карауїн у Фесі (859), Аль-Азгар в Каїрі (975), Університет Аль-Мустансірія в Багдаді (1233), Санкоре Мадрасах в Тімбукту (1327), Університет Сонгюнгван в Сеулі (1398) та Стамбулський університет (1453).